32. Основні риси і особливості філософії Відродження.
Риси
Відродження
Відродження
матеріальних принципів світобачення.(знищ.
Наївності тому що в основі лежать якісь
знання).
Опора
на с-му наук знань які розвив як
самостійні.
Критика
релігії і схоластики.
Пантеїзм.
Це спроба ототожнити Бога і
природи…..натуралістичний(природа)….містичний(Бог).
Різниця в тому що ототожнення Бога і
природи..тільки домінує одна з них..
Боротьба
між емпіризмом і раціоналізмом. Зводиться
до спроби розв»язати гносеолог проблему.
Визначення що є домінуючим..що дає
більше знань.
Епоха
Відродження (Ренесанс - від фр.
Renaissance) - перехідна епоха від середньовіччя
до Нового часу, від феодалізму до
капіталізму, звернення до культурної
спадщини античності. Почавшись в XIV
столітті в Італії, ренесанс в XV-XVI
століттях поширюється в інших
західноєвропейських країнах.
Пантеїзм -
ще одна характерна риса світогляду і
філософії епохи Відродження. Пантеїзм
(від грец.: рбх - всі і хеут - бог) -
філософське вчення, яке ототожнює бога
і світ; бог розчинений у світі, у природі,
природа - обожнена. Микола Кузанський
(Микола Кребс, 1401-1464), наприклад, розглядаючи
бога як нескінченний максимум і наближаючи
його до природи, як до обмеженого
максимуму, сформулював ідею нескінченності
Всесвіту. Бог немов спускається на Землю
і розчиняється в природі.
Антропоцентризм -
ствердження ідеалу гармонічної,
розкріпаченої, творчої особистості,
краси і гармонії дійсності, звертання
до людини, як до вищого сенсу буття.
Гуманізм
– принцип відповідно до якого людина,
її вільний творчий розвиток є вищою
ціністю світобудови. Саме тому мислителів
Відродж. Назив гуманістами.
Зовн.
Ознакою і приводом до назви епохи
послужило масове захоплення у той час
античною культурою та л-рою.
