Загальні підходи до уніфікації швейних виробів

Стандартизація відіграє роль певного регулятора, який дозволяє привести стихійне різноманіття асортименту виробів до доцільних для конкретних умов і заданого проміжку часу.

Одним із методів стандартизації, за допомогою якого можна значно підвищити якість і серійність виготовлення стандартизованих об'єктів і на цій базі організувати високоефективне виробництво, є уніфікація.

Уніфікація (у стандартному визначенні) - це скорочення різноманітності елементів без скорочення різноманітності систем чи ситуацій, в яких вони застосовуються.

За рівнем застосування в конструкціях моделей серії розрізняють часткову, повну і комплексну уніфікацію (рис.3).

Рис. 3 - Структурна схема конструктивної уніфікації серії моделей швейного виробу

Деталі, вузли, які підпорядковані основному розміру виробу, уніфікуються част­ково; деталі і вузли, які не підпорядковані основному розміру, уніфікуються повністю. Комп­лексно уніфікують вироби, які входять у конструктивно-уніфікований ряд. Для побу­тового одягу рівень уніфікації в межах параметричного ряду деталей і вузлів для оди­ничної моделі не перевищує 15-20 %. У межах конструктивно-уніфікованого ряду серії моделей він уже складає 60-80 %. Особливо ефективна уніфікація на основі пара­метричних і конструктивно-уніфікованих рядів в умовах дрібносерійного виробництва.

Застосування різноманітних матеріалів і різне використання стандартних деталей (рис. 4) дозволяють створити не схожі між собою моделі, загальне число яких за ознакою конструктивної різноманітності досягає понад півтори тисячі.

Рис. 4 - Використання стандартних деталей (а) та силуетів (б) для отримання різноманіття моделей (в)

Регламентоване запозичення уніфікованих чи стандартних вузлів у різних галузях промисловості реалізується у вигляді базового методу проектування (БМП), при якому розробка моделей ряду здійснюється на основі єдиного, раніше визначеного конструк­тивно-технологічного рішення у вигляді базової конструкції. Структура робіт при БМП наведена на рис. 6.

Рис. 6 - Структура робіт при базовому методі проектування

Стандартні конструктивні основи використовують для виготовлення форменого, відомчого і окремих видів спецодягу.

Послідовність робіт з уніфікації типових деталей конструкції одягу

Як зазначено, уніфікації підлягають конструкції, які мають перспективне викорис­тання в часі. Крім того, уніфікації підлягають типові деталі, конструктивні параметри яких визначені на основі вирішення задачі оптимізації.

Рис. 7 - Модуль задньої кишені штанів

Рис. 8- Структура функціональної моделі уніфікації конструкції швейного виробу

Зокрема, опорні ділянки поверхні типових фігур і одягу у вигляді манекенів, а також розгортай опорних ділянок одягу різних видів одягу, які характеризують основу конструкції, можуть бути стандартизовані і використовуватись протягом 12—15 років так само, як і розмірні стандарти. Термін їхнього використання довготривалий.

На основі типізації конструкцій розробляють вихідні модельні конструкції, які відтворюють раціональну форму домінуючих силуетів для певного періоду і можуть бути базовою основою для розробки серії моделей (рис.9). Тривалість використання базових силуетних основ - 3-5 років, що свідчить про середньотривалий термін викорис­тання. Короткотривалий термін (2-3 роки) передбачає створення каталогів похідних оздоблювальних деталей, які не залежать від параметрів конструктивної основи, Оновлення цих каталогів здійснюється постійно, відповідно до тенденцій моди. Вони можуть бути представлені як агрегати вузлів у складальних одиницях виробу.

Створення різноманітних моделей на основі уніфікованих деталей виконують наступними способами:

1. Підбір і компонування різноманітних деталей відповідно до призначення моделі (рис. 9).

2. Змінювання розташування похідних або оздоблювальних деталей (рис. 10).

3. Застосування допоміжних лекал з різною конфігурацією для підрізання горловини, відльоту коміра, зовнішнього зрізу кишені тощо (рис. 12).

4.Змінювання технологічного оброблення деталі (рис. 12): м'які складки, драпірування, виточки по лінії вшивання коміра у горловину і форми кінця коміра.

Рис. 9 - Система моделей з уніфікованих деталей

Рис. 10 - Моделі, які створені з уніфікованих оздоблювальних деталей

Рис. 11 - Змінювання зовнішнього вигляду

Рис. 12 - Змінювання зовнішньої форми вигляду моделей при різному розміщенні похідних комірів у сукні за допомогою допоміжних деталей лекал і технологічного оброблення

Методологічні підходи до розробки випереджувальної уніфікації конструкцій швейних виробів

Випереджувальна стандартизація - це один із шляхів розв'язання об'єктивних причин посилення суперечностей між вимогами споживача і можливостями промисло­вого виробництва, з одного боку, та вимогами науково-технічного прогресу і класичними формами фіксуючої стандартизації - з іншого.

Розробку випереджувальної уніфікації конструкцій швейних виробів розділяють на чотири етапи:

1. підготовка;

2. вибір об'єктів уніфікації;

3. уніфікація;

4. впровадження.

На етапі підготовки опрацьовують інформацію з маркетингових досліджень.

Для цього слід зібрати, систематизувати і опрацювати інформацію про тенденції і напрямки попиту, моди, економічного і технологічного розвитку промисловості тощо, використовуючи для аналізу методи кількісної оцінки, екстраполяції, моделювання чи експертної оцінки. Цей етап співпадає в часі і змісті з роботами створення перспективної колекції. Він є головною з'єднуючою ланкою споживача з виробництвом.

На другому етапі здійснюють вибір об'єктів уніфікації. Об'єктами уніфікації можуть бути:

• основні формотворні деталі (спинка, піл очка, рукав - для плечових виробів; передня, задня частина - для поясних виробів);

• додаткові формотворні деталі (коміри, капюшон);

• декоративні деталі (пати, погони, хлястики, оборки, бейки) як елементи певного стилю;

• - функціонально-декоративні вузли (кишені, пояси, застібки, шлиці, манжети, тощо);

• допоміжні деталі у складальних одиницях конструкцій (обшивки, підзори, підкладка кишень, прокладки всіх видів); - деталі підкладки для плечових та поясних виробів;

• конструктивні лінії основних та додаткових формотворних деталей (лінії плечей, пройми, бічні, горловини, оката рукава тощо);

• конструктивно-декоративні лінії та декоративні лінії, утворені краями деталей, петлями, строчками тощо;

• технологічні елементи конструкції (величини припусків на шви, підрізання, утворення канта тощо).

Третій етап передбачає безпосередню уніфікацію. Уніфікація кожного із об'єктів має своє завдання для вирішення. Вибір мети уніфікації також залежить від об'єкта уніфікації.

Наприклад, мета уніфікації основних деталей — зниження матеріальних і трудових затрат у процесі проектування і виробництва моделей, скорочення термінів інженерної підготовки виробництва до запуску нових моделей, раціональне використання матеріалів і забезпечення високої якості продукції.

Уніфікація додаткових формотворних, функціонально-декоративних і декоративних деталей дає можливість частково знизити матеріаломісткість і трудові затрати у виробництві

і проектуванні, розширити можливості застосування автоматичного і напівавтоматичного обладнання.

Об'єкти уніфікації визначають і принципи підходу до вирішення завдань уніфікації.

Відповідно до визначення уніфікації такими принципами будуть: естетична відповідність, повторюваність, взаємозамінюваність, схожість.

У конструкторській підготовці виробництва випереджувальна стандартизація - це уніфікація основних і додаткових формотворних деталей, функціонально-декоративних і декоративних деталей та ліній, вільних країв і конструктивно-декоративних ліній членування. Уніфікація цих деталей повинна здійснюватися з урахуванням естетичного інтервалу байдужості і розпочинається вона з уніфікації форми. Сутність уніфікації форм для випереджувальної стандартизації зводиться до виявлення і відбору найхарактерніших форм для певного періоду. Всі відібрані форми зорово повинні сприйматися різними за конфігурацією як між собою, так і з тими, що освоєні промисловістю. Кількість відібраних для подальшої розробки форм повинна бути мінімальна, оскільки засоби розробки поверхні форми значно різноманітніші, ніж засоби її просторового утворення. Конфігурацію і розташування конструктивних ліній членування на деталі для отримання розгорток уніфікованих форм визначають з урахуванням ергономічності одягу, техноло­гічності конструкції, напрямку моди і властивостей матеріалів. Усі деталі повинні бути відпрацьовані по лініях спряження на сумісність за принципом взаємозамінюваності.

Уніфікацію декоративних деталей і функціонально-декоративних вузлів та ліній, вільних країв та конструктивно-декоративних ліній членування (за конфігурацією, роз­міром, місцем розташування тощо) здійснюють так само як і уніфікацію форм, тобто виявляють характерні, але геометрично не подібні конфігурації. Розмір і місце розта­шування визначають з урахуванням інтервалу зорової байдужості, який дорівнює 2 см.

Відібрані за принципом естетичної відповідності форми, креслення деталей, вузлів тощо формують у каталог уніфікованих деталей.

Враховуючи, що панування певної моди у побутовому одязі не перевищує п'ять років, розробку каталогів уніфікованих деталей можна проводити на основі коротко­термінових прогнозів, що підвищують їхню надійність.

Для уніфікації конструктивних ліній деталей підкладки, прокладок доцільно використовувати принцип повторюваності, тобто за основу брати ті лінії і деталі, що повторюються найчастіше. Деколи цей метод підсилюють математичним аналізом статис­тичних даних з випуску швейних виробів.

Для уніфікації конструкцій з'єднань, вузлів, припусків на шви тощо може бути використаний принцип схожості обладнання, технології, а також вимог, які обумовлені експлуатацією і технічними можливостями обладнання, тобто можливостями машин виконувати строчки певної конфігурації, на певній відстані від краю тощо.

Четвертий етап передбачає впровадження випереджувальної уніфікації. Він здійснюється на стадії розробки промислових колекцій моделей одягу.

Робота зі створення моделі зводиться до набору і компонування у виробі деталей заданої форми з каталогу з урахуванням призначення виробу, матеріалу, антропомет­ричних, психологічних і демографічних даних про споживачів.

Найбільш доцільним для уніфікації є одяг, у якому утилітарні функції пере­важають над естетичними. Отже, повсякденний діловий одяг більш прийнятний для уніфікації, ніж святковий.

Вплив споживача на рівень уніфікації слід розглядати у трьох аспектах: антропо­метричному, віковому і психологічному.

Вікові особливості проявляються як у будові тіла, так і у відношенні до моди. Психологія і конституція тіла молодих дозволяє широко використовувати найрізно­манітніші моделі і по відношенню до моди. Це найактивніша група споживачів. Але мо­лодь прагне одягатися "як всі" (маючи на увазі своє середовище), їх не бентежить одно­манітність, що підтверджує джинсова мода. Звідси найширша можливість для проек­тування одягу з використанням уніфікованих деталей.

Можна застосовувати уніфікацію і в розробці моделей одягу для жінок старшого віку. Оскільки вони не будуть активними споживачами моди, тут може знайти застосу­вання фіксуюча уніфікація.

Використання уніфікованих деталей для розробки промислової колекції моделей здійснюється на основі принципів і положень методу комбінаторики та взаємозаміни.