
- •Методичний посібник
- •Пункція плевральної порожнини.
- •Пункція серця.
- •Методика тимчасової трансвенозної кардіостимуляції
- •Торакоскопія.
- •Бужування стравоходу.
- •Поперекова новокаїнова блокада по л. І. Роману та в. Ф. Столяру .
- •Промивання шлунка.
- •Введення зонду Блекмора - Сннгстекгена.
- •Пункція черевної порожнини.
- •Гастродуоденоскопія.
- •Дослідження прямої кишки ректальними дзеркалами.
- •Ректороманоскопія.
- •Методів дослідження Ендоскопічні методи дослідження.
- •Рентгенологічні методи дослідження
- •Ультразвукові методи дослідження
Пункція плевральної порожнини.
Показання: Пункцію виконують з діагностичною і лікувальною метою, для визначення характеру, кількості вмісту плевральної порожнини, аспірації його, розправлення легені. І і застосовують при ексудативному плевриті, емпіємі плеври, пневмотораксі, для біопсії пухлин плеври, легень, при поверхнево розташованих абсцесах легень, для введення лікувальних речовин у плевральну порожнину. При гемотораксі проводять пробу-пункцію Ревілуа-Грегуара - якщо кров, одержана з плевральної порожнини, утворює згусток, то це свідчить про кровотечу, що продовжується з плевральної порожнини.
Техніка: Для видалення повітря з плевральної поржнини пункцію слід проводити у 11 міжребер'ї по серединно-ключичній лінії (в сидячому положенні хворого) або У-УІ м/р по середній пахвовій лінії (у лежачому положенні хворого на здоровому боці з відведеною за голову рукою). При гідро- і гемотораксі пункцію можна виконувати в УІІ-ІХ м/р по задній пахвовій або лопаточній лінії. Якщо хворого не можливо посадити, то місце для пункції вибирають ближче до задньої пахвинної лінії, причому слід пам'ятати, що приведений спосіб застосовується тільки у випадку вільного пневмо- і гідротораксу.
У зв'язку з тим, що у хірургічній практиці частіше доводиться зустрічатися з обмеженим пневмо- і гемотораксом, емпіємою плеври, точку для пункції краще вибирати на підставі клінічних (місце укорочення перкуторного звуку) і рентгенологічних даних.
Перед пункцією в області прокола проводять інфільтрацію шкіри і підшкірної клітковини 0,5% розчином новокаїну по типу "лимонної шкірки", далі лівою рукою фіксують шкіру, відтягують її по ребру до низу, а правою вводять голку всередину безпосередньо над верхнім краєм ребра. Голку довжиною 5-Ю см (в залежності від товщини підшкірної клітковини, характеру ексудата) проводять на глибину 3-4 см точно по краю ребра, анестезуючи на шляху м/р м'язи, якщо голка впирається в ребро, її злегка підтягують на себе і разом із шкірою піднімають уверх до верхнього краю ребра. Раптовий біль свідчить про прокол парієтальної плеври.
При виконанні пункції слід користуватись спеціальною голкою з "краником" або перехідною гумовою трубочкою, з'єднаною з голкою. Наявність скляної трубочки, розташованої по ходу гумової дозволяє стежити за поступанням вмісту плевральної порожнини у шприц. Ця нескладна система дозволяє уникнути прониканюю повітря у плевральну порожнину, вени легень, мозкові та коронарні артерії. Після аспірації порції плеврального вмісту, гумову трубку передавлюють, шприц від'еднуют^впорожняють, потім знову з'єднують з трубкою, і маніпуляції повторюють.
При великій кількості рідини, газів у плевральній порожнині, аспірацію можна провести з допомогою відсосу через банки Боброва або із застосуванням двоампульної системи, змонтованої по принципу сполучених судин. Одержану із плевральної порожнини рідину зливають у стерильну пробірку для подальшого дослідження -бактеріологічного, цитологічного (клітини крові,атипові клітини), біохімічного або ін. Вміст плевральної порожнини греба видалити повністю Для контролю за повновою аспірації краще користуватись не тільки даними сії
Після пункції в залежності від показань, у плевральну порожнину слід ввести антисептики, антибіотики. Для орошення плевральної порожнини використовують спеціальні голки, які мають мілкі бокові отвори і запаяні на кінці./мал.І/
Плевральну пункцію рекомендують виконувати на операціному або перев"язочному столі, який мав пристрій для опори, відведення плечана стороні пункції,
Можливі ускладнення. Внутрішньоплевральна кровотеча,
прокол легені
прокол діафрагми
Перша допомога при підозрі на кровотечу повинна бути комплексною. Потрібен строгий постільний режим, контроль за артеріальним тиском, частотою і наповненням пульсу в динаміці, загальним станом. При внутрішньоплевральній кровотечі необхідно рентгенологічне обстеження, при пошкодженні печінки - обстеження черевної порожнини, гемостатичні засоби, при пневмотораксі слід провести аспірацію повітря з допомогою пункції або дренування. При повітряній емболії (судоми, втрата свідомості) треба опустити голову донизу, підняти нижні кінцівки догори, призначити серцеві препарати, еуфілін, кисень.
Пункція порожнини перикарда.
Показання. Тампонада серця, гнійний перебіг цого процеса, затягування розсмоктування ексудата, уточнення діагноза.
Техніка, Пункція порожнини перикарда проводиться під місцевою анестезією сидячи або напівсидячи. Завдяки цьому серце опиняється на поверхні рідини і при пункції в точці Ларрея зменшується небезпека його поранення. Описано багато точок для пункції перикарда (мал. 9), але найбільш розповсюдженими і небезпечними являються точка Ларрея (І) -зліва між хрящем VII ребра і мечоподібним відростком та точка Марфана (2) -у верхівки мечоподібного відростка.
Анестезію шкіри проводять тонкою голкою 0,25-0,5% розчином новокаїна. Для пункції перикарда застосовується голка великого діаметра, довжиною 8-10 см, приєднана до шприця об'ємом 10-20 см3. Після проходження шкіри, голку продвигають на глибину 1,5 см, постійно вводячи новокаїн для знеболювання і запобігання тромбування її тканинами, далі направляють вгору і вглибь на 2-3 см. Для контролю ( чи не пошкоджена судина, чи не війшла голка в перикард) периодично необхідно підтягувати поршень шприца на себе.
Мал.9 Точки пункції перикарда. 1 - Ларея; 2 -Марфана; 3 -Пірогова-Караваєва; 4 -Делорма-Маньона; 5 -Войнича-Сяноженського; 6 -Шапошникова.
При проходженні діафрагми з'являється відчуття проходження голки через щільну тканину, після чого голка потрапляє в порожнину перикарда. В цей момент необхідно підтянуть поршень шприца на себе; якщо в шприц нічого не потрапляє, вводиться 1-2 мл новокаїна і проводиться аспірація. В нормі з порожнини перикарда в шприц потрапляє невелика кількість світло-жовтої серозної рідини. При отриманні крові необхідно провести пробу Ревілуа-Грегуара. Пунктовану рідину збирають у стерильну пробірку для бактеріологічного та цитологічного дослідження (клітини крові,ракові клітини) і визначення гемоглобіна. Порожнина перикарда при необхідності (гнійний перикардит) промивають антисептиками, вводять антибіотики.