59. Проаналізувати роль міністерств праці, інших центральних органів державного управління у регулювання ринку праці

Держава реалізує свою політику в галузі зайнятості через Міністерство праці і соціальної політики України і підпорядковану йому систему державної служби зайнятості. Однак, як випливає з вищевикладеного, зайнятість населення є проблемою багатогранною, комплексною і осторонь від неї не можуть існувати інші структури державного управління. Всі вони тією чи іншою мірою задіяні у виконанні Державної програми зайнятості населення і регіональних програм, які є механізмом реалізації державної політики зайнятості.

З 1991 р. відповідно до ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» з метою сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці Кабінетом міністрів України і виконавчими органами відповідних рад мають розроблятися річні та довгострокові державна і територіальні програми зайнятості населення.

Дані програми спрямовані на:

сприяння розвитку та структурну перебудову економіки, створення умов для направлення працівників у першу чергу на рентабельні виробництва і в пріоритетні галузі народного господарства;

запобігання розвитку безробіття та його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць переважно з гнучкими формами зайнятості;

поліпшення системи відтворення робочої сили у поєднанні з розвитком робочих місць, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації населення, ефективне використання трудових ресурсів;

захист безробітних та їх сімей від негативних наслідків безробіття й забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці;

формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає в сільській місцевості.

Отже, зміст державної і територіальних програм зайнятості відображає весь спектр активних і пасивних заходів держави на ринку праці.

60. Розкрити роль Конвенцій і Рекомендацій Міжнародної організації праці (моп) в регулюванні зайнятості населення

У цих цілях МОП розробляють визначені правила поведінки - найважливіші регулятори ринкових і інших відносин між робітниками і роботодавцями, державою й організаціями працюючих, державою і підприємницькими структурами. Це реалізується у виді нормативних і рекомендаційних актів міжнародного рівня в різноманітних областях підприємництва і соціальної сфери - Конвенцій і Рекомендацій МОП. Конвенція МОП - документ, що стає обов'язковим для виконання (у змісті дотримання викладених у ньому трудових норм) державою - членом МОП після його ратифікації - прийняття на себе зобов'язань по розробці і реалізації необхідних заходів для дотримання її положень. Міжнародні трудові норми акумулюються в Міжнародному Кодексі Праці.

Рекомендація МОП - необов'язковий для виконання документ, що служить вихідною позицією в області політики, законодавства і практики.

Діяльність МОП регламентується Статутом Міжнародною Організація Праці.