3. За способом здійснення:

3.1. Вербальні — це словесні комунікації, які здійснюються через роз­мови, усні заяви, повідомлення тощо.

3.2. Невербальні — це несловесні комунікації, які здійснюються з використанням мови жестів (погляду, виразу обличчя, посмішки тощо). Уважно спостерігаючи за невербальною поведінкою співрозмовника мо­жна виявити, наскільки він чесний з вами, чи щось приховує, які його правдиві наміри, чи приємно йому з вами спілкуватись тощо. Особливої ваги набуває знання невербальних аспектів при спілкування з іноземця­ми. Наприклад, в арабів мова жестів є надзвичайно розвиненою: якщо арабський співрозмовник погоджується з вами, то він буде потирати вка­зівні пальці (всі інші пальці руки зігнуті), якщо ж навпаки — то він буде різко відкидати голову назад, що супроводжуватиметься підняттям брів та цоканням язика, якщо ж йому сподобається ваш жарт, то він візьме вашу долоню і дзвінко вдарить по ній пальцями.

3. Організація комунікаційного процесу, його елементи та етапи.

Інформація передається з допомогою комунікаційного процесу.

Комунікаційний процес — це процес обміну інформацією на засадах використання певних складових та реалізації відповідних етапів з ме­тою розв'язання конкретної проблеми.

Виділяють такі складові еле­менти процесу комунікацій:

• відправник (джерело) — це той, хто генерує ідеї, збирає інфор­мацію і передає її;

• повідомлення — інформаційна ідея, яка закодована з допомогою сим­волів;

• канал — засіб передачі інформації;

• одержувач (споживач) — особа, для якої призначена інформація.

З рис. 2 видно, що комунікаційний процес реалізується через такі послідовні етапи:

1. Формування або вибір ідеї (зародження ідеї).

2. Кодування (перетворення ідеї в повідомлення з допомогою слів, жестів, інтонації).

3. Вибір каналу (вибір способу передачі з допомогою телефонного чи електронного зв'язку, відеострічок тощо).

4. Передача ідеї (повідомлення).

5. Декодування (переклад символів відправника в думки одержувача).

6. Оцінка і уточнення повідомлення.

7. Здійснення зворотного зв'язку (відправник і одержувач міняються комунікаційними ролями).

Рис.2. Комунікаційний процес в організації

В комунікаційних процесах постійно виникають шуми. Шум — це те, що деформує зміст повідомлення (відхилення, помилки тощо). Шуми (перепони) можуть мати суб'єктивне забарвлення (невиразність мовлен­ня, неякісний переклад, невідповідність інтонації, навмисне перекручу­вання змісту тощо) та об'єктивне (несправність засобів зв'язку, перешко­ди на телефонній лінії, громіздкість комунікаційного процесу тощо). Отже, слід враховувати можливі неточності при передачі інформації.

Оскільки будь-яка організація є відкритою системою, то успішність її функціонування у зовнішньому середовищі значною мірою залежить від умін­ня налагоджувати контакти з діловими партнерами, інвесторами, кредитора­ми, постачальниками, споживачами тощо. При цьому важливу роль відіграє здатність та уміння працівників організації результативно та інформативно насичено проводити ділові переговори з зовнішніми контрагентами.