2. Курсовий проект

Курсовий проект - індивідуальна самостійна робота студента з вивчення заданого пакета прикладних програм (ППП) і розв’язання на його основі однієї або декількох завдань, виконання яких закріплює теоретичні знання, отримані при вивченні попередніх дисциплін.

У ході виконання курсового проекту робляться перші спроби проявити творчий і самостійний підхід до вирішення технічних і науково-технічних завдань, що, безсумнівно, розвиває індивідуальне, творче мислення студента.

Курсовий проект виконується паралельно з вивченням основних розділів базових дисциплін кафедри та завершується наприкінці осіннього семестру.

Мета курсового проекту:

• закріплення студентом одержаних теоретичних знань;

• прищеплювання студенту навичок самостійного вивчення програмного продукту (як правило, пакета прикладних програм) і вміння інсталяції необхідного програмного забезпечення на персональний комп'ютер;

• розвиток у студента навичок узагальнення основних наукових положень з даної теми й можливого практичного застосування теоретичних знань до розв’язання конкретних завдань на базі самостійно досліджуваного пакета прикладних програм;

• прищеплювання студенту навичок пошуку й використання необхідних матеріалів з досліджуваної теми в науково-технічній і довідковій літературі;

• розвиток у студента здібностей до аналізу складних теоретичних положень, формування в нього модельного підходу до дослідження питань спеціальної дисципліни;

• навчання студента правилам оформлення курсового проекту відповідно до вимог, установлених у вищому навчальному закладі, і підготовки комп'ютерної презентації для успішного захисту виконаної роботи.

Тема курсового проекту повинна відображати матеріал навчальної базової дисципліни спеціалізованої кафедри, бути складовою частиною одного з основних наукових напрямків навчальної дисципліни й спрямованою на розробку нових наукових питань, або на уточнення й розширення існуючих положень даної галузі науки з обов'язковим залученням можливостей пакетів прикладних програм, які освоюються студентом самостійно.

Залежно від змісту навчальної дисципліни, по якій виконується курсовий проект, можливі такі варіанти тематики проекту:

• єдина тема завдання для групи студентів, але з індивідуальними варіантами вихідних даних для кожного;

• набір індивідуальних тем завдань для кожного студента, які складають у комплексі обсяг матеріалу з дисципліни.

Останнім етапом до виконання курсового проекту є завдання на виконання курсового проекту, у якому доводяться постановка конкретного завдання й пакет прикладних програм, який рекомендується для його розв’язання.

2.1. Структура курсового проекту

Курсовий проект повинен мати такі складові:

• титульний аркуш (див. додаток Г);

• завдання на курсовий проект (див. додаток Б);

• анотація;

• реферат (див. додаток В);

• зміст (див. додаток Є);

• позначення й скорочення;

• вступ;

• основну частину;

• висновок;

• список використаних джерел;

• додатки;

• електронні матеріали (лазерний диск або дискета) в конверті.

Титульний аркуш є першою сторінкою курсового проекту й служить джерелом інформації, необхідної для обробки й пошуку документа. Зразок титульного аркуша наведений у додатку 4.

Завдання на курсовий проект видається студенту керівником проекту. Зміст курсового проекту, відбитий у розділах завдання, є по суті індивідуальним, і тому частини завдання, залежно від значущості, можуть бути представлені в різному сполученні.

Анотація виконаної роботи приводиться на трьох мовах: українській, російській (коротко) і англійській (коротко).

Реферат курсового проекту повинен бути досить повним і обов'язково включати ключові відомості про предмет, мету, методи дослідження й основні результати роботи, а також містити:

• відомості про обсяг роботи, кількість частин проекту, ілюстрацій, таблиць, використаних джерел, додатків;

• перелік ключових слів;

• текст.

Перелік ключових слів повинен включати 5 — 15 слів або словосполучень із тексту роботи, які в найбільшій мірі характеризують її зміст і забезпечують можливість інформаційного пошуку. Ключові слова приводяться в називному відмінку та друкуються прописними літерами в рядок через коми.

Текст реферату повинен містити:

• об'єкт дослідження або розробки;

• ціль роботи;

• метод або методологію проведення роботи;

• результати роботи та їхню новизну;

• основні конструктивні, технологічні й технікоексплуатаційні характеристики;

• ступінь впровадження або рекомендації щодо впровадження результатів проекту;

• сферу застосування;

• значущість роботи.

Якщо проект не містить відомостей з будь-якої з перерахованих структурних частин реферату, то в тексті реферату ця частина опускається, при цьому послідовність викладу зберігається.

Оптимальний обсяг тексту реферату - одна сторінка.

Приклад складання реферату розглянуто в додатку В.

Зміст включає нормативні посилання, означення, позначення й скорочення (якщо такі є), вступ, найменування всіх розділів, підрозділів, пунктів (якщо вони мають найменування), заключення, список використаних джерел і найменування додатків із зазначенням номерів сторінок, з яких починаються ці елементи звіту курсового проекту.

Приклад складання змісту наведено в додатку Г.

Позначення й скорочення містять перелік позначень і скорочень, застосовуваних у даному проекті.

Запис позначень і скорочень проводять у порядку приведення їх у тексті проекту з необхідною розшифровкою й поясненнями.

Введення, у вигляді літературного огляду, характеризує сучасний стан проблеми, якій присвячено проект, а також ціль роботи й значущість наукової проблематики.

Для значної категорії споживачів інформації (особливо при інформаційному пошуку) два основних структурних розділи - вступ і висновки - становлять самостійний інтерес. Отже, вони повинні містити максимум корисних і потрібних відомостей і виконувати найважливіші інформаційні функції.

У вступі варто чітко сформулювати, в чому конкретно полягає зміст описуваної роботи. По одній проблемі можуть виконуватися кілька аналогічних проектів, тому потрібно обґрунтувати необхідність проведення цієї роботи, показати її місце серед аналогічних робіт, описати ціль.

Літературний огляд виконується у формі реферату по темі курсового проекту. Тут відображається науковий стан проблеми, значущість розробки проекту за даною темою і позначаються питання, що підлягають аналізу і розробці.

Основна частина є найважливішою та результативнішою частиною проекту. Її структура залежить від теми курсового проекту й від питомої ваги складових його частин (теоретичної та практичної). Матеріал основної частини відображає сутність, методику й основні результати виконаної роботи. Тут же викладаються питання по застосуванню програмного забезпечення на етапах вирішення завдань за темою проекту.

Таким чином, основна частина повинна містити:

• вибір напрямку досліджень, його обґрунтування, методи вирішення завдань та їхню порівняльну оцінку, опис обраної загальної методики проведення курсового проектування;

• процес теоретичних і (або) експериментальних досліджень, включаючи визначення характеру й змісту теоретичних досліджень, методи досліджень, методи розрахунку, обґрунтування необхідності проведення експериментальних робіт, принципи дії розроблених об'єктів, їхні характеристики;

• узагальнення й оцінку результатів досліджень, що включають оцінку повноти розв’язання поставленого завдання та пропозиції щодо подальшої роботи; оцінку вірогідності отриманих результатів та порівняння їх з аналогічними результатами вітчизняних і закордонних робіт; обґрунтування необхідності проведення додаткових досліджень; негативні результати, що призводять до необхідності припинення подальших досліджень.

Результати, отримані в ході роботи, повинні бути чітко відділені від результатів, запозичених з інших робіт і наукових документів.

Залежно від особливостей виконаної роботи, основну частину можна представити у вигляді тексту, таблиці, поєднання ілюстрацій і таблиць, і додатково - у вигляді комп'ютерної презентації.

Заключення є одним з найважливіших частин проекту, що містить оцінку у вигляді висновків основних найбільш важливих результатів, отриманих у процесі роботи. Дуже важливо, щоб отримані висновки не були бездоказовими, необґрунтованими. Неприпустимим є перекручування результатів або умовчання негативних результатів.

У загальному випадку заключення повинно містити:

• основні висновки за результатами виконання роботи або окремих її етапів;

• оцінку повноти розв’язань поставлених завдань;

• рекомендації та вихідні дані щодо конкретного використання результатів роботи;

• оцінку науково-технічного рівня виконаної роботи в порівнянні із кращими досягненнями в даній області.

У процесі роботи можуть виявитися нові (несподівані) закономірності, дані. Усі ці відомості також треба оцінити в заключенні. Крім оцінки результатів роботи, заключення повинно містити інформацію щодо шляхів і цілей подальшої роботи або мотивований висновок про недоцільність її продовження.

Список використаних джерел повинен містити відомості про джерела, які використовувались при виконанні роботи, відповідно до вимог ВАК.

Джерела варто розташовувати в порядку появи посилань у тексті проекту.

Відомості про книги (монографії, підручники й т.д.) повинні включати: прізвище, ініціали автора, назву книги, видавництво, рік видання, порядковий номер тому, випуску, частини, кількість сторінок.

Прізвище автора варто вказувати в називному відмінку. Якщо книга написана двома або більше авторами, то їхні прізвища з ініціалами вказують у тій послідовності, в якій вони надруковані в книзі. Перед прізвищем наступного автора ставлять кому. Назву книги варто приводити в тому вигляді, в якому вона подана на титульному аркуші. Найменування місця видання необхідно приводити повністю в називному відмінку. Допускається скорочення деяких міст. Наприклад, (М) Москва, (Мн) Мінськ.

Відомості про статтю з періодичного (триваючого) видання повинні включати: прізвище й ініціали автора, заголовок статті, відомості про видання, в якому опублікована стаття (найменування видання, відомості про повторність видання, місце видання, видавництво, рік, номер тому (випуску), сторінки, на яких надруковано статтю, відомості про серію).

Заголовок статті приводять в тому вигляді, в якому він поданий в періодичному (триваючому) виданні. Найменування видання пишуть у лапках. Найменування серії пишуть після скороченого слова "серія" (сер.). При зазначенні номерів сторінок, на яких розміщено статтю, варто приводити номера першої й останньої сторінки, розділених знаком тире, наприклад: С. 32-39.

Відомості щодо звіту про науково-дослідну роботу повинні включати: заголовок звіту, частини випуску, дані, що визначають характер документа ("Заключний звіт", "Проміжний звіт"), найменування організації, що проводила роботу, прізвище й ініціали керівника роботи, номер (код) теми, привласнений в організації (відомстві), номер державної реєстрації, місце складання звіту (якщо не зазначений рік складання, приводять рік затвердження звіту), кількість сторінок звіту.

Відомості про стандарт повинні включати позначення документа, заголовок, інформацію про повторність видання.

Посилання на інтернет-ресурси приводяться в наступному форматі: фраза "Інтернет ресурс", тире, протокол служби Internet, доменну адресу ресурсу. Зразки бібліографічних описів наведено в додатку 12.

Додатки оформлюють як продовження курсового проекту на наступних сторінках або у вигляді окремої частини, розташовуючи їх у порядку появи посилань у тексті.

Додатки можуть містити:

• проміжні математичні докази, формули й розрахунки;

• тексти програм;

• посібник користувача;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• протоколи випробувань;

• опис апаратури й приладів, які застосовувались при проведенні експериментів, вимірів і випробувань;

• ілюстрації допоміжного характеру;

• акти впровадження результатів роботи, копії публікацій за результатами виконаної роботи та ін.

Кожний додаток варто починати з нової сторінки, зазначивши зверху посередині сторінки слово "ДОДАТОК", надруковане прописними літерами, і його позначення. Додаток має заголовок, який записують симетрично відносно тексту, з прописної літери, окремим рядком.

Додатки позначають заголовними літерами російського (українського) алфавіту, починаючи з А, за винятком букв Е, 3, І, П,Р,О, Ч, Ь, Ы, Ъ, Ї. Тобто, після слова "ДОДАТОК" повинна бути літера, що позначає його послідовність.

Допускається позначення додатка літерами латинського алфавіту, за винятком букв I і О. У випадку повного використання літер російського, українського і латинського алфавітів допускається позначення додатків арабськими цифрами. Якщо в документі один додаток, він позначається "ДОДАТОК А".

Текст кожного додатка, при необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують у межах кожного додатка. Перед номером ставиться позначення цього додатка.

Додатки повинні мати спільну з іншою частиною документа наскрізну нумерацію сторінок. При необхідності досить об'ємний додаток може мати свій зміст.

Додаткам або частинам, випущеним у вигляді самостійного документа, позначення привласнюють як частині документа, зазначивши в коді документа її порядковий номер.

Електронні матеріали надаються наступним чином.

Після додатка розміщається (приклеюється) конверт для зберігання лазерного диска або дискети. На зовнішньому носії інформації необхідно створити папку з ім'ям, складеним за наступним форматом:

рік_курс_номер групи _код роботи _номер залікової книжки_ПІБ студента

Наприклад, 2004_3_08_КП_067845_ПЕТРОВ. Тут наведено ім'я папки для зберігання матеріалів курсового проекту (КП) за 2004 рік студента восьмої групи третього курсу Петрова (номер залікової книжки студента Петрова – 067845).

Код роботи визначається за наступним правилом: КП - курсовий проект, КР - курсова робота, КР – кваліфікаційна робота й КП - звіт з предкваліфікаційної практики, БР - випускна робота бакалавра, МД - магістерська дисертація.

У папці на зовнішньому носії необхідно представити в електронному вигляді таку інформацію:

• електронну копію роботи;

• комп'ютерну презентацію (структура й зміст презентації погоджуються з керівником);

• тексти програм і прикладів.

Виклад тексту та оформлення курсового проекту виконують відповідно до правил оформлення, визначених ВАК України.