3. Типи та методи організації виробництва
Під типом виробництва розуміють сукупність організаційно-технічних і економічних характеристик і особливостей поєднання чинників і елементів організації виробництва, зумовлених номенклатурою, масштабом і регулярністю випуску продукції.
Залежно від поєднання перелічених форм організації виробництва і його елементів розрізняють такі типи виробництва:
Одиничне (індивідуальне).
Серійне (дрібносерійне, середньосерійне, великосерійне).
Масове.
Кожний тип виробництва характеризується певною завантаженістю робочих місць, кваліфікацією робітників, забезпеченістю технологій тощо.
Віднесення заводу до того чи іншого виробництва має умовний характер. На підприємстві і в його окремих цехах може мати поєднання різних типів виробництва.
Одиничне виробництво: вироби виготовляються в одиничних екземплярах; номенклатура виробів, що виготовляється – широка; застосовується універсальне устаткування; відсутнє закріплення певних операцій за окремими працівниками; висока кваліфікація працівників; відсутність детальної розробки технологічного процесу виготовлення виробу тощо. Ця форма поширена на дослідних заводах, які виготовляють складні вироби і системи спеціального призначення.
Серійне виробництво: виготовлення виробів партіями, які періодично повторюються; номенклатура виробів – обмежена, застосовується універсальне і спеціалізоване обладнання; групування робочих місць за технологічними і предметними принципами; закріплення за робочими місцями обмеженої кількості деталь-операцій; середня кваліфікація робітників; детальна розробка технологічних процесів тощо. Ця форма поширена на підприємствах, які випускають складні вироби і системи спеціального призначення, що швидко змінюються за конструкцією.
Масове виробництво: вироби виготовляються у великій кількості; застосовується спеціалізоване і спеціальне устаткування; робочі місця спеціалізуються на виконанні однієї будь-якої операції; технологічний процес розробляється детально; робочі можуть мати порівняно невисоку кваліфікацію. Ця форма поширена для виробництва виробів широкого вжитку.
Критерієм при встановленні типу виробництва в проектних розробках є коефіцієнт серійності (Кс), який визначається кількістю деталеоперацій, що припадають у середньому на одне робоче місце, а саме:
(1.8)
Н – номенклатура закріпленої за дільницею продукції, шт.; Ді – число операцій по кожному найменуванню продукції згідно із технологією, шт.; С - прийняте число робочих місць на дільниці; яке встановлюється на основі їх розрахункової кількості (С), шт.
В спеціальній літературі і практичних проектних розрахунках використовуються такі величини Кс:
- для масового виробництва Кс= 1,0
- для великосерійного виробництва Кс=2 ÷ 4
- для середньосерійного виробництва Кс=5÷10
- для дрібносерійного виробництва Кс= 10 -^ 40
- для одиничного виробництва Кс>40
Організаційно-технічні особливості типів виробництва безпосередньо позначаються на економіці підприємства. Аналіз окремих технічко-економічних показників їх діяльності свідчить про пряму їх залежність від типу виробництва. Зокрема характерною особливістю є співвідношення прямих і непрямих затрат в структурі собівартості їх продукції.
З підвищенням технічної озброєності праці та зростанні обсягів випуску продукції при переході від одиничного до серійного і масового типів виробництва зменшується частка живої праці і збільшуються витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування. Це призводить до зниження собівартості продукції та зміни її структури. Така відмінність собівартості виробу в різних типах організації виробництва визначається складною взаємодією різноманітних факторів: концентрацією виробництва однакових складових (деталей) виробів, підвищенням технологічності конструкції і застосуванням прогресивного високопродуктивного устаткування, типових технологічних процесів, більш досконалих форм організації виробничих процесів безперервно-потокових механізованих і автоматизованих ліній, більш досконалих форм організації праці та управління виробництвом.
Тип виробництва визначає метод його організації: поточний, попартійний і одиничний.
Поточний метод організації виробництва базується на ритмічній повторюваності погоджених у часі і просторі основних, допоміжних і обслуговувальних операцій, що виконуються на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу технологічного процесу. Цей метод характерний для масового і великосерійного типів виробництва.
Попартійний метод організації виробництва – це такий метод, при якому періодично виготовляється порівняно обмежена номенклатура продукції в кількостях, визначених партіями їх випуску. Такий метод характерний для серійного типу виробництва.
Одиничний метод організації виробництва – це метод, при якому виготовляється широка номенклатура продукції в одиничних примірниках.
У літературі зустрічаються й інші класифікації форм організації виробництва: індивідуальна, групова (непотокова), потокова; групова (технологічна), предметна, потокова.
Вибір методу організації виробництва визначається такими чинниками:
номенклатурою продукції;
обсягом випуску продукції;
періодичністю випуску продукції;
трудомісткістю продукції;
характером технології виробництва.