1. 5 Складання поздовжнього профілю траси
Після того як по трасі розпланований пікетаж , приступають до побудови поздовжнього профілю траси .
Різні дані ( фактичні і проектні ) на поздовжньому профілі розміщують в окремих графах, в сукупності названих сіткою профілю. Для кожної споруди встановлено стандартний зміст і розміщення граф сітки . В додатку В приведений взірець скороченого поздовжнього профілю залізниці .
Побудову поздовжнього профілю починають з граф 7 і 6 . У шостій графі розміщують всі пікетні і плюсові точки у відповідності з горизонтальним масштабом профілю 1 : 10000. В шостій – їх відмітки , заокруглені до 0,1 м , які в дійсності повинні виписуватись з журналу нівелювання, а в нашому випадку визначають графічно по попередньому профілю.
У графі 2 розташовують план траси, складений у прийнятому горизонтальному масштабі, використовуючи дані з карти. В середині цієї графи прямою лінією зображають вісь дороги, а, у відповідних місцях її, стрілками показують повороти траси. Результати геологічних досліджень грунтів по трасі розміщують у графі 1 . Верхня границя цієї графи є лінією умовного горизонту ( основою профілю ) ; від цієї лінії на відновлених до неї перпендикулярах, що називаються ординатами, у вертикальному масштабі 1 : 500 відкладають, розміщені у графі 6, чорні відмітки. Ординати точок профілю не повинні бути довшими 10-15 см . Виходячи з цього і встановлюється відмітка лінії умовного горизонту .
Намічені на ординатах точки з’єднують ламаною лінією, що є профілем траси .
У графі 8 зображають прямі ділянки дороги і заокруглення по даних відомості прямих і кривих ( див. додаток В )
Довжини прямих вставок рахують між початком траси ПКО і початком першої кривої ПК, кінцем першої кривої КК і ПК другої кривої і так далі .
Наприклад : ПК 18 + 37,78 – ПК 5 + 97,37 = 1240,41 .
Дирекційні кути прямих вставок у залежності від того , повертає траса вправо чи вліво , знаходять за однією з формул :
α1 = α - φл
α2 = α + φп
Заокруглення в графі 8 умовно показують дугами , оберненими опуклістю вверх при повороті вправо і опуклістю вниз при повороті вліво. З кінцевих точок дуг опускають перпендикуляри на лінію пікетажу ; їх основи повинні відповідати пікетажним назвам початку і кінця кривої .
На перпендикулярах підписують відстань до найближчих закріплених пікетних точок траси. В середині кожної кривої вписують її елементи. На прямих ділянках дороги підписують згідно з даними координатної відомості прямих і кривих їх довжини і румби. У графі 9 розміщують кілометрові покажчики у вигляді кіл діаметром 5 мм ; праву половину кола заливають тушшю. З центра кола опускають перпендикуляр на лінію пікетажу .
У графі 5 розміщують проектні ухили, вибрані на попередньому профілі, а в графі 4 – червоні відмітки точок траси .
Відстані від точки нульових робіт до найближчих точок пікетажу в цілих метрах підписуються по обидві сторони від ординати цієї точки, що прокреслюється пунктиром синім кольором. Профіль викреслюється тушшю; вісь дороги в графі 2, графи 4, 5, 7 і 8, а також всі підписи в них – червоним кольором . Інші графи і підписи – чорним кольором .
При проектуванні траси переломи поздовжнього профілю сполучаються вертикальними круговими кривими великого радіуса.
Для визначення елементів вертикальних кривих Тв, Кв, Бв, а також прямокутних координат х і у, користуються формулами:
Тв = Rв * ( ( i1 – i2)/2)
Kв = ( i1-i2)*R (1.39)
Бв=Т2в/(2R),
де i1,i2 – проектні ухили відповідних ділянок червоної лінії профілю.
Рис. 1.9
Абсциси x відраховують по пікетажу від початку вертикальної кривої через кожних 10м. Пікетажні назви знаходять аналогічно тому , як це робили при знаходженні горизонтальних кривих . Ординати знаходять за формулою
у=х2/(2*Rв) (1.40)
і вводять , як поправки в проектні відмітки поздовжнього профілю , відповідно додаючи або віднімаючи у випадку вгнутої або опуклої кривої .
При виконанні завдання необхідно розраховувати ординати і ввести поправки в проектні відмітки профілю на всіх переломах траси, а також побудувати план детального розпланування вертикальної кривої в масштабі 1 : 500 для перелому вертикального профілю з максимальним значенням (і1-і2 ).