Висновки

Нові інформаційні технології – це системи, в яких задіяні не окремі особистості, а їх величезні колективи, навіть соціуми, і не окремі ЕОМ, а їх консорціуми, які включають багато ЕОМ і роботів, причому не тільки останнього, а і більш низьких поколінь.

Творчі процеси тут здійснюються в рамках цілісних колективів і соціумів. Звідси виникає практична (техноло-гічна) потреба вивчення механізмів колективної (соціальної) творчості. На перши й план висувається нове фундаментальне поняття «соціальний інтелект» яке не можна трактувати як просту суму індивідуальних інтелектів. Соціальний інтелект функціонує як єдина система, що реалізує додатковий (синергетичний) ефект і взаємодію особистісних інтелектів. В процесі широкого використання штучного (машинного) інтелекту стає все очевидніше, що його ефективність вирішальним чином залежить від соціально-економічних структур, форм і методів соціального управління, рівня підготовки кадрів і їхнього культурного рівня. Машинно-інтелектуальні систе-ми виступають технологічним знаряддям ефективної мобілізації суспільного інтелектуального потенціала (соціального інтелекту) на вирішення тих чи інших важливих завдань, що постають перед суспільством.

Резюме

1. ЕОМ – інтелектуальні помічники людини. На їх базі створюються роботизовані виробництва, центри обробки, гнучні виробничі системи, безлюдинні дільниці, цехи, підприємства, організаційно-управлінські комплекси і системи зв’язку. Еволюція технологічних засобів іде в напрямку створення систем реалізуючих функцію штучного інтелекту.

2. Іносеоінформаційний процес завжди передбачає суб’єкта, з позиції якого відбувається зняття ентропії об’єкта. Причому людина – активний елеемент в системі, генератор інформації (новихї знань). Вона – цілепокладаючий елемент, першоджерело і кінцевий споживач (оцінювач) інформації.

3. Інформатика вже готова забезпечити потреби вже більш високого порядку, чим ті, які використовує нинішня цивілізація. І тому, поки сама інформатика не створила нову цивілізацію, вона змушена йти по шляху нарощування зовнішніх ефектів.

4. В інформаційному суспільстві змінюється не тільки виробництво, але і весь устрій життя,система цінностей, зростає значимість культурного дозвілля, по відношенню до матеріальних цінностей. В інформаційному суспільстві виробляються і споживаються інтелект, знання, що приводить до збільшення долі розумової праці. Від людини вимагається здібність до творчості, зростає попит на знання.

5. Інформаційна культура – уміння цілеспрямовано пра-цювати з інформацією і використовувати для її отримання, опрацювання і передачі комп’ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби і методи.

6. Система знаків відображає предмет з формального, структурного боку, а система ідеальних образів відображає предмет з боку його змісту. Таке співвідношення теоріїї відображення і теорії інформації цілком закономірно випливає з розвитку і розширення пізнавальних можливостей науки і людини взагалі.

7. між системою знаків і складним образом є безумовна нерозривна єдність форми і змісту як єдиного процесу пізнання. Система знаків завжди перебуває у формальній, кількісній і структурній відповідності з предметом пізнання, вона виступає результатом, підсумком розумової, теоретичної діаяльності нашого мозку; вона в матеріальних динамічних і дискретних формах закріплює те, чого досягла наша чуттєво-розумова діяльність.

8. Явище мислення як ідеальне в конкретно-природничому плані можна пізнати і зрозуміти лише як інформаційну властивість матеріального. І кібернетика як наука може використати всі відомі людству закони природи суспільства і допомогти розкрити закони людського мислення й формування свідомості і показати, що вони є тотожні законам природи, бо є їх ідеальними динамічними відбитками. Цим вона по суті усуває ті межі, які існували між матеріальним і ідеальним раніше.

9. Через те, що просторово-часові відносини у віртуальній реальності постають як суб’єктивні переживання людини, яка має доступ до інформації, закладеної в комп’ютері, події тут виявляються не пов’язаними із хронологією, з певною послідовністю їх здійснення в часі. Вони можуть актуалізуватися за бажанням оператора (користувача) у потрібному для нього сполученні, послідовності та спрямованості.

10. Незважаючи на те, що людина при сприйнятті віртуальної реальності залежно від своїх мотивів може постійно порушувати просторово-часові відносини та дистанцію між тими чи тими елементами відеоряду, ці відносини постійно нагадують про себе при сприйнятті віртуальності. При манупульванні з віртуальною реальністю людину посто переслідує ілюзія, що віртуальний образ перебуває саме «там, де відбувається процес сприйняття засобів його зовнішнього вираження».

11. У віртуальній реальності все відбувається немовби напівжартома. Образно кажучи, віртуальність – це світ тіней. Тут відсутнє граничне, асоціативно виражене осягнен-ня об’єктивної реальності.

12. У своїй багатовіковій практиці людство так чи так, але постійно і систематично стикалося з образами і явищами, які в чомусь ідентичні образам і подіям віртуальної реальності. Наприклад, образи породжувані в свідомості в процесі слухання казок, перегляду кінофільмів та телепередач з численними технічними ефектами, прослухування музичних фантазій тощо.

Завдання для самостійного опрацювання

і закріплення теоретичного матеріалу з теми

1. Розкрийте зміст поняття «віртуальна реальність».

2. Назвіть і охарактеризуйте три взаємовиключаючі інтерпритації розвитку.

3. Охарактеризуйте інформаційну картину світу.

4. Перелічіть і охарактеризуйте три великих класи інформаційних структур.

5. Назвіть і охарактеризуйте основні складові інтенсифі-кації інформаційних процесів.

6. Охарактеризуйте основні зміни в промисловому виробництві доби інформаційної цивілізації.

7. Перелічіть суттєві зміни в соціальній сфері викликані інформаційною революцією.

8. Назвіть і охарактеризуйте головні риси інформацій-ного суспільства.

9. Чим обумовлено утворення великих потоків інформації?

10. Розкрийте зміст поняття «інформаційна культура».