20. Тенденції та закономірності як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.

Тенденція – відображає зміни, що виявилися за певних умов.

На основі тенденцій можна робити висновки про хід економічних процесів у майбутньому, прогнозувати економічні показники.

Ек. Закономірність – це зв’язки між процесами та явищами, які виявилися у діяльності багатьох економічних суб’єктів, які належать до певної групи.

Під економічною закономірністю розуміють постійну стійку причинно-наслідкову повторюваність і послідовність в економічних процесах та явищах.

21. Закони науки як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.

Важливою складовою ланкою в системі наукових знань є наукові закони, які відбивають найбільш суттєві, стійкі, повторювані об’єктивні внутрішні зв’язки у природі, суспільстві й мисленні. Звичайно закони виступають у формі визначеного співвідношення понять, категорій. Для доведення закону використовують судження. Судження – думка в якій за допомогою зв’язку понять стверджується або заперечується що-небудь. Процес осягнення закону, як і процес пізнання в цілому, йде від істин неповних, відносних, обмежених до істин все більш повним, конкретним, абсолютним. Це означає, що в процесі наукового пізнання вчені виділяють все більш глибокі і істотні зв'язки реальної дійсності. Другий істотний момент, який пов'язаний з розумінням законів науки, належить до визначення їх місця в загальній системі теоретичного знання. Закони становлять ядро ​​будь-якої наукової теорії. Правильно зрозуміти роль і значення закону можна лише в рамках певної наукової теорії або системи, де ясно видно логічний зв'язок між різними законами, їх застосування в побудові подальших висновків теорії, характер зв'язку з емпіричними даними. Як правило, всякий знову відкритий закон вчені прагнуть включити в деяку систему теоретичного знання, пов'язати його з іншими, відомими вже законами. Це змушує дослідника постійно аналізувати закони в контексті більш широкої теоретичної системи. У сучасній, розвиненій науці закон виступає як складовий елемент наукової теорії, що відображає за допомогою системи понять, принципів, гіпотез і законів більш широкий фрагмент дійсності, ніж окремий закон. У свою чергу система наукових теорій і дисциплін прагне відобразити єдність і зв'язок, який існує в реальній картині світу.

22.Теорії як прояви наукового знання і результати наукової діяльності.

Теорія це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має злагоджену логічну структуру і дає цілісне, синтетичне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об'єкта. Теорія, на відміну від гіпотези, є знанням достовірним, істинність якого доведена і перевірена практикою. Вона дає істинне знання та пояснення певної сфери об'єктивної дійсності, дає змогу зрозуміти її загальні, необхідні, суттєві, внутрішні закономірні властивості та зв'язки. Від гіпотези теорія відрізняється позитивною визначеністю своєї істинності. Від інших видів достовірного знання теорія відрізняється своєю точною логічною організацією і своїм об'єктивним змістом, а відповідно і своїми пізнавальними функціями. Теорія дає змогу зрозуміти об'єкт пізнання в його внутрішніх зв'язках і цілісності, пояснює багатоманітність наявних фактів і може передбачити нові, ще не відомі, прогнозуючи поведінку систем у майбутньому. На думку К. Поппера, теорія повинна відповідати двом основним вимогам: а) несуперечливості (не порушувати закон логіки) і фальсифікованості , можливості заперечення; б) можливості дослідної експериментальної перевірки.