Додаткова література Підручники і навчальні посібники
Андрушенко В.П. Михальченко М. І. Сучасна соціальна філософія.-Київ, 1996.- С. 203-217.
Бойченко І. В. Філософія історії. Підручник.- Київ, 2000. С. 71-87; 95-111.
Габозов П. А. Філософія історії. – Москва, 1999. – С. 21-34.
Карсавин Л. П. Философия истоии. – Москва, 2001.- С 30-39.
Кенеров В. Е. Введеник в соціальную философию. – СПб., 1999. – С.17-25.
колінгвуд Робін Дж. Ідея історії. – Київ, 1996. – С.26 -31.
Криштопа В. І. Конспект лекцій з нормативного навчального курсу «Філософія», - Івано-Франківськ, 2000. – С. 132-142;
Криштопа В. І. Навчально- методичні вказівки до практичних занять з нормативного навчального курсу. «Філософія». – Івано-Франківськ, 2001. – С. 98-107, 122-127.
Момжян К. Х. Соціум. Общество. История. – Москва, 1999. С. 43-52;
Соціальна философия: Учебник. – Киев – Харьков, 2002. – С. 112 -130.
Філософія. Підручник. – Харків, 2000. – С. 397 – 420.
Довідникова література
Філософський енциклопедичний словник. – Київ,2002.
Философский енциклопедический словарь,- Москва, 2001.
Філософський словник соціальних термінів. – Київ- Харків,2002.
Тексти першоджерела
Белл Д. Прихід індустріального суспільства// Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. – Київ, 1996. – С. 194 -215.
Гегель Г. Філософія історія // Антология мировой философии. – Т. 3. – Москва, 1991. – С.349-364.
Лайон Д. Інформаційне суспільство // Сучасна зарубіжна національна філософія. Хрестоматія. Київ, 1996. – С. 362-380.
Тоффлер О. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія. – Київ, 1996. – С. 275-295; 300-315.
При опрацюванні філософських текстів першоджерел у конспекті повинні знайти відображення відповіді на такі питання:
Белл Д. про:
суспільне передбачення
способи передбачення
виміри та головні інтелектуальні проблеми постіндустріального суспільства.
Гегель Г. про:
предмет філософії історії
особливості розвитку всесвітньої історії
закономірності історичного розвитку
роль особи в історії
Лайон Д. про:
вигоду від автоматизації
інформаційне суспільство
аналітичну та політичну проблеми інформаційного суспільства
Тоффлер О. про:
етику споживання та самообслуговування
почуття спільності.
Суспільство третьої хвилі.
Особливість майбутнього.
Частотний словник
► Буденний світ – світ прагматизму, тобто дії. Люди, які живуть у повсякденності ( а не мареннях, мріях і не на висотах теорій і доктрин) піклуються про власне виживання, про якість життя, про збереження навколишнього середовища.
►Всесвітня історія – реальний процес розвитку суспільства в цілому його історичних типів, окремих цивілізацій, етносів, країн, а також форм, сфер, явищ та інших виявів життєдіяльності суспільств, що мають значення для всього розвитку світової історії.
►Життєвий світ – сукупність усіх можливих або дійсних горизонтів досвіду людського життя. Єдино реальний, даний у відчуттях життєвий світ протистоїть світу природно зв’язані з «до предикативним досвідом життєвого світу.
►Історична епоха – історична порівняно довгий і якісно своєрідний період історії, який виділяється на основі деякої суми об’єктивних ознак. Історична епоха характеризує певний відрізок всесвітньої історії у відповідності з провідною для певного часу тенденцію суспільного розвитку.
►Монада історична – термін, що набуває поширення у філософії історії з 20-х років ХХ ст. , а в історичній науці – дещо пізніше. Вживається переважно прихильниками суто плюралістичного розуміння історії. Якщо спочатку семантичним полем монадології був універсум (Піфагор і його школа Кузанський Бруно), пізніше – світ живої природи (Лейбніц, Гете), то у ХХст. – світ історії.
►Самоорганізація соціальна - у суспільстві, колективах, групах самоздійнювані процеси соціального регулювання. Самоорганізація соціальна виникає як результат, «рівнодіюча» цілеспрямованих індивідуальних дій з метою більш широких соціальних систем і процесів.
►Система соціальна – цілісне соціальне утворення, яке має свою внутрішню структуру, структурні елементи і зв’язки. До найбільш розвинутого виду системи соціальної належить організація, для якої характерні такі системоутворюючі риси як мета, ієрархія, управління.
►Соціальний дискурс – процес створення тексту учасниками соціальної дійсності з метою обґрунтування соціального порядку, тобто обґрунтування соціальних норм , цінностей, дій (напр. обговорення закону і затвердження його парламентом). Соціальний дискурс – це процес формування консенсусу, соціальної злагоди, легітимізації соціальних явищ, він є невід’ємною частиною соціуму, затверджуючи соціум як соціум.
►Соціальний інтелект – громадянська чеснота та надбання, цивілізаційна цінність, індивідуальна і корпоративна риса. Соціальний інтелект характеризує рівень розуміння людиною суспільства, шанобливе ставлення до нього (соціальний етнос, етнос обов’язку), обізнаність у його справах, готовність зі знаннями справи долучитися до громадянського життя (громадскість, громадянська компетентність), довіру до людей і готовність співпрацювати з ними (доброчинність, солідарність, соціальний капітал).
►Суспільство технотронне - якісно новий тип суспільства, заснований на нових досягненнях електроніки, інформатики, кібернетики, що розвиваються за логікою науково-технічної раціоналізації та інтелектуальної технології, не зазначаючи історичних впливів з боку соціально-політичної чи культурної сфери життя суспільства.
►Технологія соціальна технологія організації суспільних процесів та управління ними з метою їх оптимізації раціоналізації та підвищення ефективності. Характерними рисами технології соціальної є: масовість, гнучкість, колонізація, принципів, стандартизація рекомендацій.
►Трансформація суспільства – зміни, що торкаються всіх сфер життя суспільства (економічної, політичної, культурної) і відбуваються як результат впливу нововведень на традиційні структури, взаємодії різноманітних аспектів модернізації, елементів традиціоналізму і консерватизму.