89. Складові наукової теорії.

Науко́ва тео́рія — це система узагальненого знання, пояснення різнобічності подій, ситуацій, що відбуваються у природі чи суспільстві. Теорія безперервно пов’язана з практикою, яка ставить перед пізнанням завдання і вимагає їх вирішення. Тому практика входить органічним елементом до теорії. Кожна теорія має складну структуру. Так, у економічній теорії можна виділити дві частини: формальні обчислення (економіко-математичні моделі, логічні рівняння та ін.) і «змістовну» інтерпретацію (категорії, закони, принципи). Остання пов’язана з філософськими поглядами, світоглядом ученого, з певними методологічними принципами підходу до дійсності.

Наукова теорія як форма організації знань забезпечує розширення сфери знання за межами безпосереднього спостереження, тому вона відрізняється від простої реєстрації спостережень і характеризується наявністю таких елементів:

- загальних законів і сфери їх застосування, де вона пояснює явища, які відбуваються;

- сфери передбачення невідомих явищ;

- логіко-математичного апарату виведення наслідку із законів;

- визначення концептуальної схеми, без якої неможливе пізнання об’єктів цієї теорії.

90. Критерії класифікації теорій.

Теорія - це найбільш адекватна форма наукового пізнання, система достовірних, глибоких та конкретних знань про дійсність, яка має логічну структуру і дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві характеристики об'єкта.

Наукові теорії класифікуються за наступними критеріями:

1. за глибиною відображення дійсності:

-феноменологічні(пов’язані з поясненням окремих явищ;

-нефеноменологічні(пов’язані з поясненням глибинних процесів – теорія загальної рівноваги);

2. за об’єктом дослідження:

- теорії окремих сфер досліджуваної дійсності ( фінансові, монетарні теорії, теорії соціальної сфери, державного регулювання);

3. за точністю передбачення:

-детерміністські

- імовірнісні;

4. за станом досліджуваного об’єкта:

-статистичні

- динамічні

91. Пояснюючі моделі у структурі наукових теорій.

Пояснюючі моделі – моделі, які вказують, як складові та їх властивості взаємопов’язані, та розглядають функціонування дисципліни. Основними складовими пояснювальних теорій є:

- визначення припущень

- власне модель

- висновки.

92. Елементи пояснюючої моделі: припущення, зміст, висновки.

Пояснюючі моделі – моделі, які вказують, як складові та їх властивості взаємопов’язані, та розглядають функціонування дисципліни. Основними складовими пояснювальних теорій є:

- визначення припущень

- власне модель

- висновки

Припущення - це твердження, яке суб'єкт мовлення подає не як істинне, а як таке, що може бути. Розрізняють такі методи формування припущень:

1. Метод "від супротивного". Згідно з цим методом, який використовували для пояснення унікальних явищ, "тепер є так, бо колись було навпаки".

2. Метод "прецеденту". Згідно з цим методом, який застосовували до пояснення повторюваних явищ, тепер щось є саме так тому, що колись це сталось уперше.

3. Виявлення причинно-наслідкових зв'язків. Якщо якась подія відбулась перед іншою, то вона є причиною цієї іншої.

Власне модель являє собою рівняння або графік, який описує дану модель.

Висновки – підсумки, що містить остаточну думку, логічний підсумок, зроблений на основі розгляду, аналізу певних фактів.