30

Методичні вказівки з курсу ”Українська мова професійного спрямування” мають допомогти як у формуванні навичок правильного використання прийменників при складанні фахових ділових паперів, так і в усному та письмовому професійному спілкуванні.

Методичні вказівки укладено Гогуленко Оленою Петрівною –викладачем кафедри українознавства Одеського національного морського університету відповідно до програми з курсу ”Українська мова професійного спрямування” для студентів факультету економіки і управління.

Методичні вказівки схвалено кафедрою українознавства ОНМУ 26 січня 2006 року (протокол № 5).

Рецензент: кандидат філологічних наук, доцент Мамич М.В.

ПЕРЕДМОВА

Методичні вказівки з курсу ”Українська мова професійного спрямування” укладено відповідно до програми і мають допомогти студентам набути практичних навичок та сформувати стереотипи правильного використання прийменникових конструкцій у професійному мовленні та офіційно-діловому стилі.

Методичні вказівки націлюють на свідоме засвоєння теоретичного матеріалу. Студенти повинні знати:

• які відношення виражають прийменники в тексті;

• правила написання прийменників (разом, окремо, через дефіс);

• способи творення прийменників;

• особливості вживання прийменників.

Система завдань спрямована на вироблення практичних навичок: правильно вживати прийменники в тексті;

• утворювати прийменники від іменників;

• перекладати прийменникові конструкції з російської мови на українську;

• уникати двозначності у вживанні прийменникових словосполучень;

• розрізняти прийменники залежно від відношень, що їх виражають;

• редагувати прийменникові словосполучення;

• добирати синоніми, антоніми до прийменників;

• утворювати прийменникові моделі;

• доповнювати тексти прийменниками;

• сполучувати іменники з прийменниками тощо.

Структура методичних вказівок передбачає теоретичний блок (ключові поняття, правопис, уживання прийменників), практичний блок (завдання, запитання для самоперевірки, тести), а також довідниковий блок (словник труднощів у вживанні прийменникових конструкцій; паралельні форми вживання прийменникових конструкцій в українській мові; прийменникові моделі; список рекомендованої літератури).

І. ТЕОРЕТИЧНИЙ БЛОК

Опанування теоретичного матеріалу забезпечить належний рівень знань про прийменник як частину мови, що служить важливим засобом синтаксичних відношень для глибшого розкриття понять, процесів, дій і підготує до виконання практичних завдань.

1. Прийменник як службова частина мови

Ключові поняття:

1. Прийменник. 3. Правопис.

2. Вибір. 4. Нормативність.

Прийменник – неповнозначна службова частина мови, що виступає разом з формою відмінка іменника, займенника, числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні.

Прийменник до відмінкової форми вносить такі смислові відтінки:

• просторові (іти через площу, дивитися через вікно);

• часові (зробити через три години, зустрітися до понеділка);

• причинові (святкувати з нагоди дня народження, через відсутність директор);

• мети (заради миру, для здоров’я дітей).

За походженням розрізняють:

• первинні (без, в, при, з, по, із, через);

• вторинні /похідні/ (навколо, позаду, серед), що зберігають зв’язок з повнозначними словами.

За морфологічною будовою виділяють:

• прості (від, за, на, про);

• складні (із-за, понад, поза);

• складені (у галузі, за допомогою, незважаючи на).

Відіменникові прийменники – прийменники, що утворені від іменників (шляхом, край, коло, у результаті, внаслідок тощо).

Віддієслівні прийменники – це прийменники, що утворені від дієслів (включаючи, завдяки, незважаючи на).

Відприслівникові прийменники – це прийменники, що утворені від прислівників (близько, вслід, після, упродовж тощо).

Прийменник як службова частина мови відіграє важливу організуючу роль в усному і писемному діловому, професійному мовленні для вираження найрізноманітніших нюансів думки, розвитку мислення; набуває специфічного значення саме в текстах ділових паперів, надаючи їм офіційного, неемоційного забарвлення.

Необхідність позначати мовними одиницями нові відношення між предметами і явищами об’єктивної дійсності, диференціація, розширення виробничих, суспільних процесів призводять до збільшення прийменникових зворотів, які виконують різні функції.

Вибір прийменникових конструкцій зумовлений конкретним змістом тексту, лексико-граматичними зв’язками слів у професійних, ділових текстах, і тому важливо знати й пам’ятати особливості написання і вживання прийменникових форм, від чого залежатиме орфографічна грамотність, об’єктивність, правильність, доречність висловлюваної думки, логічність викладу матеріалу.

2. Правопис прийменників

1. Разом пишуться:

а) Складні прийменники, утворені сполученням одного або двох (іноді трьох) прийменників із будь-якою частиною мови: внаслідок (унаслідок), вподовж (упродовж), замість, навколо, напередодні, наприкінці, дещо;

б) Складні прийменники, утворені з двох простих прийменників: задля, заради, навпроти, окрім, поза, поміж, понад, поперед, посеред, проміж.

2. Через дефіс пишуться складні прийменники з початковими з-, із-: з-за (із-за), з-над, з-перед, з-під (із-під), з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-посеред, з-проміж.

3. Окремо пишуться прийменникові сполуки у (в) разі, під кінець, під час, що ж до.

3. Нормативність уживання прийменників Правила перекладання українською мовою російських словосполук з прийменником по

1. Для вираження просторового значення, для вказівки на поверхню, напрямок і межі дії слід використовувати:

а) безприйменникові конструкції (идти по следам – йти слідом);

б) по (чому?) (по магазинам – по магазинах);

в) з/із/зі (чого?) (по обеим сторонам – з обох боків);

г) уздовж/вздовж (чого?) (по берегу – уздовж берега);

ґ) за (чим?) (по течению – за течією);

д) у/в (чому?) (по направлению – у напрямку).

2. Для позначення часу необхідно використовувати:

а) безприйменникові конструкції (по праздникам – святами);

б) по (чому?) (по ночам – по ночах);

в) після (чого?) ( по окончании обеда – після обіду);

г) у/в (що?) (по праздникам – у свята);

ґ) на (що?) (по праздникам – на свята);

д) до (якого строку?) (отпуск по 15 марта – відпустка до 15 березня).

3. Для позначення кількості використовують прийменник по (скільки?) (по ложке – по ложці).

4. Для позначення мети використовують:

а) у/в (чому?) (по делам – у справах);

б) для (чого?) (комиссия по составлению – комісія для складання);

в) по (що?) (ходить по грибы - ходити по гриби).

5. Для позначення об’єктивних відносин необхідно використовувати:

а) за (ким, чим?) (работать по плану – працювати за планом);

б) по (кому, чому?) (ударить по мячу – ударити по м’ячу);

в) з/із/зі (чого?) (чемпион по шахматам – чемпіон зі шахів);

г) на (що?) (знать по виду – знати на вигляд);

ґ) по (що?) (по колени в воде – по коліна у воді);

д) щодо (чого?) (по способу получения – щодо способу отримання).

6. Для позначення причинових відносин використовують:

а) через (що?) (по невнимательности – через неуважність);

б) по (чому?) (по возможности – по змозі);

в) за (чим?) (по инерции – за інерцією).