3. Класифікація етносів.

Етнічний склад населення планети — це результат тривалого історичного процесу. Людство прийнято ділити на чотири головні раси: європеоїдну (42,9% населення планети), монголоїдну (азіатська й американська гілки — 19,1%), негроїдну (до 7%) і австралоїдну (0,3%). Але представники цих рас у загальній чисельності населення світу складають лише до 70%. Решта 30% — це змішані і проміжні расові групи: ефіопи, меланезійці, метиси (нащадки від шлюбів з місцевим монголоїдним населенням в Америці), мулати (змішання переселенців-європеїців з неграми, завезеними з Африки в Америку), самбо (нащадки змішаних шлюбів негрів з індіанцями).

На Землі проживає дуже багато етносів, які відрізняються багатьма рисами: зовнішніми ознаками людей, релігією, мовою, походженням, географічними умовами території, на якій проживають, способом життя і т.д. Для того щоб спростити наукове дослідження етнічного різноманіт­тя, вчені групують етноси за певними критеріями. В етногеографії класи­фікацію етносів проводять за такими ознаками: за регіоном проживання, за кількістю населення, за мовою.

Географічна класифікація передбачає об'єднання етносів за регіоном проживання. Це найбільш узагальнений підхід, який використовують для зовнішнього описання етносів. У випадку спорідненості етносів, які заселяють певний регіон, географічний підхід є суттєвим для досліджен­ня етнічних процесів чи інших етнічних явищ. Загальноприйнятої класи­фікації етносів за географічним принципом в етногеографії немає, проте найчастіше виділяють етноси великих регіонів світу - етноси Європи, ет­носи Азії, етноси Африки, етноси Америки, етноси Австралії і Океанії. Дрібнішими таксономічними одиницями географічної класифікації є, наприклад, етноси Латинської Америки та етноси Північної Америки, ет­носи Північної Африки та етноси Тропічної Африки. У першому випадку поділяємо етноси Америки на латиномовні й англомовні, в другому - на ісламські та ті, які сповідують традиційні вірування й піддаються впливам поширення сучасних світових релігій, а також на європеоїдів (південної гілки) та негроїдів.

За кількісною ознакою виділяють декілька груп етносів.

1. Найбільші етноси світу з людністю понад 100 млн осіб: китай­ці (1125 млн осіб), хіндустанці (244 млн), американці США (194 млн), бенгальці (190 млн), бразильці (149,5 млн), росіяни (147,5 млн), японці (125,6 млн), панджабці (100 млн).

2. Етноси з людністю від 50 до 100 млн осіб: біхарці, мексиканці, німці, яванці, корейці, телугу, італійці, маратхі, таміли, в'єти, єгиптяни та турки.

3. Етноси з людністю від 25 до 50 млн осіб. Налічується приблизно 16 таких етносів, серед яких найбільші французи, англійці, українці та поляки.

4. Решта етносів, людність яких не перевищує 25 млн осіб, переважна більшість із них - це невеликі етноси з населенням менше 1 млн осіб.

Класифікацію етносів за мовною (лінгвістичною) ознакою найширше використовують в етнології та етногеографії. Мова - головна етнодиференціююча ознака. Подібність мов, а саме лексичний фонд та граматична будова, засвідчує спорідненість етносів-носіїв цих мов. Генеалогічна (гене­тична) класифікація мов передбачає виокремлення таких таксонів: говір­ка, діалект, мова, мовна група, мовна сім'я. За таким самим принципом ет­носи групують у мовні підгрупи, чи групи, а групи об'єднуються у мовні сім'ї. Визначити точну кількість мов (а отже, і етносів) доволі складно: досі ще чітко не вироблено критеріїв розмежування мов, діалектів і говірок, тому важко констатувати факт існування окремого етносу чи лише його етнотериторіальної частини. У багатьох країнах світу в переписах насе­лення факт етнічної належності не визначають; якщо спеціальні етногра­фічні дослідження не проводили, то описати етнічний склад надзвичай­но складно.

Звичайно, етнічні кордони не завжди збігаються з державними. У зв'язку з цим за ознакою етнічного складу виділяють кілька типів держав:

1. Моноетнічні держави, в яких частка етноменшин не перевищує 10%. У Європі до цього типу належить 20 держав (Польща, Норвегія, Швеція, Ісландія, Ірландія, Португалія, Угорщина та інші), в Азії це - Японія, Ко­рея, Бангладеш, Саудівська Аравія, в Африці - Єгипет, Лівія, Сомалі, Ма­дагаскар.

2. Переважно моноетнічні держави, в яких частка етнічної нації переви­щує 65%, існують досить значні етноменшини. В Європі є 15 таких держав, серед яких Україна, Білорусь, Молдова, Румунія, Словаччина, Франція, Фінляндія та ін. В Азії - Монголія, В'єтнам, Камбоджа, Тайланд, М'янма, Шрі-Ланка та ін. В Африці - Алжир, Маврітанія, Ботсвана, Ма­рокко, Зімбабве.

3. Двоетнічні держави - існує домінування двох етносів та незначна частка (до 10%) етноменшин. До цього типу належить Бельгія, Кіпр та де­які інші держави.

3. Поліетнічні держави поділяються на чотири підтипи.

4.1. Держави з трьома і більше ареалами проживання корінних етносів, один із яких суттєво переважає (понад 65%): Китай, Росія, Іспанія, Велика Британія, Швейцарія та інші держави Африки і Океанії.

2. Держави з трьома і більше ареалами проживання корінних ет­носів, жоден із яких не має кількісної переваги над іншими. До цього типу належать Індія, Індонезія, Пакистан, Нігерія, Боснія і Герцеговина, деякі країни Африки і Океанії.

3. Держави колонізаційного типу з расово змішаним населенням і досить великою часткою аборигенів. Це переважно країни Латинської Америки - Мексика, Болівія, Перу, Еквадор, Венесуела, Колумбія та інші.

4. Держави колонізаційного типу з расово змішаним населенням і порівняно невеликою часткою аборигенів (до 10%): США, Канада, Арген­тина, Австралія, Нова Зеландія та інші.