3. Агропромисловий комплекс

Агропромисловий комплекс (АПК) - другий після індустріального виробництва структурний підрозділ господарства України.

На галузі, що входять в АПК (включаючи забезпечення його засобами виробництва), припадає майже 40% валового суспільного продукту, майже 25% основних виробничих фондів і чисельності зайнятих працівників.

В АПК входять підприємства і організації, пов'язані з випуском і переробкою сільськогосподарської продукції, її зберіганням, перевезенням і реалізацією, випуском основних виробничих фондів і ремонтом машин та устаткування, проведенням дослідницької роботи і втіленням результатів у практику землеробства і тваринництва тощо.

Всі галузі, що входять до складу АПК, об'єднують в чотири групи:

1. Фондоутворюючі галузі - сільськогосподарське машинобудування і будівництво; виробництво обладнання і машин для переробних галузей АПК, торгівлі, громадського харчування; хімія мінеральних добрив; комбікормова промисловість тощо.

2. Сільське господарство - основна частина комплексу, складена з рослинництва і тваринництва.

3. Переробні галузі - харчова, частково легка промисловість, підприємства зі зберігання і реалізації готової продукції АПК.

4. Виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок, енерго-, тепло-, водозабезпечення) та система спеціальних навчальних і наукових закладів.

Агропромислові умови України сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірного поясу і розвитку продуктивного тваринництва.

Сільське господарство складається з двох основних галузей – рослинництва (45% від всієї продукції с/г) і тваринництва (55%).

Частини АПК, які переробляють певну продукцію рослинництва чи тваринництва, називають галузевими АПК. Найважливішими серед них:

• на базі рослинництва - зернопродуктовий, бурякоцукровий, плодо-овочеконсервний, льонопромисловий та інші;

• на базі тваринництва - молочнопромисловий, м'ясопромисловий, птахопромисловий тощо.

Розвиток тваринництва залежить від рослинництва, насамперед від кормовиробництва. Сучасне кормовиробництво складається з вирощування кормових і зернофуражних культур, а також використання відходів і побічної продукції зернових, технічних та інших культур.

4. Будівельний комплекс

Будівельний комплекс - це сукупність галузей матеріального виробництва і проектно-пошукових робіт, які забезпечують капітальне будівництво.

До складу будівельного комплексу входять такі галузі матеріального виробництва:

• будівництво

• промисловість будівельних матеріалів

• виробництво будівельних конструкцій і деталей.

Промисловість будівельних матеріалів. Її розміщення обумовлюється одночасним тяжінням виробництва і до сировини, і до споживача.

З цієї точки зору можна розрізняти:

• галузі переважно сировинної орієнтації - перш за все це первинна обробка природних будівельних матеріалів (граніту, мармуру, бутового каменю та ін.), а також виробництво цементу, цегли, азбоцементних і шиферних виробів, вогнетривких матеріалів, скла, керамічних труб, гіпсу, вапна та ін.;

• галузі з орієнтацією переважно на споживача - виробництво бетону, залізобетонних виробів і конструкцій, м'якої покрівлі, санітарно-технічних виробів та ін.

Видобуток будівельних матеріалів, їх транспортування, виробництво будівельних металів і, нарешті, саме будівництво є джерелом забруднення повітря (наприклад, пил і гази при виробництві цементу) і порушення рельєфу землі (відкриті розробки), тому у великих центрах їх зосередження є потреба у проведенні системи заходів з охорони навколишнього середовища.

Промисловість будівельних матеріалів характеризується:

• дуже низьким рівнем механізації та автоматизації технологічних процесів;

• невеликим асортиментом продукції;

• низькою її якістю.

Тому підприємства галузі потребують модернізації і реконструкції, розширення випуску нових будівельних матеріалів тощо.

Транспорт. Транспорт є важливою сферою інфраструктурного забезпечення населення та народного господарства України, складовою частиною її комунікаційної інфраструктури поряд із зв'язком та електропередачею.

За транспортно-географічним положенням Україна знаходиться в надзвичайно вигідних умовах, переваги яких до останнього часу практично не використовувалися.

За об'єктами переміщення виділяють:

• пасажирський

• вантажний.

За середовищем переміщення виділяють:

• сухопутний: залізничний, автомобільний, трубопровідний

• водний: річковий, морський

• повітряний - авіаційний.

Залізничний транспорт. Важливою проблемою для України в плані її інтеграції в європейську єдину залізничну систему є приведення ширини української колії (1524 мм) до європейського зразку (1435 мм), як в Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та ін. Необхідно також ввійти в європейську програму будування швидкісних магістралей (швидкість 200-300 км/год).

Таблиця 12.3

Структура перевезень за об’єктами у 2009 році

	Структура перевезення вантажів (%)	Структура перевезення пасажирів (%)
Залізничний	36,66	5,86
Автомобільний	54,9	93,97
Трубопровідний	7,94	-
Морський	0,24	0,09
Річковий	0,26	0,02
Авіаційний	0,01	0,07

Автомобільний транспорт. Протяжність автошляхів біля 170 тис. км (155 тис. км доріг має тверде покриття), якість їх за європейським стандартами - незадовільна.

Морський транспорт широко використовується для внутрішніх і, особливо, міжнародних перевезень. Характеризується високою ефективністю перевезень порівняно з іншими видами транспорту; виконує більше половини всіх зовнішньоторговельних зв'язків країни.

Річковий транспорт здійснює перевезення вантажів переважно внутрішніми водними (природними і штучними) шляхами.

Трубопровідний транспорт поділяється на магістральний (загального користування) і технологічний. В Україні функціонує велика кількість магістральних газопроводів.

Повітряний транспорт. За об'ємом відправок пасажирів знаходиться на останньому місці (не беручи до уваги трубопровідний транспорт) - 5 млн. пасажирів, або 0,07%. За об'ємом відправлень вантажів також утримує останнє місце - 85 тис. тон, або 0,004%.

9