0. 1.2 Основні форми техногенного порушення і забруднення геологічного середовища

Верхній шар літосфери (приблизно до 10 км) прийнято називати “надрами”. Він використовується людиною для видобутку корисних копалин. Сучасний технічний прогрес базується на всезростаючому використанні природних ресурсів, в тому числі мінеральних ресурсів. Із надр вилучається близько 150 млрд. т гірських порід, в тому числі понад 20 млрд. т корисних копалин. В близькому майбутньому ця кількість збільшується у 4-6 разів. При сучасній технології видобутку і використанні корисних копалин тільки 1-5% від всього об’єму вилученого із надр реалізується у вигляді продуктів виробництва, а решта є відходами. Щорічно в світі утворюється близько 18 млн. т огаркових відвалів.

Для вилучення того чи іншого корисного компонента із мінеральної сировини використовується ряд послідовних процесів, які супроводжуються утворенням твердих відходів. Більшість твердих відходів є токсичними і негативно впливають на стан довкілля. Основними забруднювачами ГС є підприємства гірничої, гірничо-хімічної, машинобудівельної, хімічної та інших галузей промисловості.

Головними джерелами забруднення ГС є підприємства металургійної промисловості, які викидають мільйони тонн шлаків з такими хімічними сполуками як SiO₂, Al₂O₃, CaO, MnO, FeO, Fe₂O₃, U₂O₅, TiO₂, K₂O і т.д. Крим цього, різні види металургійного виробництва дають великі маси різноманітних за складом шлаків і пилу, які видаляються на звалища і займають значні земельні площі. Під впливом водної і вітрової міграції ЗР із звалищ розповсюджуються і забруднюють НПС.

Величезна кількість мінеральних природних ресурсів перероблюється на підприємствах хімічної промисловості. Відходи виробництва неорганічної продукції (сірчаної кислоти, калійних добрив, фосфатної кислоти, фосфатних добрив і т.д.) є значними забруднювачами ГС і інших природних середовищ.

Форми порушення і забруднення найбільш характерні для гірничо-видобувних підприємств. Форма порушення або забруднення – це окреслено межею (у вигляді контуру чи ареалу) територіально-структурна одиниця гірничого виробництва в рамках ГС. За даними М.Д. Бойчука в зоні впливу гірничого виробництва характерні геомеханічні (деформації масиву порід і земної поверхні, провали, виїмки, насипи, забудови), гідродинамічні (гідрологічні – поверхневі, гідрогеологічні – підземні), аеродинамічні (приземні) порушення, а також літосферні (поверхні), гідросферні (з розчиненими хімічними, твердими і газоподібними речовинами), атмосферні (з твердими, рідкими, газоподібними і пароподібними речовинами) та біоценотичні (фіто-, зоо- і мікробоценози) забруднення.

ГС в межах урбанізованих територій характеризується цілим рядом особливостей, до числа яких відносяться: наявність штучних ґрунтів, значна закритість поверхні землі твердим покриттям, будівлями. Це доповнюється складним комплексом природних і штучних процесів, які відбуваються в межах ґрунтової товщі. Виникають особливі геофізичні і геохімічні поля, що впливають на стан ГС і умови існування живих організмів і людини.

ГС є літологічним простором для будівництва різних інженерних споруд і комунікацій, тому важливе значення мають інженерно-геологічні аспекти оцінки геолого-екологічних умов. У зв’язку з цим при проведенні інженерно-геологічних досліджень звичайно розглядають закономірності розвитку, методи прогнозу та інженерного захисту від таких процесів і явищ, як сельові прояви, болота і заболочені землі, карст, зсуви, сейсмічні явища та інше.