3. Об'єкти промислової власності.

4. Об'єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

за є виробники товарів, асоціації споживачів, інші особи, визначені

законом.

Право інтелектуально! власності на географічне зазначення є чинним з дати, наступної за датою державної реєстрації, і охороня­ється безстроково за умови збереження характеристик товару (по­слуги), позначених цим зазначенням.

_{РОЗДІЛ 4}

Об'єкти селекційних досягнень

Правова охорона селекційних досягнень здійснюється законами України «Про охорону прав на сорти рослин» від 17 січня 2002 р. і «Про племінне тваринництво» від 21 грудня 1999 р. та ЦК України.

Селекційним досягненням слід вважати результат науково-прак­тичної діяльності, внаслідок якої створюються сорти і гібриди рос­лин і породи тварин із заданими ознаками.

Об'єкти селекційних досягнень у рослинництві. Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, одержане штучним шляхом або відбором, і таке, що має одну або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин. Виведення нового сорту будь-якої культурної рослини потребує значних за­трат, наполегливих пошуків, тривалого часу і великих зусиль. Про­цес триває багато років, інколи навіть протягом життя кількох по­колінь, потребує значних коштів, залучає великі колективи високо­кваліфікованих фахівців. Цим пояснюється те, що в Україні виве­дення нових сортів не можна вважати успішним. За рядом показ­ників Україна істотно відстає від країн із розвиненою ринковою економікою. Це особливо помітно зараз, коли на наших полях з'яв­ляються нові зарубіжні технології (що значно випереджають наші) вирощування багатьох сільськогосподарських культур.

Отже, об'єктом селекційного досягнення у рослинництві є но­вий сорт. Відповідно до Закону про охорону прав на сорти рослин, сорт — це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого поко­ління, популяція) у рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів, яка, незалежно від того, задовольняє вона повністю чи ні умови на­дання правової охорони:

68

— може бути визначена ступенем прояву ознак, шо є результа­том діяльності даного генотипу або комбінації генотипів;

— може бути відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступе­нем прояву принаймні однієї з цих ознак;

— може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незмінному вигляді цілих рослин сорту.

За своєю сутністю визначення сорту в Законі не відрізняється від вишенаведеного визначення селекційного досягнення в рослин­ництві. Важливо, щоб новий сорт відповідав умовам охороноздат-ності.

Сорт вважається охороноздатним — придатним для набуття пра­ва на нього як на об'єкт інтелектуальної власності, якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією гено­типів, він є новим, вирізняльним, однорідним та стабільним.

Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:

а) на території України — за рік до цієї дати;

б) на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і шодо рослин інших видів за чо­тири роки до цієї дати.

Новизна сорту не втрачається, якщо будь-який його матеріал збувався, у тому числі й до вищезазначених пунктами «а» і «б» дат: —- із зловживанням на шкоду заявнику;

— на виконання договору про передачу права на подання заяв­ки;

— на виконання договору про розмноження відтворювального матеріалу сорту і його випробування, за умови, що зібраний внас­лідок цього матеріал передавався лише заявникові і не використо­вувався для виробництва іншого сорту;

— на виконання визначених законодавством заходів, зокрема щодо біологічної безпеки чи формування Реєстру сортів;

— як побічний або відхідний продукт, отриманий під час ство­рення чи поліпшення сорту, без посилань на сорт і лише для спо­живання.

РОЗДІЛ 4

Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо за проявом його оз­нак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальнові­домого до дати, на яку заявка вважається поданою.

Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальнові­домим, якщо:

— він поширений на певній території у будь-якій державі;

— відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публі­кації;

— він представлений зразком у загальнодоступній колекції;

— йому надана правова охорона і (або) він внесений до офіцій­ного реєстру сортів у будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи вне­сення до реєстру.

Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження рослини цього сорту залишаються достатньо схо* жими за своїми основними ознаками, відзначеними в описі сорту.

Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзна­чені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.

Сорт вважається охороноздатним, коли всі наведені умови бу­дуть наявними у сукупності.

Об'єкти селекційного досягнення у тваринництві. Виведення но­вих порід тварин і птиці вищої якості — досить копітка і складна справа. В умовах ринкової економіки результати селекційної діяль­ності у галузі тваринництва стають товаром, що користується вели­ким попитом і здатний дати добрий прибуток. Тому ця діяльність також повинна мати ефективну правову охорону. В Україні прий­нято Закон України «Про племінне тваринництво» від 15 грудня 1993 р., а 21 грудня 1999 р. був прийнятий Закон України «Про вне­сення змін до Закону України «Про племінне тваринництво». Ці за­кони визначають загальні правові, економічні та організаційні за­сади діяльності в галузі виведення племінних тварин і птиці.

ЛИНІШІ 124-4м

177

Селекційним досягненням у тваринництві вважається створена внаслідок цілеспрямованої творчої діяльності група племінних тва­рин (порода, породний тип, лінія, сім'я тощо), яка має нові високі генетичні ознаки, що стійко передаються їх потомкам.

Племінною твариною визнається чистопородна або одержана за затвердженою програмою породного удосконалення тварина, яка має племінну (генетичну) цінність і може використовуватися в се­лекційному процесі відповідно до чинних загальнодержавних про­грам селекції.

Об'єктами племінної справи у тваринництві є крупна рогата ху­доба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутровий звір, яких розводять з метою одержання певної продукції (далі — тварини).

Результати племінної діяльності стають об'єктами правової охо­рони лише на підставі державної реєстрації, об'єктами якої є пле­мінні тварини і племінні стада.

Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державної книги племінних тварин, а племінних стад — до Державного племінного реєстру. На­ведене дає підставу зробити висновок, шо єдиного державного реєстру селекційних досягнень у сфері племінного тваринництва Немає. Закон про племінне тваринництво не передбачає правового механізму охорони селекційних досягнень у сфері племінного тва­ринництва. Не передбачається видача охоронного документа на се­лекційне досягнення, не визначається суб'єкт виключного права на зазначене досягнення та його права і обов'язки. Закон лише надає право суб'єктам племінної справи у тваринництві використовувати належні їм племінні (генетичні) ресурси на виконання загальнодер­жавних програм селекції. Закон не визначає суб'єкта виключного права на селекційне досягнення, — воно є ніби нічиїм.

Суб'єктам племінної справи видається племінне свідоцтво (сер­тифікат). Проте призначення цього документа інше. За цим сві­доцтвом володільці племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), шо документально підтвер­джують якість належних їм племінних тваринних сперм, ембріонів, яйцекліток. Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визна-

існня цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує визначе шй рівень ефективності їх використання при дотриманні спожива гем цих ресурсів вимог, встановлених Законом.

Питання для контролю

1. Поняття об'єктів селекційних досягнень.

2. Охорона прав на сорти рослин.

3. Строки чинності патенту на сорт рослини.

4. Охорона прав на селекційні досягнення у тваринництві.

_{РОЗДІЛ 5}

Об'єкти науково-технічної інформації

Науково-технічна інформація в умовах ринкової економіки є до­сить цінним товаром. Без належного забезпечення науково-техніч­ною інформацією неможливий більш-менш успішний розвиток су­часного виробництва, обігу товарів, послуг тощо. Той, хто володіє інформацією, — той володіє ситуацією. Тому володільці інформації намагаються зберегти її від будь-якого неправомірного розголо­шення і видають як товар, за який треба платити досить високу ці­ну. Той, хто намагається заволодіти інформацією незаконним шля­хом, вчиняє неправомірні дії, що зумовлюють певну відповідаль­ність. Але для того, щоб настала така юридична відповідальність, потрібна правова охорона інформації. Країни з розвиненою еко­номікою мають досить ефективну систему правової охорони інфор­мації, шо має неабияке значення для її володільця.

Тут йтиметься про охорону прав не будь-якої інформації, а ли­ше про ті її види, що стосуються безпосередньо науки, техніки і ви­робництва, містять науково-технічні відомості, а також про орга­нізаційну, економічну та іншу інформацію, яка сприяє підвищен­ню ефективності виробництва та іншої доцільної суспільно корис­ної діяльності і здебільшого невідома третім особам. Комерційна та інші види таємниць, що охороняються спеціальними законодавчи­ми актами, а також авторським або патентним правом, виходять за межі нашого розгляду.

Об'єктом науково-технічної інформації є документована на будь-яких носіях або публічно проголошена вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформація. Вона є результатом науково-дослід­ної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробни­чої та громадської діяльності і має бути зафіксована таким спосо-

бом, який би дозволяв її відтворювати, використовувати та поши­рювати. Науково-технічна інформація є продуктом інтелектуальної, творчої праці і тому може бути об'єктом права інтелектуальної власності, але за певних умов.

Закон України «Про науково-технічну інформацію» дає таке Гї визначення: «Науково-технічна інформація — це документовані або публічно оголошувані відомості про вітчизняні та зарубіжні досяг­нення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-до­слідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, вироб­ничої та громадської діяльності» (ст. 1 цього Закону).

Отже, науково-технічна інформація — це відомості. Постає за­питання: відомості про що? Це можуть бути відомості про те, що створено певний винахід, сутність якого не розкривається. Але мо­жуть бути відомості, що розкривають сутність цього винаходу. То про які саме відомості йдеться?

Очевидно, що об'єктом правової охорони може бути лише та на­уково-технічна інформація, яка за своїм характером є творчою, тобто інформація, що розкриває зміст і сутність того чи іншого науково-технічного досягнення. Адже патент містить інформацію, яка за своїм характером є творчою і науково-технічною. Така ін­формація є об'єктом правової охорони. Але є науково-технічна ін­формація, на яку з тих чи інших причин охоронний документ не видається і як об'єкт промислової власності вона може бути зали­шена без охорони патентом.

Проте Закон України «Про науково-технічну інформацію» дає підставу зробити висновок, шо така (безпатентна) інформація та­кож підлягає правовій охороні, якщо вона певним чином докумен­тована або публічно проголошена. Зазначений Закон у ст. 6 прого­лошує, що науково-технічна інформація є об'єктом права приват­ної або інших форм власності. Отже, вона підлягає захисту хоча б тому, що є об'єктом власності.

Наведені види науково-технічної інформації підлягають захисту незалежно від того, інформація розкрита чи нерозкрита. Інформа­ція, що не захищена охоронними документами, захищається за­гальними цивільно-правовими засобами. Нерозкрита інформація за загальним правилом захищається охоронними документами (патен­том, свідоцтвом). Проте є нерозкрита інформація, на яку ні патен­ти, ні свідоцтва, ні інші охоронні документи не видаються і все ж вона підлягає правовій охороні. Це так звана нерозкрита інфор­мація, яку ще називають ноу-хау («знаю як»).

Правова охорона всіх видів інформації в Україні забезпечується законами України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р.. «Про ос­нови державної політики в сфері науки і науково-технічної діяль­ності» від 13 грудня 1991 р., «Про внесення змін до Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» від 1 грудня 1998 р., «Про науково-технічну інфор­мацію» від 25 червня 1993 р., «Про захист інформації в автоматизо­ваних системах» від 5 липня 1994 р. та іншими нормативними ак­тами. Ці заходи з боку держави цілком виправдані, бо, як уже на­голошувалося, хто володіє інформацією, той володіє становищем у тій чи іншій сфері діяльності.

На сьогодні в Україні склалася досить парадоксальна ситуація. З одного боку, здобутки нашого науково-технічного потенціалу не завжди дістають попит у нас, а з іншого — іноземні агенти намага­ються за мізерну ціну «виловити» будь-яку, особливо науково-тех­нічну, інформацію і викрасти або іншим шляхом неправомірно за­володіти нею.

Науково-технічний потенціал України поки що має достатньо надзвичайно цінної інформації, в якій зацікавлені певні кола осіб за кордоном. Цим пояснюється актуальність правової охорони будь-якої інформації. Тим більше, далеко не всі види інформації, у тому числі й науково-технічної, дістали надійний правовий захист чинними законами. Йдеться про так звані ноу-хау — нерозкриту інформацію.

Але міжнародна правова практика свідчить, що значення нероз-критої інформації (ноу-хау) в міжнародній торгівлі ліцензіями швидко і невпинно зростає. Нині понад 70 відсотків ліцензійних договорів, що укладаються у світі, супроводжуються нерозкритою інформацією. Зростає її значення і на внутрішньому ринку.

Справа в тому, що патент як охоронний документ на те чи інше науково-технічне досягнення має одну досить істотну ваду. В опи­сі винаходу чи іншого науково-технічного досягнення, що є скла­довою частиною патенту, заявник зобов'язаний розкрити сутність винаходу чи іншого об'єкта промислової власності. У патентних за­конах світу наголошується, як правило, на необхідності складання докладного і якісного опису сутності винаходу (іншого об'єкта про­мислової власності), який би давав можливість будь-якому фахівцю скористатися запатентованим досягненням. Патент оберігає таке науково-технічне досягнення від будь-якого неправомірного вико­ристання третіми особами, проте лише в тій країні, яка видала па­тент. Водночас він не забороняє використати цей самий винахід у тих країнах, де він не запатентований. Патент не забороняє також будь-кому внести до винаходу (іншого об'єкта промислової влас­ності) певні несуттєві зміни, що виводять цей об'єкт з-під правової охорони патентом. Внесені зміни дають можливість їх запатентува­ти як новий винахід, уже як власний, без виплати патентовласни-ку первинного об'єкта будь-якої винагороди.

Це надзвичайно вразливе місце патентної охорони об'єктів про­мислової власності, чим часто користуються підприємливі винахід­ники і просто підприємці, які в такий спосіб виводять неправомір­не використання чужого винаходу з-під патентної охорони. Таке явище стало надзвичайно поширеним у світовій практиці, а патент за таких умов уже не завжди є надійним охоронним документом. З-під його охорони «вислизають» найбільш цінні науково-технічні досягнення, оскільки «полюють» саме на них.

Тому заявники почали шукати більш ефективні способи захисту об'єктів промислової власності. Для цього вони у заявочних ма­теріалах на те чи інше рішення стали розкривати його сутність не до кінця, а одну з ознак не включали до формули винаходу, зали­шаючи її нерозкритою. Це й був той нерозкритий секрет, без яко­го винахід або взагалі не можна було використати, або можна було використати без очікуваного ефекту, не в повну міру. При продажу ліцензії на використання винаходу покупця попереджали про на­явність певного нерозкритого секрету (ноу-хау), що супроводжує

Об'єкт конфіденційно! (нерозкритої) інформації. РОЗДІЛ 5

майже неможливо, встановити порушення і порушника також не­просто. Неправомірного користувача комерційної таємниці за руку не схопиш, як звичайного злодія. Комерційною таємницею зде­більшого можна заволодіти за допомогою очей та розуму. Фахівцю достатньо одного погляду на креслення, механізм, пристрій тощо, щоб одразу збагнути принцип їх роботи.

Це зовсім не означає, що така комерційна таємниця взагалі не підлягає опису чи будь-якій іншій фіксації на матеріальному носії. Ллє там, де це можливо, будь-якої фіксації уникають саме з метою запобігти розголошенню її сутності. Якщо ж комерційна таємниця будь-яким чином зафіксована, то вживаються такі заходи її охоро­ни, аби вона не потрапила до чужих рук. Отже, комерційна таєм­ниця може бути об'єктом правової охорони доти, поки вона збері­гає свою конфіденційність.

Саме тому важко розробити принципи правової охорони нероз­критої інформації. Проте загальний контур такого охоронного ме­ханізму уже окреслився в ЦК України.

Передусім у ЦК України визначено об'єкт правової охорони, тобто, сформульовано загальне визначення комерційної таємниці. У цьому визначенні має бути охарактеризована та інформація, що буде складати об'єкт правової охорони, тобто нерозкрита інфор­мація має свої об'єкти, до яких належать технічна, комерційна, ор­ганізаційна, виробнича і будь-яка інша інформація, здатна підви­щити ефективність виробництва чи будь-якої іншої доцільної сус­пільно корисної діяльності. Звичайно, до такої інформації має на­лежати і та, що не лише здатна підвищити ефективність вироб­ництва, а й може зумовити будь-який інший позитивний ефект. У визначенні зазначено, що така інформація з огляду на її зміст має певну реальну чи потенційну вартість, шо робить її товаром. Безпе­речно, така інформація має конфіденційний характер, тобто є неві­домою третім особам. Звичайно, можуть бути запропоновані також й інші якісні ознаки комерційної таємниці, але й наведені дають можливість сформулювати хоча б загальне її визначення: «Технічна, організаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню ефективності виробництва або давати іншийпозитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого мас ко­мерційну цінність, визнається комерційною таємницею».

Державні таємниці не підпадають під поняття нерозкритої інформації.

Закон проголосив, що держава бере комерційну таємницю під свій захист від будь-якого неправомірного посягання. Правова охо­рона має надаватися лише такій інформації, яка має реальну або потенційну вартість, тобто тій, шо може дати певний прибуток або інший позитивний ефект, завдяки чому вона стає ринковим това­ром і, отже, об'єктом цивільного обороту. На цей товар поширю­ються всі правила, що стосуються обігу товарів. Звичайно, це товар специфічний, що не має матеріальної субстанції, але здатний при­носити певну, часом досить відчутну користь суспільству.

Правова охорона такої інформації може надаватися за умови, що до неї немає доступу на законній підставі третіх осіб. Інформація тому й називається комерційною таємницею, шо має конфіденцій­ний характер. Вона може бути товаром лише за умови, що не відо­ма третім особам, і довідатися про її сутність не можна з інших джерел. Водночас зазначена інформація має бути здатною до відчу­ження її володільцем. Не може вважатися комерційною таємницею і підпадати під її правову охорону фізична, психологічна чи будь-яка інша здатність людини до впливу на інших людей або вміння здійснювати певні дії, недоступні іншим. Ця здатність не може бу­ти товаром, оскільки вона невід'ємна від її суб'єкта — лише інфор­мація, яку можна відділити від її носія, тобто передати іншим осо­бам, є такою, що охороняється.

Правова охорона комерційної таємниці може бути надана ще за однієї неодмінної умови. її володілець має вживати відповідних заходів для збереження конфіденційності зазначеної інформації. Це — необхідна умова правової охорони, адже за можливості роз­криття сутності комерційної таємниці вона втрачає здатність до охорони. Ці заходи не можуть бути визначені законом, оскільки во­ни зумовлені особливостями комерційної таємниці, яка за своїм ха­рактером може бути найрізноманітнішою, отже, і заходи збережен­ня її конфіденційності також можуть бути найрізноманітніші. На­

_{РОЗДІЛ 6}

Об'єкти нетрадиційних рішень

В Україні склалася досить парадоксальна ситуація: основна між­народна угода з питань інтелектуальної власності наукові відкриття визнає об'єктом інтелектуальної власності, а в самій Україні право­ва охорона цих відкриттів була відсутня.

Відкриттям прийнято визнавати встановлення раніше невідомих об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матері­ального світу, що вносять докорінні зміни у рівень пізнанії*.

Отже, об'єктами відкриттів є закономірності, властивості та яви­ща матеріального світу. Кожен із названих об'єктів відкриттів мо­же бути визнаним відкриттям окремо. Проте закономірність, яви­ще чи властивість можуть бути визнаними відкриттям лише за умо­ви, що зазначені закономірність, властивість чи явище не були відомі раніше — вони виявлені вперше світі.

Закономірність як об'єкт відкриття ~ це прояв дії об'єктивного закону. Зазначена закономірність природі існувала, існує і буде існувати завжди. Об'єктом відкриття вона стає лише тоді, коли про існування цієї закономірності людина взнала, встановила її, вияви­ла її об'єктивне існування. Зазначена закономірність стає об'єктом відкриття з моменту, коли її вперше було сформульовано.

Отже, закономірність матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідомий раніше, але об'єктивно існуючий і такий, що вносить докорінні зміни у рівень пізнання, істотний і стійкий зв'язок між явищами або властивостями матеріального світу.

Більш повно цей зв'язок характеризується такими особливостя­ми: це істотний, внутрішньо притаманний явищам або властивос­тям зв'язок та їх взаємна зумовленість. Він не повинен мати випад­кового характеру. Закономірний зв'язок не проста констатація зв'язку яких-небудь явищ чи властивостей, а й встановлений його причинно-наслідковий характер; це певний стійкий зв'язок між явищами і властивостями. Він виражає таке відношення, за яким зміна одних явищ чи властивостей зумовлює цілком визначені змі­ни інших. такому разі залежність між явищами чи властивостями виражається, як правило, певною математичною або функціональ­ною залежністю; зв'язок повинен мати універсальний характер і за­довольняти вимогу узагальнення і можливості поширення його на інші однорідні об'єкти.

Явище матеріального світу як об'єкт відкриття — це невідома раніше об'єктивно існуюча і така, що вносить докорінні зміни в рівень пізнання, форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи).

Явище і сутність перебувають в органічній єдності. Проте єд­ність сутності і явища не означає їх збігу, сутність зазвичай прихо­вана за явищем. Внаслідок розкриття сутності стає можливим на­укове пояснення самого явища. Сутність і явище об'єктивні, тобто вони існують незалежно від волі і свідомості людини. Немає такої сутності, яка б не проявилася зовні і була непізнаною, як нема і явища, яке не містило б у собі яку-небудь інформацію про сутність.

Властивість матеріального світу як об'єкт відкриття — це не­відома раніше об'єктивно існуюча якісна сторона об'єкта мате­ріального світу. Кожний об'єкт має багато різноманітних власти­востей як істотних, так і неістотних. Сукупність істотних власти­востей об'єкта складає Його якісну визначеність, що відрізняє його в цілому від інших об'єктів. Саме якісна визначеність виражає те спільне, що характеризує весь клас однорідних об'єктів. Які влас­тивості проявляють даний об'єкт залежить від того, з якими об'єк­тами він вступає у взаємодію. Тому встановлення існування раніше невідомої властивості — необхідний, але недостатній елемент зміс­ту відкриття. При цьому має бути доведено, чим викликана вияв­лена властивість, що вона спричиняє і при яких взаємодіях прояв­ляється. Вимагається науково обгрунтована інтерпретація, що по­лягає у встановленні сутності цієї властивості і її закономірного ха­рактеру.

Отже, виявити нову істотну властивість об'єкта — означає вста­новити існуючу незалежно від волі і свідомості людини невідому раніше якісну визначеність об'єкта щодо інших об'єктів, з якими він вступає у взаємодію.