3.3.5 Людське усвідомлення віртуальної реальності
...Що могутніше розуму?
Йому-влада, сила її панування над всім космосом. Останній сам по-роджує в собі силу, яка ним керує. Вона наймогутніша серед усіх інших сил природи.
Костянтин Ціолковський
Створення складних комп’ютерних систем і масове застосування персональних ЕОМ або комп’ютерів стало одним з важливих підсумків ХХст. За порівняно короткий срок комп’ютеризація, яка являє собою широке використання засобів автоматизації обчислювальної техніки, перетворилося на загальнопланетне глобальне явище. Вона втягнула у царину свого впливу мільйони людей практично в усіх країнах і на всіх континентах, породивши новий різновид людської діяльності й тісно пов’язаний з ним новий тип людського мислення.
Після вивчення матеріалу теми ви будете
Знати
основні філософські концепції інформаційного суспільства;
проблему «діалогу» людини і комп’ютерних систем в галузі економічної діяльності;
характеристику віртуальної реальності як принципово нового феномена;
ефекти інформаційної взаємодії.
Вміти
застосовувати на практиці економічний і інформаційний підходи до оцінки людської праці;
проводити етимологічний аналіз термінів «віртуаль-ність» і «реальність»;
відрізняти об’єктивну і суб’єктивну від віртуальної реальності;
у практичній діяльності застосовувати інформаційний підхід до інтерпритації соціального інтелекту.
Розуміти
проблеми соціальної інформатизації;
унікальність світу віртуальності;
ситуативність віртуальних образів;
свієрідність віртуальної реальності.
Програмна анотація
Віртуальна реальність як специфічний різновид буття.
Віртуальне середовище як своєрідний світ подій і явищ.
Віртуальні образи як унікальні просторово-часові відносини особливого роду.
Ключові терміни
►Віртуальна реальність – різновид суб’єктивного сприйняття і бачення соціальної дійсності, яка на відміну від визнання матеріального, об’єктивного її начала, представляє світ як плід уявлення, розрахунку і очікування.
►Віртуальна пам’ять – система запам’ятовуючих пристроїв організованих таким чином, що програміст може розглядати їх як одну велику оперативну пам’ять, що суттєво спрощує процедуру складання програм.
►Віртуальне середовище – це особливий різновид буття; занурюючись в нього, людина сприймає своєрідний світ подій і явищ, які, з одного боку, начебто мають характеристики, властиві реально існуючим, матеріальним предметам, а іншого – ці характеристики позбавлені того онтологічного навантаження, яке властиве реальним об’єктам.
►Віртуальні образи – це просторово-часові відносини особливого роду, які існують тільки для людини, яка має доступ до інформації, закладеної в комп’ютерну систему.
►Інформатизація суспільства – сукупність процесів які відбуваються у всіх сферах і підсистемах суспільства і пов’язані з якісно новим рівнем (формами) виробництва, переробки і розповсюдження інформації.
►Інформаційна бідність – інформаційно бідними є люди, котрі не мають або майже не мають доступу до інформаційної технології.
►Інформаційного суспільства теорія – футорологічний різновид доктрини «постіндустріального суспільства», теорія розглядається під кутом зору перш за все управлінських аспектів і характеризується різкою зміною і підвищенням ролі і значення інформаційних технологій.
 
	Віртуальна реальність як специфічний
	різновид буття
Е
тимологічний
аналіз термінів «віртуальність» та
«реальність» (у тому числі об’єктивна
та суб’єктивна) показує їх незвідність,
логічну несумісність. У кращому випадку
 один з термінів означає можливість, а
інший дійсність.
Ф
омально-логічна
несумісність термінів не означає, що в
житті об’єктивно немає явищ охоплених
поняттям «можлива дійсність», тобто
дійсність яка існує за певних умов. Цими
умовами є комп’ютер.
В
 
	Віртуальні образи як просторово-часові
	відносини особливого роду 
		Світ віртуальності
	є унікальний. 
	Головні
	атрибути об’єктивної дійсності,
	реального буття, такі, як рух, простір
	і час, набувають у ньому іншого звучання
	(а заразом і значення), ніж у матеріальному
	світі. 
		Віртуальні образи
	перебувають у просторі та часі, але це
	просторово-часові відносини особливого
	роду. Вони існують тільки для людини,
	яка має доступ до інформації, закладеної
	в комп’ютерну систему. 
		Вони
	локалізовані, мають не об’єктивний, а
	ситуа-тивний характер. Їх докладають
	(домислюють) до віртуаль-них образів,
	але не взаємодіють з ними. Час, який
	існує об’єктивно, та образ часу (власне
	як і образ простору), створений у
	віртуальній реальності, несумісні,
	хоча ідеальне, як відомо, засадово має
	матеріальне коріння. 
		Наповненність,
	«речовинність» віртуальних образів
	їхні просторово-часові характеристики
	залежать від точки відліку, тобто від
	суб’єктивного моменту. Віртуальний
	образ може виявлятися різроспрямованим,
	одночасно перебувати в різних точках
	віртуальності, що залежить від суміщення
	або несуміщення знань, збережуваних у
	пам’яті ЕОМ.
іртуальну
реальність або можливу дійсність
іменують ще позірною, ілюзорною дійсністю,
яка «виникає в пробірці» («in
virto»).
Характеризуючи віртуальну реальність,
можна сказати, що це принципово новий
феномен.
