Лекція 10

Тема: Послідовність розгляду і вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

План

1. Порядок формування вимог найманих працівників.

2. Реєстрація вимог найманих працівників у Національній службі посередництва і примирення.

3. Момент виникнення колективного трудового спору.

4. Порядок реєстрації колективного трудового спору.

5. Документи, необхідні для реєстрації колективного трудового спору.

6. Стадії розгляду колективного трудового спору.

Література:

1. Толкунова В.Н. Трудовые споры и порядок их разрешения. М.,1996.

2. Куренной А.М. Трудовые споры: Практический комментарий. М., 2001.

3. Нурдинова А.Ф., Окунькова Л.А., Франкель З.Б. Комментарий к законодательству о социальном партнерстве. М., 1996.

1. Положення про Національну службу посередництва і примирення: затв. Указом Президента України від 17.11.1998 р., №1258/98 // Офіц. вісн. України. – 1998. – №46. – Ст. 1684.

2. Бурак В.Я. Трудові спори: Порядок їх вирішення в Україні. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 382 с.

3. Заржицький О.С. Трудові спори. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. – 258 с.

4. Лазор В.В. Правове регулювання трудових спорів, конфліктів і порядок їх вирішення на сучасному етапі: Монографія. – Луганськ: Література, 2004 – 352 с.

5. Швець Н.М. Право на страйк та умови його реалізації: Монографія. – Х.: Право, 2009. – 224 с.

6. Чанишева Г.І. Колективні відносини у сфері праці: теоретико-правовий аспект: Монографія. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – 328 с.

Врегулювання розбіжностей та вирішення колективних трудових спорів, конфліктів здійснюється за допомогою окремих, самостійних процедур, таких, як:

1) висування вимог найманими працівниками та їх розгляд роботодавцем,

2) примирення за допомогою третьої сторони,

3) страйк як крайній засіб для задоволення вимог найманих працівників.

У більшості європейських країн процедури, що застосовуються для примирення конфліктуючих сторін, називаються дещо по-іншому: неформальні переговори сторін, ще до моменту виникнення спору; примирно-третейська процедура; вирішення спору за допомогою судових органів; а також страйк як крайній засіб для примирення конфліктуючих сторін.

Процедура висунення вимог до роботодавця або уповноваженого ним органу регламентується ст. 4 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”.

Вимоги найманих працівників, профспілок – це пропозиції найманих працівників чи профспілки, їх об’єднання або інших уповноважених цими найманими працівниками органів, висунуті у категоричній формі, сформовані, затверджені і документально оформлені відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" до власника або уповноваженого ним органу (представника) з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; невиконання вимог законодавства про працю.

1. Порядок формування вимог найманих працівників.

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні (а) формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або (б) формуються шляхом збору підписів. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси.

Вимоги найманих працівників повинні висуватися із дотриманням певних принципів: серед яких: дотримання норм законодавства і, зокрема, трудового; реальна можливість задоволення роботодавцем або уповноваженим ним органом вимог, а також чіткость формулювання висунутих вимог. Як зазначає Національна служба посередництва і примирення, найчастіше сторони при вирішенні спору порушують ст. 2 вказаного Закону, зокрема, те, що працівники не чітко формулюють свої вимоги, що з самого початку призводить до суперечностей та впливає на форму примирних процедур.

Затвердження вимог найманих працівників і визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси, зборами (конференцією) найманих працівників

У роботі зборів (конференції) найманих працівників мають право брати участь: а) усі працюючі штатні наймані працівники підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу; б) власник або уповноважений ним орган (представник); в) представники місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування; г) працівники Національної служби посередництва і примирення та ґ) за згодою учасників даних зборів (конференції) інші представники об’єднань громадян. Збори (конференція) скликаються з ініціативи виборного органу первинної профспілкової організації чи іншого уповноваженого найманими працівниками органу або ініціативної групи, а також за пропозицією не менш як третини від загальної кількості працюючих штатних найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Інформація про скликання зборів (конференції) доводиться до відома найманих працівників, як правило, не пізніш як за 7 календарних днів до їх проведення із зазначенням часу скликання, місця проведення, питань, які передбачається винести на обговорення.

У випадках, коли скликання зборів утруднене через багатозмінність або територіальну роз’єднаність цехів, відділів та інших структурних підрозділів, можуть скликатися конференції. Положення про порядок формування і затвердження вимог найманих працівників, профспілок, затверджене наказом НСПП від 7 липня 2008 р. №84, встановлює такі норми представництва на підприємствах, в установах і організаціях з чисельністю найманих працівників:

• до 300 осіб – 1 представник від 5 найманих працівників;

• від 300 до 1000 осіб – 1 представник від 10 найманих працівників;

• від 1000 до 3000 осіб – 1 представник від 20 найманих працівників;

• від 3000 до 6000 осіб – 1 представник від 30 найманих працівників;

• від 6000 осіб – 1 представник від 40 найманих працівників.

За рішенням ініціаторів скликання конференції, у разі необхідності, можуть бути встановлені інші норми представництва на засадах пропорційного представництва найманих працівників.

Ініціатори скликання зборів (конференції) повинні повідомити про це роботодавця.

Збори є правомочними при наявності на них більше половини працюючих найманих працівників, які є штатними працівниками підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Конференція є правомочною, якщо в ній бере участь не менше трьох четвертих обраних представників (делегатів конференції) від працюючих найманих працівників, які є штатними працівниками підприємства, установи, організації чи їх окремого структурного підрозділу.

До компетенції зборів (конференції) належить: 1) формування і затвердження вимог найманих працівників; 2) затвердження органу, уповноваженого представляти інтереси найманих працівників. Рішення зборів (конференції) найманих працівників приймаються відкритим або таємним голосуванням та вважаються чинними у разі, коли за них проголосувала така кількість учасників зборів (конференції), яка складає за їх повноваженнями не менше ніж половини працюючих членів трудового колективу. За результатами зборів (конференції) складається протокол, який підписується їх головою та секретарем.