13.4. Класифікація різьб, які застосовуються у техніці.

В техніці переважно застосовують стандартні різьби, але в особливих випадках допустимо використовувати різьби з нестандартними параметрами.

Кріпильна та кріпильно–ущільнювальна різьби призначені для рознімного нерухомого з’єднання деталей виробу.

Різьби для передачі руху (ходової) застосовуються для рознімного рухомого з’єднання деталей. Їх використовують для передачі обертання (черв'ячне колесо у парі з черв'яком), а також для перетворення обертального руху в поступальний (вантажні гвинти вантажопідйомних механізмів, ходові гвинти металорізальних верстатів).

13.5. Кріпильні вироби. Позначення кріпильних виробів.

До кріпильних виробів відносяться: болт, гайка, шпилька, гвинт, шайба, шплінт, штифт, з’єднувальні вироби з різьбою для трубопроводів.

13.5.1. Структура позначення кріпильних виробів (рис.13.12).

Пояснення до рисунку 13.12: між пп 1 та 2, 2 та 3, 10 та 11 залишають проміжки, які дорівнюють ширині прописної літери даного розміру шрифту.

М іж поз. 3 та 4 ставлять знак помноження за ГОСТ 2.304-81, між поз. 4 та 5 вказують поле допуску та ставлять за ГОСТ 2.304-81 дефіс (риска); між поз. 5 та 6 (якщо відсутні поз. 4 та 5, то між поз. 3 та 6) ставлять знак помноження. У гайок, звичайно, параметр відсутній. Між поз. 6 та 7, 7 та 8, 8 та 9 посередині проміжків ставлять чіткі крапки.

Поле допуску, яке установлює величину зазору між різьбою на стержні (болта, гвинта, шпильки) та в отворі (гайки), вибирають за ГОСТ 16093-81.

Установлені слідуючи поля допуску:

- для різьби на стержні - 4h, 6h, 6g, 6e, 6d, 8g, 8h;

- для різьби в отворі - 4H, 5H, 6H, 6G, 7H, 7G.

Клас міцності для болтів, гвинтів, шпильок вибирають з ряду

3.6; 4.6; 4.8; 5,6; 5,8; 6,6; 6,8; 6,9; 8,8 та iн.

При зазначенні класу міцності в позначенні різьбового виробу крапки між цифрами не ставлять, тобто пишуть 36 замість 3.6; 46 замість 4.6 та т.д.

На навчальних кресленнях, які виконуються в курсі " Нарисна геометрія та інженерна графіка", допускається умовно приймати, що болти, гвинти, шпильки вироблені з вуглецевої сталі класу міцності 5.8 (в позначенні пишеться 58), а гайки - з тієї ж сталі класу міцності 5, що різьба виконана з полем допуску 6g для болтів, гвинтів та шпильок та 6H для гайки та що вони не підлягали захисним (антикорозійними) або декоративним покриттям.

1 3.5.2. Види кріпильних виробів.

13.5.2.1. Болт являє собою циліндричний стержень, на однім кінці якого мається головка, а на іншому кінці – різьба (рис.13.13). По характеру обробки болти бувають з підвищеною точністю; болти, які оброблені кругом та з нормальною точністю, у яких оброблені лише опорна частина головки та кінець болта. Найбільш широке застосування мають болти з шестигранною головкою. За конструкцією вони діляться на болти: – без шплінтового отвору в стержні (виконання 1) (рис. 13. 13); – із шплінтовим отвором в стержні (виконання 2); – з двома наскрізними отворами у головці (виконання 3).

1

болт або шпильку.

а)

б)

3.5.2.2. Гайка - деталь, яка має отвір з різьбою для нагвинчування на

Стандартні гайки по формі виробляють шестигранні, квадратні, прорізні, корончаті, круглі та гайки - барашки. За обробкою гайки діляться на нормальні та підвищеної точності. Шестигранні гайки по висоті розділяють на нормальні, низькі, високі та особливо високі. За конструкцією шестигранні гайки ділять: на гайки з двома фасками – виконання 1 (рис.13.14, а), з однією фаскою – виконання 2 (рис.13.13, б).

13.5.2.3. Шпилька являє собою стержень з різьбою на обох кінцях.

Шпильки підрозділяються на шпильки загального застосування та шпильки двосторонні для фланцевих з’єднань.

Шпильки загального застосування призначені для деталей як з різьбовими, так і з гладкими отворами.

Шпильки випускають класів точності А та В.

Основні розміри шпильок загального застосування:

d - номінальний діаметр різьби;

d - діаметр стержня;

L - довжина шпильки;

l₁ - довжина різьби на шпильці під гайку (довжина гаєчного

кінця);

l₀ - довжина різьбового кінця, який угвинчують у деталь, залежить від матеріалу деталі, з якою з’єднується шпилька);

Р - крок різьби.

13.5.2.4. Гвинт - різьбовий виріб, який являє собою стержень з головкою різної форми та різьбою для вгвинчування в одну із деталей, які з'єднуються. У залежності від призначення гвинти бувають: кріпильні (рис.13.15…13.17) та настановні (рис.13.18).

Настановні гвинти служать для фіксації деталей при складанні та регулювань зазорів.

Від кріпильних гвинтів вони відрізняються тим, що їх стержень нарізано повністю та має натискувальний кінець, який входе у поглиблення деталі.

Приклад умовного позначення:

Г винт настановний з прямим шліцом та конічним кінцем, діаметром різьби d=12 мм, дрібним кроком різьби, полем допуску 6g, довжиною l=25 мм, клас міцності 4.8, без покриття.

Гвинт ВМ 12х1-6gх25.48 ГОСТ 1476-84

13.5.2.5. Шайба - це цільна або розрізна пластина з круглим отвором, яку встановлюють під гайку або головку болта.

Розрізнюють шайби круглі, стопорні, пружинні та ін.

13.5.2.6. Шплінти.

Шплінтом називається пруток або кусок дроту, який пропускають крізь радіальний отвір деталі (гайки, болта, вала та т.п.), призначений для їх взаємного фіксування.

Приклад умовного позначення шплінта з умовним діаметром 5мм, довжиною 28 мм, із низько вуглецевої сталі без покриття:

Шплінт 5х28 ГОСТ 397-79*

13.5.2.7. Штифти.

Штифти являють собою стальні оброблені циліндричні, конічні або фасонні стержні круглого перерізу, які призначені для точного установлення з’єднаних деталей у визначеному положенні відносно одна одної. Штифти бувають циліндричними та конічними.

Конічні штифти на відміну від циліндричних, можна використовувати багаторазово без погіршення точності розташування деталей.

13.5.2.8. Трубні з'єднання.

До різьбових з’єднань відносяться також з’єднання труб, які здійснюються за допомогою муфт, косинця, трійників, хрестовини та ін.

З’єднувальні частини трубопроводів (рис.13.10) мають різьбу в отворах, а труби – зовні на кінцях.

13.5.2.9. Шпонки.

Шпонкою називається деталь, яка встановлюється у пазах двох стичних деталей для запобігання їх відносного переміщення та для передачі крутного моменту.

Ш понки бувають призматичними, сегментними та клиновими (рис.13.16).

13.6. З'єднання деталей

13.6.1. Болтове з'єднання.

Болтове з'єднання складається із болта, гайки, шайби та деталей, які скріплені (рис.13.17,а). У деталях 1 та 2, що підлягають з’єднанню, просвердлюють отвір діаметром d=(1,05...1,1) L. В отвір вставляють болт, на нього надягають шайбу та нагвинчують гайку.

13.6.2. З'єднання шпилькою.

З'єднання шпилькою складається із шпильки, гайки, шайби та деталей, які скріплені (рис.13.17,б). У однієї з деталей 1, які з’єднуються свердлять глухий отвір – гніздо, в якому нарізують різьбу (рис.13.17, б). В іншій деталі, виконують наскрізний отвір діаметром d=(1,05...1,1) L. Шпилька одним різьбовим кінцем загвинчується у різьбовий отвір деталі 1, а на верхній її різьбовий кінець вільно надягається інша деталь 2. На кінець шпильки, який виступає, надягається шайба та нагвинчується гайка.

Довжина

13.6.3. З'єднання гвинтом.

Гвинтове з'єднання складається із гвинта та деталей, які скріпляються (рис.13.18). У деталі 1 висвердлюють гніздо у якому нарізується різьба. У верхній деталі 2, що приєднується, свердлять отвір діаметром, декілька більшим за діаметром гвинта. Гвинт вільно проходить через деталь 2 та угвинчується у деталь 1.

З правилами виконання інших з’єднань можна познайомитися самостійно за літературою:

Техническое черчение. Изд. 5-е перераб. и доп. под.ред.Годика Е.И., К., Вища школа 1983.

Шпоночні з’єднання –стор.203–205.

Шліцьові з’єднання – стор.205–208.

Трубні з’єднання – стор.209.