6.3. Інші види письмових робіт

Окрім повноцінних індивідуальних та самостійних досліджень, існують інші види письмових робіт з подібними цілями. Зокрема, це робота з першоджерелами, яка навчає студентів аналізувати письмові та візуальні матеріали. Викладач може запропонувати студентам обрати (самостійно або з його допомогою) один або кілька текстів для детального аналізу, порадити їм підкріплювати свої думки ілюстраціями з конспекту, додатково прочитаних текстів та інших джерел.

Можна запропонувати студентам написати есе на певну тему. Такий вид самостійної роботи відрізняється, наприклад, від реферату тим, що дозволяє вільний виклад своїх думок, не пов’язаний з певним формальним змістом.

Іншим видом письмових робіт є рецензія. Її написання дозволяє студентам обрати важливу тему наукової праці і дати їй свою оцінку. Студентам можна запропонувати не користуватися іншими джерелами, а лише текстом. Або, навпаки, порадити їм ознайомитися з іншими рецензіями з наукових журналів. Така робота допоможе привчити до наукової роботи та критицизму, зніме „завісу таємничості” з наукової діяльності й поглибить їх інтерес до досліджень, які є невід’ємною частиною кредитно-модульної системи навчання.

Окрім робіт із першоджерелами та написання рецензій, можна використати такі види письмових робіт, як стислі нотатки, особисті академічні щоденники, усні інтерв’ю, які досить розповсюджені в європейських навчальних ВНЗ.

Стислі нотатки з окремих предметів є дуже ефективним навчальним заходом. Вони, зокрема, корисні у процесі підготовки дискусій та рольових ігор. Обговорюючи в аудиторії певне дискусійне питання, можна заохотити студентів писати стислі нотатки з викладом власної позиції стосовно тієї чи іншої проблеми. Не вимагаючи оригінальних викладок, слід дозволити студентам зосередитися на побудові переконливих доказів із логічними аргументами, процитованими з оригіналами. У подальшому студенти зможуть застосувати здобуті навички, працюючи над іншими роботами, які потребують більш творчого підходу.

Особисті академічні щоденники, які потрібно рекомендувати вести студентам, мають містити зауваження про прочитаний матеріал, чи про інші роботи, які студент виконує протягом навчання. Періодично (один або два рази на семестр) нотатки слід збирати для ознайомлення, аби переконатися в тому, що їх ведуть належним чином і, можливо, виставляти певні рейтингові бали, що передбачає КМСОНП. Такі роботи змушують студентів вчитися письмово формувати свої думки та зауваження, серйозно замислюватися над тим, що вони вивчають. З метою закріплення цих навичок можна запропонувати студентам нотувати свої враження від лекцій та лабораторно-практичних (семінарських) занять.

Усні інтерв’ю можуть бути цікавими на заняттях з різних дисциплін. Але тут важливо пересвідчитися, що студенти добре до них підготувалися. Викладач повинен продемонструвати техніку інтерв’ювання, розпитуючи когось зі студентів, або запропонувати опитати один одного під час заняття; порадити студентам не робити інтерв’ю центральною темою роботи — воно є лише джерелом, а не об’єктом дослідження; рекомендувати спочатку розробити план, який ґрунтується на допоміжних дослідженнях, а вони потім опрацюють інформацію, отриману з власних інтерв’ю, запропонувати студентам порівняти різні типи використаних джерел.

В умовах КМСОНП немає такого виду позааудиторної роботи, який був би ідеальним у всіх ситуаціях. Обираючи один чи декілька найпридатніших для конкретних ситуацій видів роботи, слід зважити на те, які навички студентів необхідно розвинути, що спонукатиме їх до подальших досліджень, який тип роботи зможе стимулювати, а не загальмувати їхнє фахове зростання, що дасть змогу найкраще збагнути зміст та характер навчальної дисципліни.

Практичні студенти одразу поцікавляться обсягом роботи, її форматом, термінами подання, критеріями оцінки. На ці запитання не складно відповісти, якщо обміркувати їх заздалегідь.

Обсяг письмової роботи залежить від кількох факторів: кількості передбачених письмових робіт, складності теми, здібностей студентів, типу роботи, яку пропонується написати, а також вимог ВНЗ. Щоб отримати змістовну роботу варто вимагати не менше десяти сторінок, а подеколи, залежно від навчальної дисципліни та студентів, і двадцяти п’яти. Звісно, написання об’ємної роботи залишить студентам менше часу на виконання інших видів робіт.

Студентам обов’язково необхідно повідомити, який вимагається формат. Можна друкувати роботи з подвійним інтервалом. Сповістити, які посилання потрібно робити; чи потрібно додавати список використаної літератури; чи треба писати план або зміст на початку чи наприкінці роботи.

Слід обміркувати терміни подання студентами завершених робіт, враховуючи розклад екзаменів та інших навчальних заходів та одразу чітко пояснити, які заходи вживатимуться до тих, хто не подасть роботу вчасно. Якщо студент просить додати часу на написання роботи, потрібно відразу встановити нову кінцеву дату і записати її. Вдаючись до покарання, щоб змусити студентів дотримуватись встановлених термінів, не слід робити жодних винятків. Певна гнучкість стосовно кінцевої дати ніколи не завадить, оскільки більшість студентів має велике навантаження. Але гнучкість не може бути безмежною, і студенти мають чітко це усвідомлювати. Майже всі студенти самі вирішують, наскільки письмова робота є важливою для нього, і це значною мірою визначить, скільки уваги та часу їй буде приділено.

Керівництво студентами у процесі написання робіт не є разовим заходом. Під час семестру потрібно повертатися до теми роботи, заохочувати студентів або вимагати від них приходити на консультації для особистого обговорення своїх робіт. Це дозволить побачити, як просувається робота, і за потреби допомогти. Нарешті, потрібно навчити студентів допомагати один одному. Що більше вони співпрацюватимуть на заняттях, то більше обговорюватимуть свої роботи і допомагатимуть один одному.