
- •Технологія кадрової роботи (Конспект лекцій)
- •Тема 1. Мета, завдання і цілі управління персоналом
- •1.1. Цільове спрямування кадрової роботи.
- •1.2. Людський фактор в економіці.
- •1.3. Теоретична основа технології кадрової роботи.
- •1.4. Значення культури організації в сучасній економіці.
- •Тема 2. Організаційна культура: сутність і побудова
- •2.1. Історичний процес виникнення організаційної культури.
- •2.2. Форми і рівні організаційної культури (за е. Шейном).
- •2.3. Умови побудови організаційної культури.
- •Тема 3. Технологія формування людських засобів в організації
- •3.1. Потреба людських засобів на підприємстві.
- •3.2. Формування витрат на особовий склад.
- •3.3. Планування кадрового складу.
- •3.4. Часові аспекти обумовлення потреби на фактор праці.
- •Тема 4. Технологія набору працівників
- •4.1. Ціль і спрямування набору працівників.
- •4.2. Форми набору кадрів і їх ефективність.
- •Фірми, які застосовують ріп, користуються повагою і довірою, вважаються сумлінними і тому дуже привабливими.
- •Для дотримання цих принципів потрібно:
- •Використовувати різноманітні носії інформації (працівники на даній посаді, безпосередні керівники, посадові інструкції, працівники відділу кадрів, особисті враження колишніх працівників тощо);
- •4.3. Принципи підходу до управління кадрами.
- •Для дотримання цих принципів потрібно:
- •Використовувати різноманітні носії інформації (працівники на даній посаді, безпосередні керівники, посадові інструкції, працівники відділу кадрів, особисті враження колишніх працівників тощо);
- •4.4 .Процедура селекції кадрів.
- •4.5. Харктеристика методів селекції.
- •Тема 5. Методи навчання і вдосконалення працівників
- •5.1. Оцінка потреб навчання.
- •5.2. Формування навчального середовища.
- •5.3. Вибір методів навчання
- •5.4. Оцінка результатів навчання.
- •Тема 6. Мотивація до праці
- •6.1. Суть і цілі мотивації
- •6.2. Системи мотивації
- •6.3. Зв’язок системи мотивування з характерними особливостями організації
- •6.1. Суть і цілі мотивації
- •Забезпечення високої якість праці;
- •6.2. Система мотивації
- •6.3. Зв’язок системи мотивування з характерними особливостями організації.
- •Тема 7. Оцінка праці і її результатів
- •7.1. Принципи підходу до оцінки праці і можливі Причини її необ’єктивності.
- •7.2. Етапи і принципи методу оцінювання персоналу.
- •7.3. Методи і форми оцінювання працівника та комплексна оцінка.
- •7.1. Принципи підходу до оцінки праці і можливі Причини її необ’єктивності.
- •7.2. Етапи і принципи методу оцінювання персоналу.
- •7.3. Методи і форми оцінювання працівника та комплексна оцінка.
- •Тема 8. Планування кар’єри працівників
- •8.1. Суть кар’єри
- •8.2. Суб’єкти планування кар’єри
- •8.3. Стадії кар’єри
- •Пізня кар’єра (55 – 70 роки життя)
- •8.4. Шляхи формування колективу (group-building techniques).
- •Список Рекомендованої літератури Базова:
- •Додаткова:
2.2. Форми і рівні організаційної культури (за е. Шейном).
Організаційна культура – поняття комплексне. Воно включає в себе різні складові, які Е. Шейн назвав рівнями і запропонував наступну їхню класифікацію:
Перший рівень (поверхневий) включає такі видимі фактори, як технологія і архітектура, зразки поведінки, способи вербальної і невербальної комунікації, лозунги і таке інше.
Розпізнається культура організації з першого, поверхневого рівня, який охоплює зовні такі риси характерні для даної організації як технологія і архітектура, використання простору і часу, приклади поведінки, способи вербального і невербального спілкування, тобто все те, що можна побачити чи відчути органами людського сприймання: слух, запах, розум і т.і.
Другий (поведінковий) рівень – це норми, цінності, вірування і переконання, прийняті всіма членами організації. Інакше – це (за словами Шейна) «ідеологія організації».
Третій рівень – морально-етичні принципи, які детермінують поведінку людей всередині і зовні організації, їх відношення до інших людей, до праці, до природи і таке інше.
Перший рівень культури організації проявляється і підкреслюється певними відпрацьованими артефактами (знаряддями і прийомами), які можна розділити на:
Мовні,
поведінкові (заведені церемоніали, ритуали тощо),
фізичні7.
Мовні артефакти – це перш за все чистота мови спілкування з використанням ключових слів із професійного словника фірми. Виявляється, що не абияке значення мають нереальні, казкового характеру легенди і міфи з історії фірми (наприклад, про візити видатних осіб), які відпрацьовуються при адаптації фірми в даному суспільному оточенні.
Поведінкові артефакти є штучними витворами, що становлять відпрацьовані схеми поведінки. Це – заведені в організації різні церемоніали, ритуали, презентації тощо. Наприклад, частування чаєм, кавою, цілування жінок в руку (загально популярне у Польщі і рідко де інде зустрічається) тощо.
Фізичні артефакти – це все те, що є матеріальним проявом культури, тобто архітектура, вигляд підприємства, внутрішній затишок, відповідно добрані кольори, квіти, картини, одяг персоналу тощо.
На цьому рівні предмети і явища легко виявити, вони видимі і усвідомлювані, хоч не легко їх інтерпретувати термінами організаційної культури без впізнання глибших її рівнів.
Наприклад, білі сорочки і сині костюми працівників JBM, ідентифікатори в McDonald’сі, виконання працівниками Toйоти гімну перед початком праці і т. і. Це лише поверхневий шар організаційної культури, ніби вершина айсбергу, що опирається на нормах поведінки, які випливають з цінностей, що панують в організації, тобто з глибших її рівнів.
Другий рівень організаційної культури становлять цінності, визнання та переконання всіх членів організації згідно з тим, в якій мірі віддзеркалюються вони в символах та мові, яким чином носять у собі свідоме вияснення першого рівня. Іншими словами – це ідеологія організації. На цьому рівні головну, найважливішу роль відіграє життєве кредо лідера організації, її власника (власників) – засновника і творця її культури.
Норми і цінності. Їх хоч важче помітити, зате вони більш тривалі від артефактів. Можуть бути декларованими (наприклад, декларовані у етичному кодексі підприємства) і спостережуваними (тобто такими, які сприймаються). Між іншим, освіта відноситься до цінностей. Цінності стосуються того, що вважається важливим і виражаються у переконанні в тому, що є найкращим і що є бажаним для фірми, якою повинна бути поведінка персоналу. Вони створюють «правила гри» для працівників.
Третій рівень ‑ морально-етичні принципи. Це найважчий для спостереження і ідентифікації рівень організаційної культури, який закладений в принципах та переконаннях членів організації і немов би фундаментом її культури. Відносяться вони до людської натури і міжлюдських відносин. Своїм корінням вони сягають життєдайних соків, якими людину наповнює сім’я, школа, релігія…