2.5.2. Вивчення літератури

Не будемо розділяти роботу с електронними виданнями та друкованою літературою, тому що принципових відмінностей, особливо на рівні студентської наукової роботи, тут немає. Отже, під поняттям вивчення літератури ми будемо розуміти роботу як з електронними, так і з друкованими виданнями.

Вивчення літератури починається з добору й складання списку (картотеки), підручників, навчальних посібників, монографій, журнальних і газетних статей, опублікованої в Інтернеті практики. Необхідно переглянути в бібліотеках систематичні, алфавітні й предметні каталоги, каталоги авторефератів дисертацій, журнальних і газетних статей.

У алфавітному каталозі назви книг (картки) розташовані за абеткою, що визначається по першому слову бібліографічного опису видання (прізвища автора або назві видання, автор якого не зазначений).

У систематичному каталозі картки розташовані по окремих галузях знань у порядку, обумовленому бібліографічною класифікацією. Різновидом такого каталогу є каталог нових надходжень, у якому містяться назви книг, що надійшли в бібліотеку протягом останніх місяців.

У предметному каталозі назви книг розміщені за визначеними предметами (темами) дослідження, відбитими у рубриках. Самі рубрики й назви книг у цьому каталозі випливають один за одним за абеткою.

Для добору літератури корисно скористатися бібліографічними й реферативними виданнями. Необхідно переглянути книги й журнали, зокрема останні номери за певний рік, що містять вказівники матеріалів, опублікованих у журналі за рік. Можна переглянути посторінкові посилання на використану літературу в монографіях, навчальних посібниках і журнальних статтях. Не можна упускати з виду збірники наукових праць вузів і науково-дослідних установ, тези й матеріали науково-практичних конференцій.

Вивчення спеціальної літератури (монографій, підручників, навчальних посібників, збірників наукових праць та ін.) рекомендується проводити у визначеній послідовності. Спочатку варто ознайомитися з книгою загалом. Необхідність цього етапу визначається тим, що зовсім не обов'язково витрачати час на прочитання кожної книги, можливо, вам знадобиться лише окрема її частина або навіть просто конкретна інформація. З цією метою може виявитися достатнім прочитати довідковий апарат видання, що включає: вихідні відомості (заголовок, автор, організація, рік видання, анотація, випускні дані й т.д.); зміст; бібліографічні посилання й списки; передмову, вступну статтю, післямову або висновок. Таке ознайомлення з книгою допоможе з’ясувати, чи доцільне подальше її вивчення.

Існують два способи читання книги: швидкий перегляд її змісту й ретельне пророблення тексту.

Шляхом швидкого перегляду можна ознайомитися з книгою загалом. У результаті такого «пошукового» читання може виявитися, що в ній міститься потрібна інформація і її потрібно скрупульозно вивчити.

Ретельне пророблення тексту полягає не лише в повному його прочитанні, але й у засвоєнні, осмисленні, детальному аналізі прочитаного. При читанні інформаційно-обчислювальної літератури важливо уточнювати всі ті поняття й терміни, які можуть бути неправильно або неоднозначно витлумачені. Для цього необхідно звернутися до словників і довідників, у яких може бути дане їхнє тлумачення. Разом з тим, у тексті варто виділити основні положення й висновки автора та доказ, який їх обґрунтовує.

Якщо вивчається потрібна, цікава публікація і потрібне ретельне пророблення тексту, то при відсутності можливості його скопіювати, складається конспект. Він являє собою стислий виклад істотних положень і висновків автора без зайвих подробиць. Рекомендується в конспекті вказувати номера сторінок видання, на яких утримується необхідна вам інформація, щоб згодом при написанні курсової й дипломної роботи, доповіді або статті можна було зробити посилання на використане джерело.

Виписки із книг повинні бути точними. Якщо потрібно без перекручувань передати думку автора, то прибігають до дослівних виписок -цитат. У випадку використання студентом у своїй науковій праці цих виписок необхідно точно записати джерело запозичення, тобто дати його бібліографічний опис за вимогами ВАК і вказати номера сторінок, з яких вони зроблені.

Якщо немає необхідності в ретельному проробленні публікації, то можна скласти її план або реферат. План книги - це її зміст. При реферуванні, в малому за обсягом тексті, коротко викладаються основні положення й висновки, що містяться в публікації.

Один із способів збору інформації - це вирізки з газет і журналів. На кожній вирізці необхідно вказати джерело (назва газети або журналу, рік, номер, дату випуску), щоб згодом можна було зробити посилання на використану публікацію. Для систематизації вирізок можна скласти картотеку, список або просто розкласти їх по тематичних папках.

Документи, якими б достовірними вони на перший погляд не здавалися, вимагають критичного відношення до себе, оскільки відомості, що містяться в них, можуть бути невірними, неповними. Тому документ варто проаналізувати за планом:

1. вид і форма документу;

2. автентичність тексту;

3. Автор документу;

4. час, місце й обставини виникнення документа;

5. вірогідність відомостей, що містяться в документі;

6. повнота інформації, що закріплена в документі;

7. цілі створення документа;

При вивченні документів може бути використаний кількісний метод, який називається контентаналізом. Його суть полягає у виділенні в досліджуваному документі певних ознак (одиниць аналізу), підрахунку їхньої кількості та визначенні частоти вживання таких ознак у загальному обсязі наявної інформації або в загальній кількості вивчених документів. Індикаторами, тобто конкретними вказівниками на присутність одиниць аналізу в документі, можуть бути: 1) поняття, події, найменування, власні імена; 2) речення (твердження, питання, оцінки тощо); 3) сукупність висловлень на певну тему.