81. Особливості сільського безробіття, зокрема, в Україні.

У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах. Починаючи з 2000 року в сільському господарстві України намітились позитивні тенденції стабілізації і розвитку. Але вони поки що майже не відобразилися на умовах життя селян. Адже не потрібно забувати, що протягом 1990–1999 років обсяг виробництва сільськогосподарської продукції зменшився на 51,5 %. Це свідчить про глибину кризових процесів, а відтак необхідний досить тривалий час, щоб позитивні зрушення на селі стали помітні і відчутні кожним сільським жителем.

Майже не зростають реальні доходи сільського населення, головним джерелом доходів селян залишаються надходження вiд низькопродуктивної працi в особистих пiдсобних господарствах. Практично припинилося оновлення матерiальної бази соціальної інфраструктури, майже не вiдновлюється дiяльнiсть пiдприємств сфери обслуговування. Це все негативно позначається на соцiально-демографiчнiй ситуацiї українського села, що більше підвищує показники безробіття

82. Проаналізувати реалізацію принципу паритетності сторін в управлінні обов’язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття.

В Україні реалізується принцип паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття в складі держави, представників застрахованих осіб та роботодавців. Фонди створюються з внесків заінтересованих організацій та громадян (страхувальників) для відшкодування майнових затрат, що виникають у осіб, які брали участь у його створенні. Створення такого грошового резерву обумовлюється тим, що життя людини, її господарська діяльність нерозривно пов’язана з природою, навколишнім середовищем, а природа не тільки створює необхідні умови для існування людини, але і приводить часто до ситуації, коли, наприклад, майно значно знецінюється внаслідок стихійних лих: повеней, землетрусів, посух тощо чи інших випадків. Непередбачені випадки можуть статися і з суб’єктами, що здійснюють господарську діяльність.

Страхування ґрунтується на ідеї розкладення збитків, що виникли в однієї особи, між багатьма особами, для кожного з котрих вони ледь відчутні, а положення потерпілого відновлюється швидко і достатньо повно. Слід зазначити, що складаючи матеріальну основу страхування страховий фонд, який є джерелом відшкодування збитків, утворюється в децентралізованому порядку, за рахунок дрібних внесків багатьох осіб, але стає централізованим фондом, який управляється страховою організацією.

Значення страхування в тому, що воно приходить на допомогу в тих випадках, коли внаслідок настання певних обставин, які супроводжуються збитками і підтримання (відновлення) матеріального благополуччя суб’єкта господарювання потребує значних коштів.