61. Розкрити чинники поширення зайнятості на нестандартних робочих місцях на сучасних ринках праці. Особливості даного явища в Україні

До категорії тимчасово зайнятих належать працівники, які наймаються за контрактами на певний термін, зайняті в промисловості на умовах підряду, а також ті, хто навчається в спеціальних посередницьких фірмах тимчасової зайнятості.

Тимчасовi працiвники. Останнiм часом у розвинених країнах масштаби тимчасової зайнятостi зростають. У Францiї донидавна число осiб, якi звертаються в бюро тимчасового працевлаштування, зростало щорiчно на 20 — 30 %. Але у перерахунку на робочi години ця форма зайнятостi в кращому випадку досягає 1 — 2 % щорiчної зайнятостi в Європi i не є серйозним конкурентом стандартнiй зайнятостi. У перерахунку на кiлькiсть тимчасово зайнятих працiвникiв вона становить у Захiднiй Європi у середньому 6 — 8 % загальної робочої сили.

Отже, на наш погляд, в умовах розвитку ринкових вiдносин, якi змiнюють характер і змiст працi, ринок робочої сили України має розвиватися на основi рацiонального поєднання елементiв гнучкостi та жорсткостi, пристосовуючись до мiнливих економiчних і соцiальних обставин, але залишаючись вiрним таким основним орiєнтирам:

iнституцiйна, закрiплена вiдповiдними правовими та економiчними нормами рiвнiсть сторiн у виробничих вiдносинах «роботодавець — працiвник»: кожна із сторiн бере участь у визначеннi умов цих вiдносин у межах тiльки економiчних обмежень, виключаючи будь-якi форми особистої залежностi;

суспiльне визнання унiкальної цiнностi людської працi, зафiксоване у вiдповiдних правових актах. Воно передбачає недопущення використання людини для виконання робiт, якi не вiдповiдають її квалiфiкацiї та виробничому досвiду, а також обмеження її професiйного росту;

орiєнтацiя дiяльностi держави на функцiю посередника в сферi працi. Iнтереси держави в цьому разі полягають у тому, щоб трудовi вiдносини мiж роботодавцями та працiвниками були максимально ефективними з виробничої точки зору, а праця використовувалась рацiонально.

62. Охарактеризувати сільське безробіття в Україні, його причини, перспективи зменшення

У прогнозах початку 90-х років очікувався різкий сплеск безробіття в містах у підсумку розвалу промисловості, що сформувалася за радянський період (гігантські підприємства, що працювали в основному на оборону, виявилися нездатні адаптуватися до ринкових відносин). Сільська ж місцевість вважалася вкрай працедефіцитною, здатною відвернути велику кількість безробітних з міських поселень. Сучасна ситуація показує, що і ці прогнози не виправдалися. Починаючи з 1994 р. рівень безробіття серед сільського населення перевищує аналогічний показник для міського населення. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах. Починаючи з 2000 року в сільському господарстві України намітились позитивні тенденції стабілізації і розвитку. Але вони поки що майже не відобразилися на умовах життя селян. Адже не потрібно забувати, що протягом 1990–1999 років обсяг виробництва сільськогосподарської продукції зменшився на 51,5 %. Це свідчить про глибину кризових процесів, а відтак необхідний досить тривалий час, щоб позитивні зрушення на селі стали помітні і відчутні кожним сільським жителем.

Майже не зростають реальні доходи сільського населення, головним джерелом доходів селян залишаються надходження вiд низькопродуктивної працi в особистих пiдсобних господарствах. Практично припинилося оновлення матерiальної бази соціальної інфраструктури, майже не вiдновлюється дiяльнiсть пiдприємств сфери обслуговування. Це все негативно позначається на соцiально-демографiчнiй ситуацiї українського села, що більше підвищує показники безробіття