4. Етнічний склад населення України.

Перший Всеукраїнський перепис населення 2001 року зафіксував наявність в Україні представників понад 130 етносів.

У структурі населення держави яскраво виражена чисельна перевага українців - 77,8 % (37,5 млн. осіб), які є більшістю в усіх областях і столиці, крім АР Крим. У 13 областях західної та центральної частини України питома вага українців перевищує 90 %, ще у 8 областях і місті Києві — понад 70 %.

Найчисельніша етнічна меншина — росіяни (8,3 млн. осіб), які становлять 17,3 % кількості населення країни. Росіяни є переважаючою національністю в АР Крим (60,4 %). Майже в усіх областях вони посідають друге місце за чисельністю і лише у двох — четверте: у Закарпатській (після українців, угорців і румунів) та в Чернівецькій області (після українців, румунів і молдован). Висока питома вага росіян зафіксована в областях Донбасу (38-39 %), Одеській, Запорізькій, Харківській областях (20,7-25,6 %), ще у 3 областях і столиці - перевищує 10 %.

Загалом українці та росіяни становлять 95,1 % мешканців України, 95,3 % людності Києва і 95,1-99,3 % населення 21 області.

Вісім народів мають чисельність від 100 тис. - до 276 тис. осіб (білоруси, молдовани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї), представники восьми народів нараховують від 30 тис. — до 100 тис. осіб (вірмени, греки, татари, цигани, азербайджанці, грузини, німці, гагаузи), одинадцять народів - від 5 тис. - до 13 тис. осіб (корейці, узбеки, чуваші, мордва, турки, литовці, араби, словаки, чехи, казахи, латиші).

Етнічно найстрокатіші регіони України - Чернівецька, Закарпатська, Одеська області та АР Крим. Сумарна питома вага усіх етносів, окрім українців та росіян, тут становить 15,6-20,9 % (в інших регіонах - не перевищує 4,9 %), а максимум припадає на Чернівецьку область.

Етнічні меншини України за тривалістю проживання і характером розселення по території нашої держави об'єднують у чотири групи.

Першу групу формують народи, які проживають у межах нашої країни, як правило, протягом багатьох століть, на невеликих компактних територіях, і часто складають абсолютну більшість населення у місцях свого історично компактного проживання. Такі ареали розселення болгар є в Одеській і Запорізькій областях (у Белградському, Арцизькому і Тарутинському районах вони становлять більшість серед інших етнічних груп), румун в Чернівецькій та Закарпатській областях (у Герцаївському районі румуни складають 91,5% населення, у Глибоцькому - 45,3 %), молдован - у Чернівецькій, Одеській та Миколаївській областях (переважаюча нація в Новоселицькому і Ренійському районах), угорців та словаків — у Закарпатській області (у Берегівському районі угорці є переважаючими і становлять 2/3 населення, висока їх частка в Ужгородському, Виноградівському і Мукачівському районах), гагаузів і албанців - в Одеській області. В Херсонській області є 2 шведських села. Відтворюється ареал компактного розселення «кримських татар у АР Крим та південних районах Херсонщини. Абсолютна більшість представників указаних народів проживає у сільській місцевості і малих міських поселеннях, що дозволило їм зберегти високий рівень національної самосвідомості та сталість етнічних ознак.

Другу групу складають решта народів, численні представники яких поселилися на території сучасної України ще до початку XX ст. Частина цих народів мають території компактного проживання: білоруси (на Поліссі, виділяється Рокитнівський район Рівненської області), поляки (на Житомирщині, Хмельниччині та в західних областях), греки (на півдні Донецької області), чехи (на Житомирщині), караїми, кримчаки та естонці (в АР Крим); інші народи мали етнічні території в минулому (німці та вірмени) або здавна живуть дисперсне серед основних народів (євреї та цигани). Більшість представників цих народів розселена в поліетнічному середовищі великих і середніх міст.

До третьої групи належать етноси, які походять із країн колишнього СРСР (за винятком уже названих). В Україну їхні представники переселилися переважно в період існування Радянського Союзу. Розселені вони здебільшого у великих та середніх містах.

Четверта група об'єднує вихідців із країн „старого зарубіжжя", які прибули в Україну частково за часів СРСР, але в основному - після проголошення незалежності української держави.

За період між двома останніми переписами населення (у 1989 р. і 2001 р.) відбулися певні зміни національної структури населення України. Незважаючи на загальне зменшення чисельності населення (на 3,2 млн. осіб), кількість українців зросла на 122,6 тис. осіб, або на 0,33 %. Уперше після Другої світової війни в Україні відбулося зростання питомої ваги як українців, так і осіб, для яких українська мова є рідною. Тобто відбувся перелом тенденції русифікації населення, панівної у радянський період. Натомість чисельність етнічних росіян зменшилася на чверть. Євреї, втративши майже 4/5 свого складу, перемістилися з третього місця за чисельністю серед етнічних груп України на десяте. З розпадом СРСР та проголошенням незалежності України почалося повернення до нашої країни етнічних українців та представників депортованих народів (кримських татар, німців, греків, вірмен, болгар). Водночас, чимало росіян, білорусів, представників інших народів „нового зарубіжжя" повертаються з України до країн походження. Різко зросли обсяги еміграції з України за межі колишнього СРСР спочатку переважно євреїв, німців та греків, а пізніше - представників практично усіх етносів.