Види вогню та маневру.
Види вогню та маневру.
Розгром противника досягається також широким маневром вогнем і підрозділами. Маневр дозволяє тим, хто обороняється досягти співвідношення, що треба для відбиття атак противника, і тим самим стабілізувати положення на вирішальних напрямках, а також домагатися переваги над ним по напрямках контратак і знищувати противника, що вклинився в оборону.
Підрозділи у бою повинні уміло поєднати вогонь з пересуванням, широко застосовувати маневр підрозділами і вогнем.
Видами маневру частинами є охоплення, обхід, їхнє поєднання і відхід.
Охоплення – маневр, який здійснюється з метою виходу для удару у фланг противника.
Обхід – більш глибокий маневр, який здійснюється з метою виходу для удару по противнику в тилу.
Відхід – маневр, який застосовується з метою виводу своїх підрозділів із-під удару противника і заняття більш вигідного положення.
Маневр ударами і вогнем полягає в зосередженні ударів і вогню по найважливіших угрупуваннях, об’єктах, і цілях противника; в розподілі ударів і вогню або розосередження для одночасного чи послідовного ураження (знищення) декількох угрупувань, об’єктів, цілей; у перенесенні ударів і вогню на нові об’єкти і цілі.
Маневр силами і засобами застосовується:
для закриття проломів, що з’явилися в бойових порядках;
для заміни підрозділів, що втратили боєздатність;
для протидії прориву військ противника в глибину і в сторони флангів;
для посилення підрозділів, що понесли тяжкі втрати;
для створення угрупувань, що призначені для проведення контратак.
Здійснюється маневр перш за все розміщеними в глибині оборони другими ешелонами і резервами, а також силами і засобами з не атакованих напрямків.
У наступі, особливо в зустрічному, підрозділи, використовуючи відкриті фланги, проміжки, складки місцевості, сховані підступи, дими й аерозолі, повинні робити охоплення й обходи противника і стрімко проникати в його тил.
В обороні маневр проводиться з метою посилення чи заміни підрозділів, що понесли втрати, проведення контратак, заняття запасних позицій і вогневих рубежів, а також знищення противника, що вийшов на фланг, або у тил району оборони (опорного пункту).
Маневр вогнем застосовується для більш ефективної поразки противника. Він полягає у своєчасному зосередженні вогню штатних і приданих підрозділів по одній цілі чи групі важливих цілей, переносі вогню з однієї цілі на іншу і розподілі вогню по декількох цілях.
Маневр підрозділами проводиться з метою заняття вигідного положення для нанесення рішучого удару по найбільш уразливому місці в бойовому порядку противника, особливо по його флангах і тилу, а також для висування підрозділів з-під удару противника. Він повинен бути простий за задумом і здійснюватися швидко, потай і раптово для противника. В основу маневру повинно бути покладене своєчасне і найбільш повне використання результатів ядерного і вогневого ураження противника.
В способах розгрому противника важливе значення приділяється контратакам. Це обумовлюється великою насиченістю загальновійськових підрозділів танками, що складають основу військ, які контратакують.
Способи розгрому противника передбачають також міцне утримання важливих районів, які зазвичай включають вигідні в тактичному відношенні пункти і ділянки місцевості, що перехоплюють можливі напрямки наступу противника. Утримуючи ці райони, підрозділи, що обороняються, сковують маневр противника, затрудняють розвиток його наступу в глибину і в сторони флангів і тим самим створюють вигідні умови для нанесення противнику найбільших втрат всіма видами зброї, а також для здійснення необхідного маневру в ході бою.
З усього вище сказаного випливає, що в способах розгрому противника, утримання важливих районів місцевості тепер засновується не тільки на використанні бойових можливостей розміщених в них сил і засобів, але і на широкому маневрі вогнем і підрозділами, розміщеними поза цими районами, а також на контратаках.
Заключна частина.
Удосконалення засобів озброєної боротьби суттєво змінило зміст і характер сучасного загальновійськового бою і спричинило розробку і використання нових принципів його організації і ведення, нових способів ведення бойових дій. З вищевикладеного матеріалу можна зробити висновок, що оволодіння принципами і способами організації і ведення загальновійськового бою, а також мистецтвом їх практичного використання – найважливіша умова досягнення успіху в бою.