Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шпора мнд.docx
Скачиваний:
5
Добавлен:
26.11.2019
Размер:
268.53 Кб
Скачать
  1. Наука як суспільний інститут.

в 18 ст. це період промислової революції формується наука як суспільний інститут. Наука як суспільний інститут стає суспільним коли має певні форми ( наукові товариства, колегії, академії наук, наукові видання, освітні заклади). Як правилом рушієм науки є інститути.

Як соціальний інститут наука включає в себе вчених з їхніми знаннями, кваліфікацією і досвідом, наукові заклади, експериментальне, лабораторне устаткування, науково-дослідні програми творчої діяльності, систему інформації, підготовки й атестації кадрів, форми функціонування і використання всіх нагромаджених знань. Наступність досвіду і знань, єдність традицій і новаторства — суттєва особливість розвитку науки. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та критику.

  1. Етапи розвитку науки як суспільного інституту

Наука як суспільний інститут формується в 18 ст. це період промислової революції. Наука як суспільний інститут стає суспільним коли має певні форми ( наукові товариства, колегії, академії наук, наукові видання, освітні заклади). Як правилом рушієм науки є інститути.

В міру перетворення в цілісне утворення сама наука всі частіше стає предметом соціального дослідження. Одержують розвиток філософія й історія науки, оформляється наукознавство як загальна наука про науку. У 50-і - 60-і роки американським соціологом Р. Мертоном закладаються основи соціології науки. У 70-і роки одержує розвиток поряд з нормативною концепцією Мертона когнітивна концепція у вигляді соціології наукового знання. Яскраві представники цього напрямку — американський історик науки Т. Кун і англійський соціолог М. Малкей.

На прикладі соціології також можна переконатися в тому, що наука не просте нагромадження знань, а складний суперечливий процес появи нового. Роль нової парадигми у свій час відіграв марксизм, що зажадав осмислення всіх соціальних процесів з погляду їхнього діалектичного відношення з економічними формами при загальному формаційному підході до історії розвитку суспільства. У 30-і - 40-і роки XX ст. був сформульований новий підхід до соціологічного дослідження — структурно-функціональний аналіз. У 80-і - 90-і роки всі частіше відстоюється думка про вплив на розвиток науки сполучення різних парадигм.

  1. Погляди к.Поппера на закономірності розвитку науки

Погляди К. Поппера на розвиток науки мали складний суперечливий характер, видозмінювалися від одного періоду його творчості до другого, проте завжди відзначалися послідовним і негативним відношенням до марксизму. Його "критичний раціоналізм" формувався в ході боротьби не стільки проти неопозитивізму, скільки проти марксизму, де гносеологічна проблематика була підґрунтям для його соціальної філософії, про що він прямо заявляє в своїх працях "Злиденність історії", "Розум і революція", в автобіографії "Безкінечний пошук", монографії "Відкрите суспільство та його вороги". В останній Поппер критикує марксизм за визнання об'єктивних законів розвитку суспільства, яких, на його думку, не існує і не може існувати, а відповідно вони не можуть бути предметом наукового пізнання, наукової теорії. Стверджуючи, що марксизму властива деяка метафізична ідея існування захованих за мінливими явищами кінцевих сутностей, він кваліфікує марксизм як ірраціональну теорію, пророцтво, бо "наукова теорія історичного розвитку, на якій могло б існувати наукове передбачення, не може існувати"

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]