5. Часткові й спеціальні методи наукового дослідження

Спеціальні методи дослідження використовуються лише в одній галузі наукового знання або їхнє застосування обмежується декількома вузькими областями знання. Наприклад, частковими методами державознавства й правознавства є:

1. формальний (спеціальний);

2. конкретний.

Формальний (спеціальний) метод - це особлива система способів і прийомів дослідження, заснована на застосуванні конкретних методів.

Важливе значення мають не тільки методи одержання відомостей про явища, але й методи їхнього збору, обробки й оцінювання. У зв'язку з цим у соціології виділяють методи:

1. реєстрації одиничних подій (спостереження, опитування, вивчення документів і т.д.);

2. збору даних (суцільне, вибіркове або монографічне обстеження);

3. обробки й аналізу даних (опис і класифікація, типологізація, системний аналіз, статистичний аналіз і т.д.).

Найпоширеніші методи конкретно-соціологічних досліджень явищ.

Вивчення документів (документальний метод). Документ - це об'єкт дослідження, що містить інформацію на будь-якому матеріальному носії (паперу, магнітній стрічці, дискеті й ін.) за допомогою будь-якої знакової системи.

Для кількісного аналізу складають запитальник, що містить набір питань на певну тему, відповіді на які можуть бути отримані з документів

Методи опитування. Опитування може проводитися заочно шляхом поширення, збору й обробки анкет (анкетування), або очно у формі бесіди з опитуваним (інтерв'ювання).

Інтерв'ю - це бесіда інтерв'юера з респондентом за певним планом. Інтерв'ю може проводити сам дослідник або його помічники. Інтерв'юер, користуючись запитальником, планом, бланком або карткою, задає питання, направляє бесіду, фіксує відповіді опитуваних.

Метод експертних оцінок. Він полягає у вивченні думки фахівців, що володіють глибокими знаннями й практичним досвідом у певній сфері.

Методи встановлення статистичних зв'язків між ознаками явища засновані на принципах: 1) спільної появи подій і 2) коваріації. Перший говорить, що постійна парна поява ознак А и Б дає підставу припускати про наявність зв'язку між ними.

Принцип коваріації означає, що якщо для двох рядів кількісних даних зміни в одному з них відповідають змінам в другому, то є підстава припустити про наявність зв'язку між цими рядами.

5.1. Методи опитування

Метод анкетування вимагає розробки анкети. Вона складається з наступних частин:

1. преамбули (вставної частини), у якій вказується, хто проводить опитування, з якою метою, дається інструкція із заповнення анкети та її повернення, гарантується анонімність та висловлюється подяка за відповіді;

2. паспортички (демографічна частина), що містить питання щодо соціально-демографічної характеристики респондентів. Іноді ці питання містяться наприкінці анкети;

3. контактних питань, що дозволяють зацікавити респондента та ввести його в досліджувану проблему;

4. основних питань, за допомогою яких збирають ту інформацію, заради якої проводять дослідження;

5. заключних питань, які надають можливість опитуваному вільно висловитися щодо теми дослідження. Крім перерахованих питань в анкету можуть бути включені контрольні питання й питання-фільтри. Перші застосовуються для перевірки правдивості відповідей, а також для уточнення й доповнення відомостей, одержаних з відповідей на основні питання. Другі призначені для перевірки того, чи ставиться респондент до групи людей, що підлягають опитуванню, чи компетентний він.

Має значення порядок розташування питань. Вони повинні розташовуватися в логічній послідовності. Соціологи рекомендують на початку анкети ставити прості питання, у середині - складні, важкі, делікатні. Потім складність питань убуває. В анкеті не повинно бути непотрібних або навідних запитань.

Варто продумати зміст, форму й порядок не тільки питань, але й відповідей на них. Залежно від форми відповідей, розрізняють питання закриті, відкриті й напівзакриті. Закриті питання бувають:

а) з альтернативними відповідями типу «так - ні» (іноді з додаванням «не знаю»);

6) зі шкальними відповідями, наприклад, для оцінки інтенсивності якого-небудь явища в балах;

в) з відповідями-меню, із списку яких можна вибрати один або кілька відповідей.

Відкриті питання не містять відповідей, і респондент може дати будь-яку відповідь.

Напівзакриті питання мають неповний перелік відповідей, а опитуваний може відповісти на них у рядку «інше».

Для перевірки правильності складання анкети проводиться пробне (пілотажне) опитування. Воно полягає в тому, що анкета розмножується в невеликій кількості та поширюється серед спеціально підібраних типових респондентів. Якщо виявиться, що, наприклад, багато хто відмовився відповісти на питання анкети або серед опитаних великий відсоток таких, які відповіли «не знаю (важко відповісти)» або взагалі відсутні відповіді на питання, то доведеться переглянути формулювання цих питань і відповідей або виключити їх.

Анкети можуть бути розіслані поштою (кількість анкет, що повернулися, повинна складати близько 30%) або безпосередньо роздані респондентам (вертається близько 90%).

Опитування може бути суцільним або вибірковим. Вибірковий метод застосовують тоді, коли обстежуваний контингент перевищує 500 чоловік. Його суть полягає в тому, що замість всієї маси людей, яка називається генеральною сукупністю, обстежують тільки виділену за певними правилами її частину, складову вибіркову сукупність. Отримані результати поширюють на генеральну сукупність.

Вибірки бувають імовірнісними й цілеспрямованими.

При ймовірнісній вибірці кожний елемент генеральної сукупності повинен мати рівну ймовірність потрапити у вибіркову сукупність. Така вибірка може бути простою, випадковою, механічною, серійною, гніздовою та ін. Прикладами простої випадкової вибірки є жеребкування, лотерейний метод. Механічна вибірка полягає в тому, що всі елементи генеральної сукупності зводять у єдиний список, з якого через рівні інтервали відбирають потрібне число респондентів. При серійній вибірці генеральна сукупність розбивається на однорідні частини (серії) за певною ознакою. З кожної серії відбирається кількість елементів пропорційно загальному числу елементів у ній. Особливість гніздової вибірки полягає в тому, що відбираються групи опитуваних з наступним їхнім суцільним опитуванням.

При цілеспрямованій вибірці не застосовуються правила теорії ймовірності. Існують наступні її види: стихійна (наприклад, поштове опитування), основного масиву (опитують 60 - 70% від генеральної сукупності), квотна (дані про ознаки елементів генеральної сукупності, наприклад, освіта, вік, виступають як квоти).

Вибірка повинна бути репрезентативною, коли вибіркова сукупність відтворює характеристики генеральної сукупності, досить вірно відображає зміст і закономірності досліджуваного явища. Різниця між даними генеральної та вибіркової сукупності називається помилкою виборки. На думку соціологів, при підвищеній надійності дослідження припускається помилка вибірки до 3%, при звичайній - від 3 до l0%, наближеній - від 10 до 20%, орієнтовній - від 20 до 40%.