- •Тема 9. Комунікації в менеджменті
- •Суть та класифікація інформації.
- •2. Суть та значення комунікацій. Класифікація комунікацій.
- •1. За сферою охоплення:
- •2. За способом виникнення:
- •3. За способом здійснення:
- •3. Організація комунікаційного процесу, його елементи та етапи.
- •4. Міжособові та організаційні комунікації
Тема 9. Комунікації в менеджменті
Суть та класифікація інформації.
Суть та значення комунікацій. Класифікація комунікацій.
Організація комунікаційного процесу, його елементи та етапи.
Міжособові та організаційні комунікації.
Суть та класифікація інформації.
Інформація — це сукупність повідомлень, які відображають конкретний бік явища, події, виробничо-господарської діяльності.
Інформацію можна класифікувати за певними ознаками:
За повнотою охоплення явища: повна, часткова, надлишкова.
За напрямом руху: вхідна, вихідна.
За періодом дії: разова, періодична, довгострокова.
За змістом: планово-економічна, фінансова, облікова, бухгалтерська, технологічна, довідкова, адміністративна та ін..
За рівнем доступності: відкрита, виключно для службового користування, секретна.
За способом передання: усна, текстова, графічна, комбінована.
За рівнем достовірності: достовірна, недостовірна.
Законом України „Про інформацію" зі змінами та доповненнями виокремлено такі основні види інформації:
Статистична інформація — це офіційно документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя України та підлягає систематичному відкритому опублікуванню.
Масова інформація — це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування — це офіційна документована інформація, яка створюється у процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами такої інформації є законодавчі та нормативно-правові акти.
Правова інформація — це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику. Джерелами правової інформації є Конституція України, норми і принципи міжнародного права, кримінальний кодекс, інші законодавчі і підзаконні правові акти тощо.
Інформація про особу — сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, адреса, дата і місце народження.
Інформація довідково-енциклопедичного характеру — це систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище. Основними джерелами такої інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення і оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо.
Соціологічна інформація — це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій і явищ, процесів, фактів тощо.
Основними принципами інформаційних відносин в Україні є:
гарантованість права на інформацію;
відкритість, доступність інформації та свобода її обміну;
об'єктивність, вірогідність інформації;
повнота і точність інформації;
законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Носіями інформації є документи, дискети, диски, графіки, перфострічки, перфокарти, магнітофонні стрічки, плакати, схеми та т.п.. Основним носієм інформації є документ.
Документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.
Документацію можна класифікувати за різноманітними ознаками:
за змістом: адміністративна, планово-економічна, комерційна, фінансова, зовнішньоекономічна, бухгалтерська, з обліку кадрів, технічна та ін.;
за складністю: проста (відображає один процес), складна (відображає кілька процесів);
за призначенням: індивідуальна, типова;
за етапами використання: первинна (містить вихідну інформацію), вторинна (є результатом аналітико-синтетичної та іншої переробки одного чи кількох документів);
за місцем у менеджменті: службово-інформаційна (службові листи, записки), розпорядча (накази, розпорядження, інструкції, постанови, протоколи), спеціальна (фінансова, бухгалтерська, звітна).
Процес, пов'язаний зі складанням документів, їх обробкою, проходженням, зберіганням тощо називається діловодством. Його функції такі:
1) попередній розгляд і облік документів;
2) довідково-інформаційне обслуговування;
3) контроль за виконанням;
4) вдосконалення (раціоналізація) документообігу;
5) експедиційна обробка та транспортування документів тощо.