2. Наукове дослідження

Наука підтримується та розвивається в результаті дослідницької діяльності вчених: теоретиків і практиків-експериментаторів.

Наукове дослідження - це форма існування й розвитку науки. Воно може бути представлене у вигляді структурної схеми, яка містить такі елементи: загальні питання наукових досліджень (теорія, методологія та методи), процеси наукових до сліджень (форми, методи, та засоби пізнання), методику наукових досліджень (вибір певних форм, методів і засобів ефективних для відповідної галузі науки чи галузі професійної діяльності), технологію наукових досліджень (сукупність знань щодо процесів наукових досліджень та методику їх виконання).

Наукове дослідження - це діяльність, спрямована на всебічне вивчення об'єкта, процесу або явища, їхньої структури й зв'язків, а також одержання й впровадження в практику корисних для людини результатів. Його об'єктом є матеріальна або ідеальна системи, а предметом - структура системи, взаємодія її елементів, різні властивості, закономірності розвитку й т.д.

Наукове дослідження спрямовано на розширення існуючих знань і придбання нових, на виявлення й обґрунтування законів і закономірностей навколишнього світу.

Наукове дослідження включає збір, систематизацію, аналіз, узагальнення і логічне осмислення фактів.

Наукове дослідження - це складний і багатогранний процес, у якому з'єднуються організаційні, технічні, економічні, правові й психологічні аспекти. Формально їх можна представити єдиним комплексом у вигляді функції Z:

Z = {Q, Р, I, М, R, Т, З},

де Q - кінцева мета, Р - предметна галузь, I - інформаційне забезпечення, М - методичне забезпечення, R - програмне й технічне забезпечення, Т — час реалізації завдання, З — витрати на реалізацію завдання.

У нормативних правових актах про науку наукові дослідження поділяють за цільовим призначенням на фундаментальні, прикладні, пошукові та розробки.

У законі «Про науку й державну науково-технічну політику» визначено поняття фундаментальних і прикладних наукових досліджень.

Фундаментальні наукові дослідження - це експериментальна або теоретична діяльність, спрямована на одержання нових знань про основні закономірності побудови, функціонування й розвитку людини, суспільства, навколишнього природного середовища.

Прикладні наукові дослідження - це дослідження, спрямовані переважно на застосування нових знань для досягнення практичних цілей та вирішення конкретних задач. Іншими словами, вони спрямовані на вирішення проблем використання наукових знань, які було отримано в результаті фундаментальних досліджень, у практичній діяльності людей.

Пошуковими називають наукові дослідження, спрямовані на визначення перспективності роботи над темою, відшукання шляхів рішення наукових задач.

Розробкою називають дослідження, спрямоване на впровадження в практику результатів конкретних фундаментальних і прикладних досліджень.

За тривалістю наукові дослідження можна розділити на довгострокові, короткострокові та експрес-дослідження.

В залежності від форм і методів дослідження, деякі автори виділяють експериментальні, методичні, описові, експериментально-аналітичні, історико-біографічні дослідження та дослідження мішаного типу.

За джерелом фінансування розрізняють бюджетні, госпдоговірні й позафінансовані наукові дослідження. Бюджетні дослідження фінансуються з коштів бюджету України або бюджетів суб'єктів України. Госпдоговірні дослідження фінансуються організаціями-замовниками згідно господарського договору. Позафінансові дослідження можуть виконуватися з ініціативи вченого, індивідуального плану викладача.

Для розв’язання наукової задачі методика наукових досліджень вибирається відповідно до сформульованої мети вивчення конкретного об’єкту дослідження (структури, характеристики, інформаційних зв’язків та інших властивостей об’єкту). За допомогою наукових принципів і методів пізнання отримуються заплановані результати, які визначають доцільну діяльність щодо отримання певного ефекту при подальшому використанні наукових результатів в теорії та практиці (впровадження в науку, освіту і т. ін.).

У теорії пізнання виділяють два рівні дослідження: теоретичний і емпіричний.

Теоретичний рівень дослідження характеризується перевагою логічних методів пізнання. На цьому рівні отримані факти досліджуються, обробляються за допомогою логічних понять, умовиводів, законів та інших форм мислення.

Об'єкти, що досліджуються, насамперед аналізуються, узагальнюються, потім осягається їхня сутність, внутрішні зв'язки, закони розвитку. Пізнання за допомогою органів почуттів (емпірія) на цьому рівні може бути присутнім, але воно є підлеглим.

Емпіричний рівень дослідження характеризується перевагою почуттєвого пізнання (вивчення зовнішнього світу за допомогою органів почуттів). На цьому рівні форми теоретичного пізнання присутні, але мають підпорядковане значення. Взаємодія емпіричного й теоретичного рівнів дослідження полягає в тім, що: 1) сукупність фактів становить практичну основу теорії або гіпотези; 2) факти можуть підтверджувати теорію або спростовувати її; 3) науковий факт завжди пронизаний теорією, оскільки він не може бути сформульований без системи понять, витлумачений без теоретичних подань; 4) емпіричне дослідження в сучасній науці визначається, направляється теорією.