3.3.5 Людське усвідомлення віртуальної реальності

...Що могутніше розуму?

Йому-влада, сила її панування над всім космосом. Останній сам по-роджує в собі силу, яка ним керує. Вона наймогутніша серед усіх інших сил природи.

Костянтин Ціолковський

Створення складних комп’ютерних систем і масове застосування персональних ЕОМ або комп’ютерів стало одним з важливих підсумків ХХст. За порівняно короткий срок комп’ютеризація, яка являє собою широке використання засобів автоматизації обчислювальної техніки, перетворилося на загальнопланетне глобальне явище. Вона втягнула у царину свого впливу мільйони людей практично в усіх країнах і на всіх континентах, породивши новий різновид людської діяльності й тісно пов’язаний з ним новий тип людського мислення.

Після вивчення матеріалу теми ви будете

Знати

• основні філософські концепції інформаційного суспільства;

• проблему «діалогу» людини і комп’ютерних систем в галузі економічної діяльності;

• характеристику віртуальної реальності як принципово нового феномена;

• ефекти інформаційної взаємодії.

Вміти

• застосовувати на практиці економічний і інформаційний підходи до оцінки людської праці;

• проводити етимологічний аналіз термінів «віртуаль-ність» і «реальність»;

• відрізняти об’єктивну і суб’єктивну від віртуальної реальності;

• у практичній діяльності застосовувати інформаційний підхід до інтерпритації соціального інтелекту.

Розуміти

• проблеми соціальної інформатизації;

• унікальність світу віртуальності;

• ситуативність віртуальних образів;

• свієрідність віртуальної реальності.

Програмна анотація

1. Віртуальна реальність як специфічний різновид буття.

2. Віртуальне середовище як своєрідний світ подій і явищ.

3. Віртуальні образи як унікальні просторово-часові відносини особливого роду.

Ключові терміни

►Віртуальна реальність – різновид суб’єктивного сприйняття і бачення соціальної дійсності, яка на відміну від визнання матеріального, об’єктивного її начала, представляє світ як плід уявлення, розрахунку і очікування.

►Віртуальна пам’ять – система запам’ятовуючих пристроїв організованих таким чином, що програміст може розглядати їх як одну велику оперативну пам’ять, що суттєво спрощує процедуру складання програм.

►Віртуальне середовище – це особливий різновид буття; занурюючись в нього, людина сприймає своєрідний світ подій і явищ, які, з одного боку, начебто мають характеристики, властиві реально існуючим, матеріальним предметам, а іншого – ці характеристики позбавлені того онтологічного навантаження, яке властиве реальним об’єктам.

►Віртуальні образи – це просторово-часові відносини особливого роду, які існують тільки для людини, яка має доступ до інформації, закладеної в комп’ютерну систему.

►Інформатизація суспільства – сукупність процесів які відбуваються у всіх сферах і підсистемах суспільства і пов’язані з якісно новим рівнем (формами) виробництва, переробки і розповсюдження інформації.

►Інформаційна бідність – інформаційно бідними є люди, котрі не мають або майже не мають доступу до інформаційної технології.

►Інформаційного суспільства теорія – футорологічний різновид доктрини «постіндустріального суспільства», теорія розглядається під кутом зору перш за все управлінських аспектів і характеризується різкою зміною і підвищенням ролі і значення інформаційних технологій.

Віртуальна реальність як специфічний різновид буття

Е тимологічний аналіз термінів «віртуальність» та «реальність» (у тому числі об’єктивна та суб’єктивна) показує їх незвідність, логічну несумісність. У кращому випадку один з термінів означає можливість, а інший дійсність.

Ф омально-логічна несумісність термінів не означає, що в житті об’єктивно немає явищ охоплених поняттям «можлива дійсність», тобто дійсність яка існує за певних умов. Цими умовами є комп’ютер.

В

Віртуальні образи як просторово-часові відносини особливого роду

Світ віртуальності є унікальний.

Головні атрибути об’єктивної дійсності, реального буття, такі, як рух, простір і час, набувають у ньому іншого звучання (а заразом і значення), ніж у матеріальному світі.

Віртуальні образи перебувають у просторі та часі, але це просторово-часові відносини особливого роду. Вони існують тільки для людини, яка має доступ до інформації, закладеної в комп’ютерну систему.

Вони локалізовані, мають не об’єктивний, а ситуа-тивний характер. Їх докладають (домислюють) до віртуаль-них образів, але не взаємодіють з ними. Час, який існує об’єктивно, та образ часу (власне як і образ простору), створений у віртуальній реальності, несумісні, хоча ідеальне, як відомо, засадово має матеріальне коріння.

Наповненність, «речовинність» віртуальних образів їхні просторово-часові характеристики залежать від точки відліку, тобто від суб’єктивного моменту. Віртуальний образ може виявлятися різроспрямованим, одночасно перебувати в різних точках віртуальності, що залежить від суміщення або несуміщення знань, збережуваних у пам’яті ЕОМ.

іртуальну реальність або можливу дійсність іменують ще позірною, ілюзорною дійсністю, яка «виникає в пробірці» («in virto»). Характеризуючи віртуальну реальність, можна сказати, що це принципово новий феномен.