1.1. Національна доктрина розвитку освіти

У загальних положеннях визначено, що освіта є основою розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства.

У доктрині відображено мету, яка полягає в наступному:

• створенні умов для розвитку особистості й творчої самореалізації кожного громадянина України;

• вихованні покоління людей, здатних ефективно працювати й навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати й зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти;

• формуванні національних і загальнолюдських цінностей;

• створенні для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

• підвищенні якості освіти, оновленні її змісту й форм організації навчально-виховного процесу;

• розвитку системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

• забезпеченні економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, підвищенні їх соціального статусу; органічному поєднанні освіти й науки, розвитку педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

• запровадженні освітніх інновацій, інформаційних технологій, створенні індустрії сучасних засобів навчання й виховання, повному забезпеченні ними навчальних закладів;

• створенні ринку освітніх послуг та його науково-методичного забезпечення, інтеграції вітчизняної освіти з європейським і світовим освітніми просторами.

Держава при цьому бере на себе забезпечення більшості питань, пов’язаних з освітою і освітніми технологіями, вихованням громадянина України, фахівця, людини зі світовим поглядом, а також: виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до Українського народу, сучасної європейської цивілізації, орієнтується в реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлена до життя і праці у світі, що постійно змінюється; підготовку кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукоємних та інформаційних технологій, конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для розвитку обдарованих дітей та молоді; наступність і безперервність освіти; інноваційний характер навчально-виховної діяльності; різноманітність типів навчальних закладів, варіативність навчальних програм, індивідуалізацію навчання та виховання; моніторинг освітнього процесу, зростання якості освітніх послуг; створення умов для ефективної професійної діяльності педагогічних, науково-педагогічних працівників відповідно до їх ролі у суспільстві.

Для виконання визначених задач потрібні високотехнологічні ефективні технології навчання, тому «пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, що забезпечують подальше вдосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві».

Це досягається шляхом забезпечення поступової інформатизації системи освіти, розроблення індивідуальних модульних навчальних програм різних рівнів складності залежно від конкретних потреб, а також випуску електронних підручників; створення індустрії сучасних засобів навчання, що відповідають світовому науково-технічному рівню і є важливою передумовою реалізації ефективних стратегій досягнення цілей освіти.

Держава підтримує процес інформатизації освіти, застосування інформаційно-комунікаційних технологій у системі освіти; сприяє забезпеченню навчальних закладів комп'ютерами, сучасними засобами навчання, створенню глобальних інформаційно-освітніх мереж; забезпечує розвиток всеохоплюючої системи моніторингу якості освіти всіх рівнів.

Ще одним із способів ефективного розвитку освіти на будь-якому рівні є поєднання освіти і науки, модернізація системи освіти, розвиток освіти на основі новітніх наукових і технологічних досягнень; інноваційна освітня діяльність у навчальних закладах всіх типів, рівнів акредитації та форм власності; правовий захист освітніх інновацій та результатів науково-педагогічної діяльності як інтелектуальної власності; запровадження наукової експертизи державних стандартів освіти, підручників, інноваційних систем навчання та виховання; залучення до наукової діяльності обдарованої учнівської та студентської молоді, педагогічних працівників; поглиблення співпраці та кооперації навчальних закладів і наукових установ, широке залучення до навчально-виховного процесу та дослідницької роботи в навчальних закладах учених Національної академії наук України та галузевих академій; створення науково-інформаційного простору, насамперед для дітей та молоді, використання для цього нових комунікаційно-інформаційних засобів; запровадження цільових програм, що сприяють інтеграції освіти і науки; випереджальний розвиток педагогічних та психологічних наук, віднесення їх до пріоритетних напрямів розвитку науки в Україні.

Держава гарантує забезпечення умов для педагогічної, науково-педагогічної та наукової діяльності педагогічних і науково-педагогічних працівників, умов для навчання учнів і студентів, а також соціальний захист учасників навчально-виховного процесу, що є найважливішим напрямом державної політики у галузі освіти.

Держава поступово підвищує соціальні витрати на систему освіти, проведення активної соціальної політики. Бюджетні ресурси спрямовуються на забезпечення першочергових соціальних видатків: на виплату заробітної плати та пенсій педагогічним і науково-педагогічним працівникам, стипендій, а також на соціальну підтримку учнів і студентів.

Держава сприяє розширенню застосування договірного регулювання умов оплати праці, додаткових соціальних гарантій на підставі положень генеральної, галузевої, регіональної угод, колективних договорів.

Вихід України до міжнародного інформаційного простору, на ринок світових освітніх послуг є одним зі стратегічних завдань державної освітньої політики. Але інтеграція вітчизняної освіти з міжнародним освітнім простором базується на таких засадах: пріоритет національних інтересів; збереження та розвиток інтелектуального потенціалу нації; миротворча спрямованість міжнародного співробітництва; системний і взаємовигідний характер співробітництва; толерантність в оцінюванні здобутків освітніх систем зарубіжних країн та адаптації цих здобутків до потреб національної системи освіти.

Освіта в Україні є відкритим соціальним інститутом. Суб'єкти системи освіти співпрацюють з міжнародними інституціями та організаціями, які для здійснення своєї діяльності покликані залучати педагогів, дітей та молодь з метою набуття ними соціальної компетентності й досвіду у питаннях взаєморозуміння, толерантності, побудови спільного європейського дому, культурного різноманіття і водночас для збереження та примноження власних культурних надбань.

Як важливий засіб утвердження авторитету України на міжнародній арені, розвитку міжнародного співробітництва та залучення додаткових джерел фінансування освіти, держава розглядає можливість збільшення обсягів підготовки спеціалістів з числа іноземців та осіб без громадянства.

Реалізація Національної доктрини забезпечить перехід до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, що сприятиме істотному зростанню інтелектуального, культурного, духовно-морального потенціалу особистості та суспільства.

Активізуються процеси національної самоідентифікації особистості, підвищиться її громадянський авторитет, а також статус громадянина України у міжнародному соціокультурному середовищі. Зростаючий освітній потенціал суспільства забезпечить впровадження новітніх виробничих та інформаційних технологій, що дасть змогу протягом наступних 10-15 років скоротити відставання у темпах розвитку, а надалі істотно наблизитися до рівня і способу організації життєдіяльності розвинутих країн світу. Випереджальний розвиток освіти забезпечить рівень життя, гідний людини XXI століття.