Контрольні питання

1. Мета й пріоритетні напрями розвитку освіти.

2. Соціальні гарантії учасників навчального процесу.

3. Міжнародне співробітництво та інтеграція а галузі освіти.

4. Результати освіти після реалізації Національної доктрини розвитку освіти.

5. Мета й завдання закону «Про наукову і науково-технічну діяльність»

6. В чому полягає правовий статус суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності?

7. Наукова й науково-технічна діяльність у системі вищої освіти. Громадські наукові організації.

8. Державні гарантії діяльності вчених, наукових працівників.

9. Визначити наступні терміни: вища освіта, зміст навчання, державна атестація, рівень професійної діяльності, вищий навчальний заклад, освітня діяльність, ліцензування, рівень акредитації, якість вищої освіти.

Рекомендована література

1. Закон України «Про вищу освіту» 05.03.2002 - Голос України № 43 07.03.2002

2. Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» м. Київ, 13 грудня 1991 року,N 1977-XII, Сторінка "Нормативно-правова база" порталу Кабінету міністрів

3. Закон України" Про інформацію" (2657-12), Сторінка "Нормативно-правова база" порталу Кабінету міністрів

4. Довідник здобувача наукового ступеня. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації/упорядник Ю.І. Цеков. К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000.- 64 с.

5. Довідник офіційного опонента. Збірник нормативних документів та інформаційних матеріалів з питань експертизи дисертаційних досліджень/упорядник Ю.І. Цеков. К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», видавництво «Толока», 2001.- 64 с.

6. Ерошенко Г.П., Хамутов О.И. На пороге научной карьеры (Методика и психология научной работы): Учеб. пособие. -Барнаул: АГТУ, 1996.-72с.

7. Образование и наука на пороге третьего тысячелетия: Материалы международного конгресса. -Новосибирск: СО РАН, 1995.

Лекція 2

2. Закони України, які регламентують інформаційну діяльність

Питання пов’язані з розвитком промисловості, техніки, суспільства в цілому нерозривно пов’язані з інформатизацією суспільства. Сучасне суспільство потребує використання нових технологій, що охоплюють усі процеси, які пов’язанні з життєдіяльністю людини. Нові технології насамперед стосуються науки, освіти, освітніх технологій. Тому Україна, як держава, що спрямована на світові процеси, будучи високотехнологічною і розвинутою, розробила цілу низку Концепцій, регламентуючих інформаційні, технологічні, захисні питання, спрямовані на подальший розвиток науки і освіти. Розглянемо основні положення базових концепцій.

2.1. Концепція формування системи національних електронних інформаційних ресурсів

Одним з документів, регламентуючих створення системи національних інформаційних ресурсів (далі - ресурсів), є «Концепція формування системи національних електронних інформаційних ресурсів». Її метою є визначення стратегії формування системи ресурсів. В концепції визначено, що національні ресурси - це важлива складова стратегічних ресурсів держави, значення якої зростає з розвитком інформаційних технологій та їх використанням в усіх сферах суспільного життя.

В концепції розглянуті питання, присвяченні основним засадам і напрямам формування, використання та захисту національних ресурсів.

Загальними проблемами створення системи національних ресурсів є наступні:

• переважно галузевий принцип інформатизації органів державної влади та органів місцевого самоврядування, що призводить до обмеженості використання певних видів ресурсів;

• відсутність правових норм, які б регулювали доступ до державних ресурсів, порядок надання і використання інформації про діяльність органів державної влади, підприємств і організацій;

• недостатня урегульованість суспільних відносин, пов'язаних із формуванням, використанням та захистом національних ресурсів, у тому числі щодо комерційного використання державних ресурсів;

• необхідність приведення національних ресурсів до єдиних державних стандартів на базі новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих систем класифікації і кодування інформації;

• відсутність ефективних національних операційних, пошукових, геоінформаційних та навігаційних систем;

• відсутність вимог до змісту національних ресурсів та обмежень щодо їх використання;

• відносно висока вартість користування ресурсами.

Тобто інформаційні ресурсі треба створювати більш доступними (розширяти коло їх використання ), правовими (для цього необхідно прийняти пакет законів, який буде регламентувати захист електронної інформації), комерційними (треба створити і законодавчо захистити вітчизняний ринок електронних ресурсів). Необхідно здійснювати керівництво державою у напрямках стандартизації, фінансування і держзамовлення щодо створення національних інформаційних програм, держконтроль щодо результатів виконання програм.

Формування системи національних ресурсів є одним із основних завдань Національної програми інформатизації. Для її забезпечення треба розв’язати цілу низку питань, зокрема: забезпечення широкого доступу до ресурсів, у тому числі іноземних, через глобальні інформаційні мережі; правове врегулювання суспільних відносин, пов'язаних з формуванням, використанням та захистом національних ресурсів; вироблення рекомендацій щодо приведення національних ресурсів до єдиних стандартів на базі новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих систем класифікації і кодування інформації; створення ефективних національних пошукових, геоінформаційних та навігаційних систем; забезпечення розвитку національної освіти, науки, культури через використання новітніх інформаційних технологій; залучення до формування системи національних ресурсів недержавних структур; створення умов для забезпечення захисту національних ресурсів незалежно від форми власності; сприяння наповненню інформаційного ринку національними ресурсами.

В концепції чітко визначені принципи формування та вимоги до змісту національних ресурсів.

Під час формування системи національних ресурсів повинні використовуватися технології і засоби, спроможні забезпечити їх необхідний рівень та доступність через глобальні інформаційні мережі.

Власники національних ресурсів, фізичні та юридичні особи, які надають послуги щодо використання національних ресурсів, зобов'язані дотримуватися принципів законності, достовірності, загальнодоступності, забезпечення захисту ресурсів та прав користувачів.

Національні ресурси не повинні містити:

• закликів до захоплення державної влади, насильницької зміни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності України;

• інформації, що містить пропаганду тероризму, війни, геноциду, або культу насильства і жорстокості;

• інформації, що дискримінує особу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

• інформації, що може зашкодити честі, гідності, або діловій репутації окремих осіб;

• інформації, яка містить ненормативну лексику;

• інформації порнографічного характеру.

Забороняється використання національних ресурсів для розповсюдження забороненої, недостовірної та спотвореної інформації.

Також у концепції розглянути питання, які охоплюють таку низку питань як державні ресурси, недержавні ресурси та їх формування, структура та інфраструктура системи національних ресурсів, нормативно-правове забезпечення формування, використання та захисту національних ресурсів, забезпечення інформаційної безпеки національних ресурсів.

В результаті реалізації Концепції очікується:

• підвищення рівня інформаційної безпеки держави;

• прискорення впровадження "електронного врядування", підвищення прозорості та відкритості роботи органів державної влади;

• підвищення, ефективності діяльності органів державної влади шляхом широкого використання ресурсів;

• підвищення рівня інформаційної безпеки національних ресурсів;

• подальший розвиток національної культури, освіти, науки за рахунок використання новітніх інформаційних технологій;

• розвиток та гармонізація нормативно-правової бази, пов'язаної з ресурсами, з міжнародним правом;

• розвиток структури та інфраструктури ресурсів, зростання обсягів послуг, наданих з використанням національних ресурсів;

• підвищення рівня інформаційної культури та загального освітнього рівня населення;

• зниження витрат, пов'язаних з використанням ресурсів, за рахунок їх систематизації.