4.1.2 Філософія історії.

- Регулятивні механізми функціонування та розвитку соціуму;

- Поняття науки, техніки і технології;

- Головні проблеми дослідження у філософії техніки;

- Сенс історії;

- Проблема цивілізаційного повороту та імперативи виживання людства. Регулятивні механізми функціонування та розвитку соціуму. У пошуках ефективних засобів досягнення суспільної злагоди соціальна філософія аналізує регулятивні можливості тих або інших інститутів порівнює їх, визначає сферу застосування, конкретно-історичному зумовленість та доцільність.

Система регулятивів суспільної життєдіяльності людей має конкретно історичний характер. Вона не з’являлася одразу у сукупності всіх складових частин і форм їх взаємодії, а формувалася поступово як відповідь не потребу забезпечення все більш складних і розгалужених суспільних відносин. Система регулятивів суспільної життєдіяльності людей має суспільно-практичний характер та зумовленість. Кожен інститут цієї системи зумовлений практичною потребою людей досягти взаєморозуміння в тих чи інших сферах життя, в тому чи іншому аспекті його виміру.

Регулятивні механізми – продукт суспільної (колективної) формування – метод спроб та помилок, засіб – народна мудрість, що відокремлювала «зерно від полови», джерело – суспільно-історична практика.

Історія розвитку регулятивних механізмів функціонування соціуму – надзвичайно цікава, хоч і суперечлива. Одні з них на сьогодні майже втратили свої регулятивні властивості (наприклад, татем і табу), інші, навпаки, посилили їх хоч, здавалося б, підстав для цього в суспільстві немає (наприклад релігія). Особистість в них також має неоднакове становище, неоднаковий рівень внутрішньої свободи. У кожному з пізніших інститутів особистість мала, як правило, більший діапазон свободи, що надавало можливість узгоджувати її дії з іншими, зберігаючи свою індивідуальність у системі виконання вимог суспільної регуляції.

- Поняття науки, техніки і технологій. Філософія науки і техніки напрям філософії, притаманний для ХХ ст. Його поява передусім викликана надзвичайно широким розповсюдженням техніки і технічних засобів саме в цьому столітті, а також неосяжним впливом науки та техніки на всі сторони життя суспільства.

Основні принципи філософії науки як особливої галузі знання були розвинуті Р. Мертоном у праці «наука техніка і суспільство в Англії ХVІІ ст.», опублікований у 1933 р. В ній Мертон висунув на перший план роль пуританської релігії і моралі в становленні науки, яка в 60-і роки концепції були позитивістські ідеї соціальної нейтральності і кумулятивного характеру зростання наукових знань, а загально-соціологічною основою – структурний тевтоном.

- Головні проблеми дослідження у філософії техніки. Філософія науки і техніки змушує нас дещо по-іншому розглядати окремі традиційні проблеми філософії, зокрема: що таке людина, що тане природа, які можливі між ними системи взаємозв’язку, якого є природа людського інтелекту? І водночас – цілий комплекс соціальних проблем.

Але безпосереднім предметом дослідження для цього напряму є сутність науки і техніки, їх взаємовплив та взаємозв’язок, їх місце серед інших явищ людської життєдіяльності.

З огляду на численні негативні наслідки науково-технічного поступу дуже гостро постало питання і про те чи можна обмежити або навіть і припинити бурхливий розвиток, з погляду етики, сфери життя людини.

- Соціальне передбачення. Передбачення як багатопланова проблема містить у собі дослідження теоретико-пізнавальної компоненти, що пов’язана з вивченням законів матеріального світу, і сферу практичного застосування. Практичний бік передбачення проявляється в одержаній соціальних прогнозів щодо різних сфер життєдіяльності суспільства.

Коли мова йде про соціальне передбачення, та мається на увазі насамперед пізнання майбутнього. Окрім того, для фіксації цієї специфіки у суспільствознавстві використовується поняття « прогнозування». Підсумок прогнозування відбиває поняття прогноз. Соціальні прогнози бувають різними: пошуковими, нормативними, аналітичними та застережними.

На відміну від «прогнозування, «передбачення» і «провіщення» можуть бути відмежені і до набуття знань про майбутнє не тільки на основі наукових методів.

• Сенс історії. 3 давніх давен склалось уявлення про історію, як про вчителя життя, чиї уроки дозволяють здобути мудрість, здатність орієнтуватись у стрімкому вирі суспільних подій. Охопити історію поглядом, з’ясувати її сенс, зрозуміти її спрямованість і гуманістичний зміст – проблема, я не перестає хвилювати людей. Історичність це структурування буття в часі. Найвищими покликання мислення – осягнути не просто «технологію» людської діяльності, а саме її найглибший сенс.

У поняття цивілізаційних основ соціальності філософія вкладає насамперед викристалізоване, апробоване історією розуміння природні і суті таких фундаментальних понять, як праця і власність, соціальна справедливість і влада, громадська культура та індивідуальна духовна свобода особистості.

Цивілізаційним вважається те життя народу нації, країни, що ґрунтується на загально історичному досвіді організації зазначених інституцій. Будь – яке відхилення від цього є збоченням цивілізаційного шляху розвитку людства і не може бути оцінене інакше як деформацією соціальності.