Тема 4. Зведення та групування статистичних даних

1. Поняття про статистичне зведення, його види.

2. Поняття про статистичне групування, його види.

3. Ряди розподілу.

4. Статистичні таблиці.

5. Статистичні графіки.

1. Поняття про статистичне зведення, його види

У результаті статистичного спостереження отримують матеріал, який характеризує окремі елементи сукупності. Цей матеріал потребує спеціальної обробки, зведення розрізнених даних докупи.

Статистичне зведення - це об'єднання статистичних даних про одиниці сукупності, зафіксовані у статистичних формулярах, для їх додальшого узагальнення. Зведення є основою для подальшого аналізу статистичної інформації. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв'язки ознак.

Отже, метою зведення є систематизація первинних даних та отримання на цій основі зведеної характеристики об'єкта дослідження в цілому за допомогою узагальнюючих статистичних показників. Головне завдання зведення - об'єднати дані спостереження для того, щоб вивчити характерні риси й істотні відмінності явищ, з'ясувати закономірності їх розвитку.

Існують різні класифікації статистичного зведення.

Виділяють первинне та вторинне зведення. Первинне зведення - оброблення та підрахунок даних (за документами первинного обліку), що безпосередньо зібрані у процесі статистичного спостереження. Вторинне зведення - це оброблення та підрахунок даних первинного зведення. Воно проводиться за даними звітності та спеціально організованими статистичними спостереженнями.

За способом організації зведення може бути:

- централізованим;

- децентралізованим;

- змішаним.

При централізованому зведенні всі формуляри (картки, бланки) накопичуються в одному органі і там опрацьовуються (наприклад, у Державному комітеті статистики України). Таким чином забезпечується максимальна уніфікованість процесу обробки первинного матеріалу.

При децентралізованому зведенні, навпаки, формуляри обробляють окремі одиниці спостереження (органи, установи, які беруть участь у статистичному спостереженні), а до вищого органу подаються впорядковані дані. Зокрема, згідно зі встановленим порядком обласні прокуратури отримують інформацію від підлеглих прокуратур, впорядковують її, а до відділу статистики подають зведені дані. Такий варіант зведення є найбільш поширеним у правовій статистиці.

Утім, найбільшу достовірність забезпечує так зване змішане зведення. При ньому кожна одиниця спостереження подає до вищого органу як відомості про окремі одиниці сукупності, закріплені у статистичних формулярах карткової форми, так і інформацію спискової форми про сукупність у цілому.

За способом виконання виділяють:

- ручне зведення;

- механізоване зведення.

При ручному зведенні інформація обробляється без застосування спеціальної техніки. Переважно воно застосовується у випадках, коли обробляється невелика кількість матеріалу спеціально організованих досліджень. При механізованому зведенні використовують електронно-обчислювальні машини, які значно прискорюють процес опрацювання інформації.

2. Поняття про статистичне групування, його види

Разом зі зведенням на третьому етапі статистичного дослідження проводять також групування статистичних даних. Групування статистичних даних - це метод, за допомогою якого в статистичній сукупності виділяються характерні типи (групи) одиниць за істотними для них ознаками.

Основне завдання групування у тому, що на основі всебічного аналізу отриманих у результаті статистичного спостереження даних розбити їх на якісно однорідні види та типи. Основне завдання групування у кримінально-правовій статистиці у тому, щоб дати на цш основі, з одного боку, найповнішу та всебічну характеристику злочинності, причин та умов, що сприяють вчиненню злочину; з іншого боку,- це пропозиція державних заходів контролю та попередження.

Належне групування має проводитися з дотриманням певної послідовності дій:

1. Попередній якісний аналіз явища з визначенням типових рис і відмінностей одиниць сукупності для об'єднання у створених групах однорідних (подібних) одиниць, відмежування окремих груп, що істотно відрізняються одна від одної.

2. Визначення істотних групувальних ознак, на підставі яких буде проводитися групування. Групувальні ознаки - це ознаки, за допомогою яких провадиться відмежування одиниць сукупності в окреслених групах- Розрізняють два види групувальних ознак: кількісні та якісні (атрибутивні)- Кількісними називаються ознаки, що мають цифровий (числовий) вираз. Кількісні ознаки мають усі одиниці сукупності, але в різних розмірах (наприклад, вік засуджених). Атрибутивними називаються ознаки, виражені словом (наприклад, стать, професія злочинців і т. ін.).

3. Установлення інтервалів групування задля чіткого розмежування груп- Інтервал - це різниця між максимальним і мінімальним значеннями кількісної ознаки у груш. За розміром інтервали бувають рівні (однакові в усіх групах) і нерівні (розміри інтервалів у групах не збігаються). Розрізняють інтервали закриті, в яких визначено максимальні і мінімальні межі та відкриті, у яких максимальні або мінімальні значення ознаки заздалегідь невідомі (наприклад, призначення покарання у вигляді позбавлення волі: до 3 років, від 3 до 5, від 5 до 7 років, від 7 до 10, понад 10 років).

Залежно від завдань, а також властивостей одиниць сукупності групування поділяються на три види:

- типологічні;

- структурні;

- аналітичні.

Типологічними називають групування, що виділяють найбільш характерні ірупи, типи явищ, із яких складається неоднорідна статистична сукупність, визначають істотні розбіжності між ними, а також виділяють ознаки, що є загальними для всіх груп. До типологічних групувань відносять групування злочинів за розділами Особливої частини КК України, групування цивільних справ залежно від предмета позову. Як правило, кожну з груп, отриманих за результатами типологічного групування, можна додатково поділи™ на інші типологічні групи. Наприклад, справи позовного провадження можна поділити на житлові, трудові, сімейні і т. ін.

Структурними (варіаційними) називаються такі групування, які характеризують розподіл одиниць однорідної сукупності за розміром кількісної ознаки. Наприклад, таким чином вивчається склад злочинців за віком, термінами покарання.

Аналітичними називаються групування, що мають на меті виявити і вивчити взаємозв'язок між окремими явищами на підставі факторних та результативних ознак. Факторні ознаки - це властивості (обставини), які обумовлюють наявність чи відсутність значущих наслідків - результативних ознак (обставин) у одиниць сукупності.. Так, групуючи злочинців залежно від наявності чи відсутності стану сп'яніння під час скоєяня злочинів і додатково - виду скоєних злочинів, можна з'ясувати ступінь впливу алкоголізації як детермінанти протиправних дій.

За кількістю ознак покладених в основу групування, розрізняють два види групування:

- просте групування - це розподіл за будь-якою однією ознакою (наприклад, розподіл населення на чоловіків та жінок);

- складне (комбінаційне) групування - це групування, здійснене за двома та більше ознаками одночасно, причому кожна група, утворена за однією ознакою, може поділятися на підгрупи за другою ознакою (наприклад, розподіл населення за статевою та віковою ознаками, злочинів - за главами та статтями Кримінального кодексу України).

Також групування поділяється на: первинне групування - це групування, які здійснено на основі безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження; вторинне групування - це перегруповування раніше згрупованого матеріалу для забезпечення зіставлення даних двох або декількох групувань, порівнянності структур двох сукупностей за однією і тією самою ознакою. Воно здійснюється або об'єднанням, або поділом інтервалів первинного групування.

У кримінально-правовій статистиці виділяють, як правило, групування за юридичними (кримінально-правовими та кримінологічними) і соціально-демографічними ознаками, за регіонами, галузями народного господарства тощо.

Кримінально-правові ознаки: за видами злочинів чи статтями Кримінального кодексу, що дає змогу визначити структуру злочинності, виявити ступінь поширеності окремих видів злочинів, частку кожного з них у загальній злочинності; за главами Кримінального кодексу, що дає можливість одержати дані про кількість злочинів та засуджених щодо посягання проти власності, особи, порядку управління тощо; за ступенем тяжкості злочинів; за співвідношенням корисливих, корисливо-насильницьких та насильницьких злочинів; за формою вини (умисні або необережні). Кримінологічні ознаки: за галузями господарства; за окремими територіями; за місцем вчинення злочину (побутові, вуличні тощо); за часом вчинення (день тижня і година вчинення); рецидивна (повторність вчинення злочину); економічна; організована та ін.

Соціально-демографічні ознаки: стать, вік, рівень освіти, національність, громадянство, рід занять, сімейний стан тощо.

Групування за територіальними ознаками (район, місто, область) та галузями господарства дають можливість порівнювати рівень інтенсивності і поширеності злочинів у регіонах та сферах економіки.

3. Ряди розподілу

За результатами групувань статистичні дані впорядковуються у вигляді статистичних рядів розподілу. Статистичний ряд розподілу - це такий, що характеризує розподіл одиниць сукупності за групами за будь-якою ознакою, різновиди якої розташовані у певному порядку. Особливістю будь-якого ряду розподілу є те, що він характеризує склад (структуру) досліджуваного явища в конкретний період часу.

Залежно від виду ознаки, яка покладена в основу групування і побудови ряду розподілу, останні поділяються на два види:

- атрибутивні;

- варіаційні.

Атрибутивні ряди розподілу - це такі, які побудовані за якісною ознакою. Прикладами атрибутивних рядів може бути розподіл засуджених за статтями, родом занять, соціальним станом. Побудова цих рядів відносно проста. У результаті розподілу утворюється стільки іруп, скільки різновидів атрибутивної ознаки має дана сукупність.

Варіаційні ряди розподілу - це такі, які побудовані за кількісною ознакою (наприклад, за віком населення, за строками позбавлення волі у засуджених). Варіаційний ряд зображують у вигляді двох рядків. Перший рядок характеризує значення або варіанти ознаки, другий - скільки разів (як часто) це значення зустрічається. Тому перший рядок називається рядком значень, або варіантів, а другий - рядком частот. Наприклад, строки позбавлення волі та кількість обвинувачуваних будуть варіантами, а кількість засуджених та кількість справ - частотами.

Варіаційні ряди підрозділяються на два види: перервні (дискретні) і безперервні (інтервальні).

Перервним (дискретним) називається варіаційний ряд, у якому варіант може бути виражений тільки цілим числом, наприклад, кількість підсудних у одній кримінальній справі (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Відомості про кількість підсудних у справах, розглянутих у суді

Кількість обвинувачених у кримінальних справах	1	2	3	4	5	6	7 та більше	Разом
Кількість розглянутих справ	170	85	45	37	24	20	19	400

Безперервним називається такий варіаційний ряд, у якому варіант може приймати будь-які значення (цілі і дробові), наприклад, термін позбавлення волі, вік. Прикладом безперервного ряду розподілу може бути вік осіб, які вчинили злочини, тому що варіанти можуть набувати різні значення (роки, місяці, дні та години). Для дослідження безперервного варіювання завжди встановлюються інтервали («від - до»),

4. Статистичні таблиці

Для найбільш раціонального та наукового викладення результатів зведення і групування використовують статистичні таблиці. Статистична таблиця - це спосіб графічного відображення статистичної інформації у вигляді взаємозалежних даних рядків та колонок.

Інформація таблиці складається з двох елементів: підмета та присудка. Підмет статистичної таблиці - це статистична сукупність, об’єкти і їх частини, які характеризуються низкою числових показників. Як правило (але не обов'язково), зміст підмета наводиться у лівій частині таблиці і розшифровує найменування рядків. Присудок статистичної таблиці - це об'єкти (явища, властивості), якими характеризується підмет. Присудок формує зміст граф, а розшифровується їх назвами.

Статистична таблиця містить ряд горизонтальних рядків і вертикальних граф (колонок, стовпчиків). Складовими елементами таблиці є також загальний, бокові і верхні заголовки. Загальний заголовок розкриває коротко і чітко головний зміст даних таблиці. У ньому зазначають, що характеризується в таблиці, до якої території або об'єкта належать дані і за який період або на який момент часу. Бокові колонки розкривають зміст рядків (підмета), а верхні - зміст колонок (присудка). •

Перетинання рядків та граф являють собою клітини таблиці, які разом без наведених даних вважаються макетом таблиці. Приклад макета статистичної таблиці наведено в табл. 4.2.

Таблиця 4.2

Загальний заголовок таблиці

— . Присудок Підмет ~—	Верхні заголовки (найменування показників, які характеризують статистичну сукупність, що підлягає даиідженню)
	1	2	3	4 у " '	5	6
Бокові заголовки (найменування ознак, що характеризують окремі об'єкти, їх частини чи в цілому сукупність того явища, яке підлягає дослідженню)						-
	Рядки таблиці
Підсумок

Статистичні таблиці залежно від структури підмета поділяються на три види: прості, групові, комбінаційні (комбіновані).

Простими називаються таблиці, у підметі яких указується перелік об'єктів, хронологічних дат, адміністративних або територіальних одиниць без їхнього групування. До простої таблиці, зокрема, буде віднесена таблиця про показники, що характеризують роботу декількох районних прокуратур. Прості таблиці бувають: перелікові (спискові) - таблиці, в яких

у підметі наведено перелік одиниць, що становлять об'єкт вивчення; територіальні - таблиці, у підметі яких наведено перелік територій (держав, областей, міст); хронологічні - таблиці, в підметі яких наведено проміжки часу (роки, квартали, місяці) або дати, а в присудку - ряд показників.

Груповими називаються таблиці, підмет яких розбито на групи за якоюсь однією ознакою (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Структура цивільних справ, що надійшли до суду району В у січні 2011 р., %

• (дані умовні)

Види судових справ	Надійшло за рік	Розглянуто справ	Припинено справ	Залишено без розгляду	Передано до інших судів
1	2	3	4	5	6
Трудові	18	18	—	—	—
Житлові	19	19	—	—	—
Сімейні	46	42	4	—	—
Інші	17	11	4	2	—
Разом	100	90	8	2	—

Комбінаційними називаються таблиці, у підметі яких здійснюється групування за двома або більше ознаками, узятими в поєднанні (комбінації) (табл. 4.4). Можна, наприклад, групувати злочинців за видами скоєних злочинів з урахуванням інших ознак (стать, вік і т. ін.).

Таблиця 4.4

Трудові справи, які розглянуто в суді району А за липень 2011 р., узагалі та з порушенням процесуальних строків (дані умовні)

Види позовів	Розглянуто всього	У тому числі з порушенням процесуальних строків
ірій—■тасяужбоювппг	23	3
і а)цвнрпнав на роботі звільнених	14	2
і 6) цро «шмату заробітної плати	6	1
в) інші	3	—
2. Позови, подані адміністрацією:	77	19
а) про відшкодування май&ових збитків, які заподіяли робітники та службовці під час виконання трудових обов'язків	77	19
б) інші	—	—
Разом	100	100

Вимоги до побудови таблиць:

1. Таблиця повинна бути невеликою за розміром (бажано в межах однієї сторінки). За таких, умов її легше сприймати та аналізувати.

2. Заголовки таблиці треба формулювати змістовно та стисло для ^однозначного їх сприйняття.

3. Якщо таблиця розміщена не на одній сторінці, то на її початку рядки та графи доцільно пронумерувати, а означену нумерацію використовувати при оформленні наступних частин без повторення первинних назв структурних елементів таблиці.

4. Числові дані таблиці повинні бути округлені з однаковою точністю: до 0,1; до 0,01; до

0,001 і т. д.

5. Якщо явище не виявлено, то в таблиці ставиться знак «—» (тире). Якщо відсутні дані про розмір явища, то вказують «нема відомостей» або ставлять три крапки: «...». У клітинах, які не підлягають заповненню, проставляється знак «X» або «0».

6. З усіх сторін таблиця повинна бути замкнена і за формою являти собою прямокутник.

7. Доцільно вказувати підсумки даних таблиці.

8. Неоднозначні дані, з приводу яких можуть виникнути непорозуміння, повинні бути роз'яснені у примітках до таблиці.

5. Статистичні графіки

Статистичний графік - це умовне відображення числових величин і їх співвідношень за допомогою геометричних фігур, ліній та інших графічних засобів з метою узагальнення й аналізу статистичної інформації. Графік доповнює статистичні таблиці, а в окремих випадках і замінює їх. За допомогою графіків статистичний матеріал стає зрозумілішим, краще усвідомлюється й запам'ятовується. Графік дає узагальнюючу картину стану та розвитку того чи іншого явища, дає змогу швидше уявити закономірності, які містяться в цифровому матеріалі.

Статистичні графіки мають такі складові елементи:

1) поле графіка;

2) графічний образ;

3) орієнтири простору;

4) масштабні орієнтири;

5) легенда (експлікація) графіка.

Поле графіка - це простір, у якому розміщуються геометричні або інші графічні знаки. Межі поля графіка характеризуються його форматом, тобто розміром і пропорціями сторін. Вважається, що найбільш оптимальним для глядача є графік із співвідношенням сторін від 1 : 1,3 до 1 : 1,5. У багатьох випадках зручною є квадратна форма графіка.

Графічний образ - це сукупність знаків, за допомогою яких зображуються статистичні дані. Це основа графіка. Знаки можуть бути різними: лінії, точки, площинні геометричні фігури (прямокутники, квадрати, круги), об'ємні геометричні фігури, а також іноді й негеометричні фігури у вигляді силуетів або рисунків предметів. Статистичні дані можна зобразити за допомогою різних графічних образів, тому вони мають відповідати меті графіка і бути найбільш виразними для зображення даних.

Орієнтири простору визначають розміщення графічного образу на полі графіка. Вони можуть мати вигляд системи координат, географічних орієнтирів (контури річок, лінії берегів, морів та океанів) або адміністративних кордонів. У статистичних графіках системи координат можуть застосовуватися як у двомірному, так і в тримірному зображенні.

Масштабні орієнтири (масштаб, масштабна шкала і масштабний знак) застосовують для визначення розмірів геометричних та інших графічних знаків. Масштаб - це умовна міра переведення числового значення статистичної величини у графічну і навпаки. Масштабна шкала - це лінія, поділена відповідно до прийнятого масштабу. Масштабна шкала складається з трьох елементів: лінії, яка є носієм або опорою шкали (вісь ординат); позначки шкали (риски або точки, розміщені у певному порядку на носії пікали); числових позначень, які відповідають поділу шкали. Як правило, вони починаються з нуля. Якщо мінімальний рівень статистичної величини значно відрізняється від нуля, щоб забезпечити більш компактне і рівномірне розміщення графіка, рекомендується робити розрив масштабної шкали. Останнє число на шкалі має дещо перевищувати максимальний рівень ознаки. Над числами шкали зазначають одиниці їх виміру. • •

Легенда (експлікація) графіка - це словесне пояснення розміщених на графіку геометричних фігур та засобів зображення (штрихування, колір, розмір та ін.). Експлікація графіка включає: назву графіка (загальний заголовок); словесні пояснення умовних позначень окремих елементів графічного образу; назву одиниць виміру параметрів; надписи вздовж масштабних шкал, які наносяться на осях X і У. Графік може супроводжуватися примітками, у яких вказуються джерела статистичних даних, розкриваються зміст і методика їх одержання.

Графіки в статистиці використовуються головним чином з метою:

- порівняння однойменних показників різних об'єктів або територій;

- характеристики структури явищ та їх структурних зрушень;

- характеристики варіаційних рядів розподілу;

- вивчення зміни величини явища в часі;

- вивчення взаємозалежності між явищами;

- наочного зображення розподілу явищ за територією.

Залежно від тематики, мети і композиції графіки можна класифікувати по-різному:

- за загальним призначенням графіки поділяють на: аналітичні, ілюстративні, інформаційні;

- за функціонально-цільовим призначенням: графіки групувань і рядів розподілу, графіки рядів динаміки, взаємозв'язку і порівняння;

- за формою графічного образу: точкові, лінійні, стовпчикові, квадратні, кругові;

- за формою зображення: площинні (двовимірні графіки), просторові (тривимірні);

- за способом побудови: діаграми, картограми, картодіаграми.

Найбільш поширеним видом статистичних графіків є діаграми, які залежно від графічного образу мають різні назви (наприклад, стовпчикові, лінійні і т. п.). Діаграма - це такий рисунок, на якому статистичні дані зображують за допомогою геометричних фігур (ліній, стовпчиків, точок тощо). Розглянемо діаграми, які найчастіше використовуються в правовій статистиці для зображення статистичних даних.

Стовпчикові (стрічкові) діаграми застосовуються для порівняння показників, характеристики динаміки явища та його структури.

Щоб побудувати стовпчикову діаграму для характеристики порівняння і динаміки явищ, необхідно накреслити прямокутну систему координат. Кожне значення порівнюваного показника зображується у вигляді вертикального прямокутного стовпчика. Основи всіх стовпчиків розташовані на горизонтальній осі координатної системи, тобто па осі абсцис. Ширина кожного стовпчика береться довільна, але обов'язково однакова. Довжина кожного стовпчика залежить від величини показника, який нанесено у відповідному масштабі по осі ординат. Проміжки між стовпчиками також слід робити однакові. Стовпчики повинні бути заштриховані або зафарбовані, але обов'язково однаково. Загальна кількість стовпчиків має відповідати загальній кількості об'єктів або проміжків (моментів) часу. Однак якщо показників значна кількість, то треба будувати не більше 8-10 стовпчиків, щоб графік не втратив наочності (рис. 4.1).

о

'У "

2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

' *

Рік

Рис. 4.1. Кількість зареєстрованих злочинів в Україні

Якщо стовпчики розташовані не по вертикалі, а по горизонталі, діаграма називається стрічковою. Порядок побудови стрічкових діаграм такий же, як і стовпчикових, тільки масштаб розміщується по осі абсцис, а не по осі ординат. Стовпчики розміщують щільно один до одного (рис. 4.2).

Секторні діаграми. У правовій статистиці секторні діаграми широко застосовуються для зображення структури явища (структури злочинності за різними показниками, а також структури цивільно-правових та адміністративних явищ), тому що вони найбільш виразно характеризують частини цілого. Секторна діаграма - це круг, який поділено на сектори, розмір котрих відповідає величині даної частини цілого. Побудувати її неважко. Площу круга приймають за 100 % (360°), тоді 3,6° буде відповідати одному відсотку. Множенням кожної частини цілого у відсотках на 3,6° обчислимо величину центральних секторів у градусах, які і

відкладемо на діаграмі. Кожну частину цілого при цьому необхідно заштрихувати або зафарбувати по-різному і під графіком навести умовні позначення (рис. 4.3).

	1 1 і іі
2010	■ ' - 1
2009	■ ■ . • ■ . |
2008
2007	1
2006		- - і
2005		ї-‘ .... ■ ; і
2004					-■ _ ! - ■	тА
	■' І———1 ч 1 і

0 100000 200000 300000 400000 500000 600000

Кількість злочинів

Рис. 4.2. Кількість зареєстрованих злочинів в Україні

Рис. 4.3. Вікова структура засуджених в Україні у 2010 році

Лінійні діаграми. Лінійні діаграми можуть використовуватися для зображення рядів динаміки, зображення зміни структури явища, характеристики виконання плану, а також для вивчення кореляційних зв'язків між явищами.

Для побудови лінійної діаграми використовується система прямокутних координат. На горизонтальній осі в прийнятому масштабі відкладається час (або факторні ознаки, якщо вивчається кореляційна залежність), а по вертикальній осі - рівні ряду динаміки (або розміри результативної ознаки). За відмітками на обох осях визначають місцезнаходження точок на полі діаграми (точки перетину ліній). Послідоз^но з'єднуючи їх прямими лініями, одержуємо ламану лінію. Для і полегшення побудови лінійної діаграми доцільно побудувати числову сітку шляхом нанесення тонких прямих ліній через поділки горизонтальних і вертикальних шкал. При цьому слід точно додержуватися масінтабу як для рівнів ряду динаміки, так і для часу (рис. 4.4).

Лінійні діаграми мають позитивну властивість - на одному графіку можна побудувати декілька ламаних ліній, які будуть характеризувати різні показники. Лінійні діаграми, які

відображають основні закономірності явиша, можна також застосувати для його прогнозува використовуючи метод екстраполяції, продовжити його за межі відомого часу, у май

_я 600000 я 500000

£Г

§ 400000 І 300000 І 200000 ~ 100000

2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010

Рік

Рис. 4.4. Динаміка зареєстрованих злочинів в Україні

Для порівняння однойменних явиш У просторі використовують _на

картодіаграми. При їх побудові геометричні образи й умовні позначення ро географічній карті або плані місцевості. „ _ч

Картограмою називається географічна карта (звичайно контур X пінною

поширення зображуваного явища (напрйі^шаД’ коефіцієнта злочинності) ^по

-p> • \ яскпавіЛшзби означають, іцо явище трапляється

штриховкою або кольорами. Більш темш * яскраві фари ^ -тглиштогті» л

гг* »вп’ята наочно зобразити «географію злочинності» в

частіше, а світлі - менше. Таким чином можна наочно іиир^ у *

державі, а також поширення цивільних спорів на 10 тис. населення тощо. Іноді на рту наносять абсолютні дані у вигляді точок, кожна з яких означає одну и ту ж величину.

Теорія побудови фонових картограм потребує, що кількість ^РУ¹¹’ скільки пси встановлюється різний тип штриховки або фарбування, не перевищувала 6-8, оскільки р більшій кількості діаграма може втратити наочність (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Коефіцієнт злочинності в областях України

Картодіаграмош називається географічна карта, на якій абсолютні дані зображуються по окремих територіях за допомогою геометричних образів (Прямокутників, кругів та ін.) у масштабі з метою наочності виявлення розміру явища. Інакше кажучи, картодіаграма поєднує^ в собі картограму, яка демонструє розміщення явища в просторі, з діаграмою, яка показує розмір явища. У правовій статистиці вони використовуються дуже рідко.