Контрольні питання

1. Види інкубаторіїв.

2. Основні виробничі приміщення інкубаторіїв.

3. Інкубатори для попередньої інкубації та вивідні шафи.

4. Профілактична дезінфекція виробничих приміщень, устаткування та інвентарю інкубаторіїв.

5. Дезінфекція інкубаційних яєць.

Лабораторне заняття № 6. Діагностика, лікування і профілактика хвороб, пов’язаних з порушенням обміну речовин, хвороб органів травлення, дихання і розмноження

Канібалізм птиці

Канібалізм серед птиці має повсюдне поширення у світі і завдає великих економічних збитків птахівничим господарствам. В основному хвороба спостерігається серед курей, індичок, фазанів, перепелів.

Під розкльовуванням слід розуміти такий стан птиці, коли вони розкльовують один одного по окремих ділянках тіла.

Лікування і профілактика. Птицю, що одержала незначні пошкодження, ізолюють і піддають лікуванню. Рану обробляють антисептичними засобами. У промисловому птахівництві лікування кожної голови птиці трудомістке, тому основні зусилля повинні бути направлені на профілактику. Звертають увагу на правильність нормування комбікормів за основними показниками поживності. Збільшення кількості білка в раціоні птиці здійснюють за рахунок м’ясо-кісткового, рибного борошна, сухого молока, соєвого шроту, соєвого і інших макух. Можна профілактувати канібалізм дачею з кормом метіоніну, аргініну, цистіну в комбінації з бромистими препаратами. Оскільки марганець і сірка чинять вплив на утворення пір'я, для профілактики розкльовування додатково вводять в раціон сульфат марганцю, хлористий кобальт, сульфат міді, сульфат заліза і селеніт натрію.

Не можна різко замінювати раціони, перехід на новий комбікорм повинен бути поступовим, необхідно постійно задовольняти потребу птиці у вітамінних і мінеральних кормах.

Також можна знижувати інтенсивність освітлення, використовувати освітлення червоним світлом, що запобігає розкльовуванню.

Інші заходи профілактики канібалізму передбачають усунення погрішностей в утриманні птиці: дотримання норм щільності посадки, фронту годування і поїння, посилення вентиляції, нормалізації температурно-вологісного режиму, кількості і розміру гнізд.

З лікувально-профілактичних засобів при канібалізмі птиці широко застосовують: лимонну кислоту - по 0,02-0,05 г на курку протягом 15-20 днів, метіонін - 400 г і біоветин - 50 г на 1000 курей протягом 20-30 днів. На 1 т корми додають по 200 г сульфату марганцю. У Дніпропетровській дослідній станції ННЦ “ІЕКВМ” розроблений “Препарат проти розкльовування” (ППР), що є комплексом лимонної кислоти, макро- і мікроелементів, незамінних амінокислот. Проте застосування лікарських препаратів без усунення причини, що викликає розкльовування, малоефективне.

Для радикального попередження канібалізму курчатам раннього віку обрізають або припікають на спеціальному апараті кінчик дзьоба (дебикирование, рос.).

Сечокислий діатез

Сечокислий діатез – захворювання, яке характеризується порушенням обміну нуклеопротєїдів і супроводжується підвищенням вмісту сечової кислоти в сироватці крові і відкладенням уратів (солей сечової кислоти) в органах і тканинах.

Сечокислий діатез (подагра) виявлена не лише у дорослої птиці і підрощеного молодняка, а також у виведеного молодняка з неповноцінних інкубаційних яєць і у ембріонів.

Діагноз встановлюють за характерними клінічними і патологоанатомічними ознаками. При необхідності визначають наявність сечової кислоти і її солей в крові і тканинах.

При диференціальній діагностиці виключають хронічний пастерельоз, стафілококом, туберкульоз, що перебігають з ураженням суглобів, а також колібактеріоз, сальмонельози, респіраторний мікоплазмоз, що супроводжуються фібрінозним запаленням серозних покривів черевної порожнини, аспергильоз.

Лікування і профілактика. З лікувальною метою птиці двічі в тиждень замість пиття призначають 2 % розчин вуглекислого літію, 0,05 % розчин натуральної або штучної карловарської солі, короткочасно 2 % розчин гідрокарбонату натрію 2 рази на тиждень. Призначають уротропін у вигляді 0,25 % водного розчину на протязі 10-14 днів. У промислових птахівничих господарствах використовують методику злужнювання кормів: з розрахунку 3 кг двовуглекислої соди на 1 т корму. Такі корми згодовують птиці 10-15 днів, потім роблять перерву 5 - 7 днів і знов згодовують корми з содою. Курчатам, у яких після виведення спостерігається подагра, випоюють 2% водні розчини глюкози або сахарози. Виражений лікувально-профілактичний ефект досягається при щодобовому (протягом 10 днів) поєднаному застосуванні гексаметилентетраміну в дозі 0,03 г на курку за добу та токоферолу ацетату в дозі 60 г/т комбікорму.

У Дніпропетровській дослідній станції ННЦ “ІЕКВМ” розроблено препарат “Уроліт”, який призначають з профілактичною та лікувальною метою.

При утриманні прагнуть усунути всі фактори, сприяючі подагрі птиці. Рекомендується збалансувати раціон по білковому і вітамінному складу і незамінним амінокислотам, включати в раціон зелені і соковиті корми. Трав'яне борошно, сіно, сінаж повинні складати 8-10 % до об’єму раціону, дріжджі - 3-4 %, вводять свіжу траву, моркву, капусту, кисломолочні продукти або сухі молочні або пропіоновокислі культури. Декоративній птиці дають морквяний сік, відвар шипшини, вітамінний чай.

В умовах перегодовування курей радикальним засобом профілактики сечокислого діатезу є утримання птиці на раціонах зі зниженим на 20% умістом сирого протеїну, аргініну, цистину і триптофану та інших амінокислот проти оптимальної кількості, передбаченої нормами годівлі. Утримувати курей на таких раціонах необхідно до нормалізації урикемії

Гіповітаміноз А

Гіпо- та авітаміноз А – хронічне захворювання птиці, характеризується недостатністю або відсутністю вітаміну А в організмі і супроводжується порушенням структури і функції епітеліальної тканини. Вітамін відноситься до жиророзчинних. Синонім вітаміну А – ретинол.

Діагностика. Попередній діагноз ставлять з урахуванням клінічних симптомів, результатів розкриття і попередніх досліджень кормів, яйця, печінки і сироватки крові від хворого птицю на наявність вітаміну А і каротину.

При диференціальній діагностиці виключають віспу, ІЛТ, респіраторний мікоплазмоз і А-гіпервітаміноз. А-гіпервітаміноз характеризується зниженням яйценоскості і маси тіла, катаром слизових ротової і носової порожнин, різкою гіперемією судин і крововиливами, остеопорозом і кальцифікацією епіфізарних хрящів трубчастих кісток.

Профілактика і лікування. У літній період потреба птиці у вітаміні А, як правило, повністю задовольняється за рахунок введення в раціон зелених кормів.

У осінньо-зимово-весняний період джерелом вітаміну А є трав'яна мука з культур бобів або силос. При недостачі каротину в комбікормах і з лікувальною метою використовують спеціально приготовані препарати: ретинол (вітамін А) стабілізований, мікровітамін А кормовий гранульований препарат, кормовий препарат мікробіологічного каротину (КПМК), комбіновані препарати – тривітамін (суміш вітамінів А, D₃, Е), тетравіт (А, D₃, Е, F), гідровіт (А, D₃, E) та ін. або корми з високим вмістом каротину: червону моркву, вітамінний гарбуз, пророщене зерно ячменю, пшениці, сир, жовток яєць. У разі запущеного перебігу хвороби, коли каротин не засвоюється організмом, до складу кормів вводять концентрат вітаміну А у великих дозах - по 10000-15000 МО.

D-гіповітаміноз (рахіт)

D-гіповітаміноз — хронічна хвороба молодняка птиці різних видів, при якій порушується загальний і особливо фосфорно-кальцієвий обмін з системним порушенням кісткоутворення. У дорослої птиці може розвиватися аліментарна дистрофія, яка характеризується декальцинацією кісток і шкаралупи яєць.

Діагностика. Попередній діагноз ставлять за специфічними патологоанатомічними змінами (викривлення, розм'якшення, часткове розсмоктування кісток і ребер, переломи, надломи і мозолі на них). Враховується і неспецифічна ознака — уповільнений ріст. Проводять лабораторні дослідження. Визначають вітамін D в крові і жовтку яєць. Сироватку крові досліджують на вміст неорганічного і загального фосфору, кальцію, лужної фосфатази.

Профілактика і лікування. Здійснюють додаванням препаратів вітаміну D в кормові суміші (риб'ячий жир, опромінені дріжджі, сінне борошно, тривітамін, тетравіт, відеїн-D₃ та ін.). У літній час, при вигульному утриманні, вітамін D утворюється під дією сонячного проміння з провітамінів зеленого корму. У осінньо-зимовий період в корми з профілактичною метою додають препарати, що містять вітамін D, стежать за збалансованістю кормів за кальцієм і фосфором та їх співвідношенням, періодично проводять опромінювання птиці лампами ПРК-2, ЕУВ-15. Опромінення лампами ЕУВ можна починати з добового віку курчати. Добових курчат опромінюють протягом 30 хвилин (відстань до джерела опромінювання 2-3 м). Поступово цей час збільшують, доводячи його до 8 годину до 30-добового віку. Курей-несучок опромінюють по 8-9 годину на добу. Лампами ПРК починають опромінювати курчат з 10-добового віку щодня по 2 - 4 хв. протягом 10 діб. Після цього роблять перерву на 5-7 діб.

У періоди скороченого світлового дня і при клітковому утриманні птиці необхідно додавати в раціон вітамін D у обов'язковому порядку. Але слід мати на увазі, що добавки вітаміну D при недостатності кальцію і фосфору в раціоні не принесуть користі.

Лікування хворої рахітом птиці ефективне тільки в початковій стадії захворювання. Після настання деформації кістяка лікування стає неефективним.

Е-гіповітаміноз

Е-гіповітаміноз — хвороба розвивається при систематичному недоотриманні організмом жиророзчинного вітаміну Е, представленого спорідненими аналогами α-, β-, γ- і δ-токоферолами, та характеризується у дорослої птиці зниженням несучості, у самців – дистрофічними змінами в сім’яниках, у молодняку захворювання проявляється у вигляді енцефаломаляції, ексудативного діатезу, білом’язової хвороби і токсичної дистрофії печінки.

Діагностика. Діагностують хвороби Е-вітамінної недостатності за клінічними ознаками, результатами розтину і даним морфологічних і біохімічних досліджень печінки, сироватки крові, яєць.

Хвороби Е-вітамінної недостатності, які перебігають з клінікою нервових явищ і ураженням печінки, диференціюються від хвороби Ньюкасла, вірусного гепатиту, енцефаломієліту, афлотоксикозів проведенням відповідних вірусологічних, токсикологічних і мікологічних досліджень.

Профілактика і лікування. При дефіциті вітаміну Е в організмі птиці розвиваються незворотні зміни в життєво важливих органах (головний мозок, міокард, печінка), тому основою боротьби з цим порушенням обміну речовин можуть бути лише профілактичні заходи. Норма добавки вітаміну E в раціони сільськогосподарських птиць складає від 5 до 30 г на 1 т корму (масляні та сухі форми вітаміну Е, гранувіт Е).

Високою профілактичною ефективністю при Е-гіповітамінозі володіє селеніт натрію, що додається в корм для птиці з розрахунку 1-2 г на тонну корму протягом 45-60 днів, а для птиць батьківського стада протягом всього періоду збору інкубаційних яєць.

Для профілактики токсичної дистрофії печінки у молодняка м'ясних, птиць рекомендують дипромоній з розрахунку 7,5-10 мг/кг живої маси з кормом з 3-5-добового віку протягом 45-50 діб.

При профілактиці енцефаломаляції молодняка птиць разом з токоферолом рекомендується застосовувати сантохін в дозах 125-250 мл на тонну корму з 3- до 60-добового віку птиць. Хорошу профілактичну дію при енцефаломаляції курчат-бройлерів надає вододисперсний 33% препарат вітаміну E – аквавіт Е, який вводять з розрахунку 33 мл на 1 т корму з 3 до 50-60 доби життя.

Гастроентерит

Гастроентерит — захворювання, яке характеризується запаленням слизової оболонки залозистого шлунку і кишечника. Захворювання реєструється переважно в домашніх і дрібних фермерських господарствах

Лікування і профілактика. Усувають погрішності в годуванні і утриманні птиці, виключають недоброякісні корми. Вводять в раціон сир, кисле молоко. Випоюють слабкі дезинфікуючі розчини: 0,2% розчин сірчанокислого заліза або 0,02% розчин йодистого калію, 0,1% розчин молочної або янтарної кислоти. Розчини випоюють з інтервалом 1-2 дні до одужання. Антибіотики (тетрациклін, окситетрациклін, біомицин, синтоміцин, неоміцин) дають з кормом 2-3 рази на день протягом 3-5 днів дорослій птиці 10,0-20,0 мг, молодняку 5,0-10,0 мг на голову. Сульфаніламіди (сульфадимезін, сульгін, норсульфазол, фталазол, етазол) застосовують по тій же схемі в дозі: дорослій птиці 0,1-0,2 г, молодняку 0,05-0,1 г на голову. Після закінчення курсу антимікробних препаратів бажано використовувати пробіотики (АБК, ПАБК, лактобактерін, біфідобактерін) з кормом або водою протягом 7-14 днів, 1 раз на день, переважно у вечірнє годування.

При хронічному гастроентериті доцільно застосовувати пробіотики з кормом або водою до одужання, випоювати натуральний шлунковий сік по 5,0-10 мл, карловарську сіль (гірку англійську сіль) або сульфат натрію 3,0-5,0 г на голову 1 раз на добу .

Профілактика полягає в дотриманні правил годування і утримання птиці, повноцінному білково-вітамінно-мінеральному годуванні.

Кутикуліт

Кутикуліт (аліментарний гастрит, дієтична хвороба м'язового шлунку) – це захворювання, яке характеризується запалення підкутикулярної (слизової) оболонки м'язового шлунку птиці і виразково-некротичним розпадом кутикули.

Захворювання спостерігається переважно у молодняка всіх видів птиці в перші 10 днів життя, у ембріонів останньої стадії інкубації, рідко у молодняка старшого віку і дорослої птиці. Частіше хворіють курчата, індичата, качата і гусенята.

Діагноз. Діагностика кутикуліту ґрунтується на клінічних ознаках і, перш за все на патологоанатомічних змінах в м'язовому шлунку. Для підтвердження діагнозу рекомендується проаналізувати патологоанатомічні і гістологічні зміни у загиблих і вибірково забитих курчат добового, тижневого і 20-денного віку, ембріонів останніх днів інкубації. При диференціальній діагностиці необхідно виключити гострі отруєння.

Лікування і профілактика. Повноцінне (особливо вітамінне) годування птиці батьківського стада. Несучкам, від яких одержують інкубаційні яйця, в раціон вводять корми, багаті «протизапальним фактором…», які призначають у свіжому вигляді до 10-20% до загального об’єму корму, або у вигляді трав’яного борошна вводять в раціон до 8-10%. Як лікувальні засоби хворому молодняку можна випоювати замість води водний розчин марганцевокислого калію в розведенні 1:10 000, розчин йодистого калію 1:2000, 0,05% розчин сірчанокислого заліза. Розчини випоюють 2-3 дні підряд, потім роблять перерву на 2-3 дні і продовжують застосовувати по цій схемі до зникнення ознак кутикуліту.

Клоацит

Клоацит – це запалення слизової оболонки клоаки птиці, особливо несучок в період яйцекладки.

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак, аналіза умов утримання птиці. При необхідності доповнюють даними розтину.

Лікування і профілактика. При появі захворювання птиці збільшують в 2 рази норми згодовування вітамінв А, D3, Е, не допускають білкового перекорму. Хворих для уникнення канібалізму ізолюють. Слизову оболонку клоаки очищають від забруднень та плівок тампонами, змоченими у вазеліновому маслі або відварі ромашки, шавлії, та оброблюють йод-гліцерином, мазями, які вміщують антимікробні препарати (емульсії стрептоциду, стрептоміцину, тетрацикліну…), або припудрюють 1-2 рази на день стрептоцидом, йодоформом.

Профілактика полягає в раціональному годуванні несучок, дотриманні санітарно-гігієнічних умов утримання птиці, ретельному комплектуванні стада несучок.

Жовтковий перитоніт

Захворювання характеризується запаленням очеревини, плеври і серозних оболонок внутрішніх органів в результаті попадання в черевну порожнину жовткової маси фолікулів яєчника або вмісту яєць, що розірвалися. Жовткові перитоніти спостерігаються у всіх видів птиць-несучок, але частіше у курей, і перебігають в більшості випадків одночасно із запаленням яєчників (оварііт) і яйцепроводу (сальпінгіт).

Діагностика. Діагноз захворювання ставиться на підставі клінічної картини і характерних патологоанатомічних змін.

Профілактика і заходи боротьби. Основою профілактики жовткового перитоніту повинно бути раціональне годування несучок. Впорядкування кальцієво-фосфорного, вітамінного і білкового живлення несучок дає значний профілактичний ефект. Несучки повинні систематично і в достатній кількості отримувати кальцій. Не можна в раціон для несучок включати велику кількість фосфору. Слід дотримувати правильне співвідношення кальцію і фосфору в раціоні несучок. Не слід допускати протєїнового перегодовування несучок, особливо денатурованими тваринними кормами. Протєїнове годування несучок слід нормувати відповідно до фізіологічного стану і продуктивності птиці, а також залежно від сезону року.

Повноцінне вітамінне годування знижує кількість проявів хвороб органів яйцеутворення. Вітаміни слід давати в природному вигляді (зелень, морква, дріжджі, риб'ячий жир) або у вигляді вітамінних препаратів.

Мікроелемент йод у вигляді йодистого калію при методичному його застосуванні в дозі 2-3 мг на курку-несучку на добу з питною водою попереджає розвиток жовткового перитоніту.

Лікування хворих на жовтковий перитоніт несучок в окремих випадках дає позитивні результати, проте не призводить до відновлення продуктивності. Тому при встановленні діагнозу на жовтковий перитоніт хвору птицю вибраковують на м'ясо.

Бронхопневмонія

Бронхопневмонія – запалення бронхів і легень, трапляється у молодняку, головним чином до 15-20-денного віку, і рідко у старшого поголів'я.

Діагноз ґрунтується на даних анамнезу, симптомів і патологоанатомічних досліджень. Бронхопневмонію необхідно диференціювати від інфекційних хвороб: пастерельозу, чуми, інфекційного бронхіту, ларинготрахеїту, мікоплазмозу, аспергільозу та ін.

Лікування. Птицю, яка захворіла, переводять в тепле і сухе приміщення, застосовують електронагрівники. З лікувальною і профілактичною метою призначають аерозольтерапію і аерозольпрофілактику, використовуючи сульфаніламідні препарати, антибіотики, нітрофурани, вітаміни, мікроелементи (для лікування 2 – 3 рази на добу 3 – 4 дні підряд, тривалістю 30 – 40 хв.) (див. пневмоаероцистіт).

Профілактика. Суворо дотримуватись встановлених нормативів температурного режиму для кожної вікової групи птиці. Не допускати порушень температурно-вологісного режиму, протягів у приміщеннях. Слідкувати за нормою щільності посадки, особливо молодняку. Застосовувати ультрафіолетове опромінення і штучну іонізацію повітря в приміщеннях.

Аеросакуліт (Пневмоаероцистіт)

Запалення легень і повітроносних мішків.

Етіологія. Причиною є порушення теплового режиму, підвищена вологість, утримання на сирій підстилці, різкі коливання температури протягом доби, що тривало діють на організм. Особливо часто захворювання реєструють у молодняку птиці.

Діагноз. Встановлюють на підставі аналізу умов утримання, клінічних і патологоанатомічних ознак.

Виключають інфекційні захворювання (бронхіт, ларинготрахеїт, пастерельоз, колібактеріоз, респіраторний мікоплазмоз, аспергільоз).

Лікування і профілактика. Регулюють температурно-вологогісний режим, вводять в раціон кисломолочні продукти, сир або лікувальні молочнокислі культури, моркву, морквяний сік, зелень, вітаміни (А, групи В і С).

Слід промивати носові ходи і додаткові синуси і прогрівати птахів, як при лікуванні риніту. або інгаляції препаратів йоду.

Застосовують аерозольтерапію і аерозольпрофілактику сульфаніламідними препаратами, антибіотиками (натрієві солі сульфадимезину, норсульфазолу, сульфапіридазин, тетрациклін, неоміцин, левоміцетин, полімексин М, еритроміцин, синтоміцин, стрептоміцин, мономіцин, оксицилін, ампіцилін). Окремим птахам призначають антибіотики внутрішньом’язово в дозі 3 – 5 тис. ОД 2 – 3 рази на добу протягом 3 – 4 діб. Звертають увагу на дотримання норм ветеринарно-санітарного режиму утримання різних вікових груп птиці. Використовують ультрафіолетове опромінення і штучну іонізацію повітря.

Діагностика, лікування і профілактика отруєнь птиці

Отруєння кухонною сіллю

Діагностика. Діагноз ставлять на підставі урахування анамнестичних даних, клінічної і патологоанатомічної картини, а також результатів хіміко-токсикологічних досліджень (визначення активності ацетилхолінестерази крові, виявлення ФОС в кормах, воді, у вмісті травного каналу, органах і тканинах птиці).

Диференціальна діагностика. Отруєння ФОС слід відрізняти від отруєнні фосфідом цинку, кухонною сіллю, від інфекційних хвороб (пастерельоз, хвороба Ньюкасла, грип птиці, інфекційний енцефаломієліт).

Лікування птиці при гострому отруєнні ФОС проводиться комплексним застосуванням холінолітичних препаратів з реактиваторами холінестерази. З холінолітичних препаратів застосовують атропіну сульфат внутрішньом'язово в дозі 3-5 мг/кг живої маси або тропацину сульфат 20 мг/кг; як реактиватори холінестерази використовують дипіроксим (ТМБ-4) в дозі 30 мг/кг. У практичних умовах для лікування отруєння краще готувати суміш з вказаних препаратів (рівні об'єми 10 % водного розчину тропацину і 20% розчину дипіроксиму з додаванням в цю суміш атропіну з розрахунку отримання 1,5 % розчину). Суміш вводять внутрішньом'язово в дозі 0,3 – 0,5 мл на одну птицю.

При хронічному отруєнні атропін не ефективний, рекомендується для лікування застосовувати комплекс препаратів тропацину, дипіроксиму і вітаміну В1.

Отруєння хлорорганічними сполуками

Діагностика. Діагноз ставлять на підставі клінічної і па патологоанатомічної картини, а також результатів хіміко-токсикологічного дослідження кормів, води, вмісту травного тракту, органів і тканин (особливо жирової) загиблих птиць на наявність хлорорганічних сполук.

Лікування. Необхідно негайно виключити з раціону недоброякісні корми і жири. Для лікування може застосовуватися унітіол – парентерально у формі 5% розчину в дозі 0,1 мл/кг живої маси або випаюванням у формі 10% розчину в дозі 0,5 мл/кг. Крім того в комплексі лікувальних засобів використовують вітаміни (фолієвая кислота, аскорбінова кислота, нікотинова кислота, вітамін А, тіамін, токоферол), проводять симптоматичну терапію.

Забій птиці на м'ясо можна проводити не раніше, ніж через 32 дні після отруєння. М'ясо використовують залежно від результатів визначення в ньому залишкових кількостей хлорорганічних сполук.

Отруєння севіном

Діагностика. Діагноз ставлять па підставі клінічних ознак і патологоанатомічної картини з урахуванням анамнестичних даних і результатів хіміко-токсикологічних досліджень (зниження активності холінестерази в крові, виявлення севіна і його метаболіту 1-нафтолу в кормах і воді, у вмісті травного тракту і інших органах загиблих птиць).

Лікування. Комплексне. Для зняття антихолінестеразного дії рекомендоване застосування холінолітиків – атропіну сульфат внутрішньом'язово в дозі 10 мг/кг в комплексі з тропацином в дозі 20 мг/кг, аскорбіновою кислотою і вітаміном В₆ (піридоксином).

Забій птиці дозволяється через 24 доби після отруєння або через 10 - 12 діб після протипаразитарних обробок, але тільки після проведення токсикологічних досліджень м'язів (залишки севіну в м'язах не допускаються).

Отруєння ртутьвмісними з'єднаннями

Етіологія. Для захисту рослин від шкідливих грибів застосовують велике

Діагностика. Діагноз на отруєння ртутьвмісними отрутами ставиться па підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів хіміко-токсикологічних досліджень патологічного матеріалу від загиблих птиць, а також кормів і води.

Лікування. Для лікування може застосовуватися унітіол – парентерально у формі 5% розчину в дозі 0,1 мл/кг живої маси або випаюванням у формі 10% розчину в дозі 0,5 мл/кг 2 рази на день до одужання.

Забій птиці на м'ясо можна проводити не раніше, ніж через 3 місяці після одужання, при вмісті ртуті в тканинах м'язів не більше ніж 0,03 мг/кг, при цьому печінка і нирки вибраковують і утилізують. Яйця від курей, що видужали, також можна використовувати не раніше, ніж через 3 місяці з обов'язковим дослідженням на вміст ртуті.

Отруєння нітратами і нітритами

Діагноз ставиться комплексно з урахуванням анамнезу, клінічних ознак, даних патологоанатомічного розтину і результатів хіміко-токсикологічних досліджень (виявлення нітратів і нітритів в органах, кормах, воді). При цьому органи досліджують якомога раніше після розтину щоб уникнути перетворення нітритів в аміак. За життя птиці досліджують кров на наявність метгемоглобіну, вміст якого може досягати 25 – 80%.

Лікування. Негайно виключають з раціону недоброякісні корми. З лікувальних препаратів застосовують молочну кислоту 1 :1 з водою шляхом випоювання в дозі 10 – 15 мл на голову в день і аскорбінову кислоту у формі 5% водного розчину в дозі 10 мл на голову до одужання. Підшкірно можна застосовувати селеніт натрію в дозі 0,15 мг/кг живої маси птиці або комплекс препаратів: 2 г метиленової синьки і 50 г глюкози в 1000 мл води в дозі 1 мл/кг живої маси.

Профілактика. Дозоване внесення азотних добрив. Регулярні проведення лабораторних досліджень води, в якій гранично допустимі концентрації нітритів складають 1 мг/л, нітратів – 45 мг/л.