2. Критерії якості підземних вод

Якість прісних ПВ, що використовуються для водопостачання, визначається, як і для поверхневих вод суші, державними стандартами (ДЗСТ 2874-82; СанПіН “Вода питна”, введеного з 1.01.2000 р.), що включають бактеріологічні, органолептичні та хімічні показники.

Показники хімічного складу ПВ включають ГДК речовин, що зустрічаються як в природних умовах, так і внаслідок промислово­го, транспортного, сільськогосподарського, комунального чи іншого забруднення, а також внаслідок очистки води. ДЗСТ 2874-82 та інші стандарти лімітують вміст суми мінеральних компонентів, загальну жорсткість, NО₃ ^-, Cl^-, H⁺ (pH), Be, Mo, As, Pb, Se, Sr тощо. Так, якщо ВОЗ рекомендовані наступні значення по­казників якості питної води: Cl ^- = 600 мг/дм³, SО₄ ^2- = 400 мг/дм³, Mn²⁺ = 0,5 мг/дм³, Zn²⁺ = 15 мг/дм³, Fe²⁺ , Fe³⁺ = 1 мг/дм³, то ДЗСТ 2874-82 передбачає більш жорсткі обмеження (Cl^- = 100-350 мг/дм³, SО₄ ^2- = 250 мг/дм³, Mn²⁺ = 0,1 мг/дм³, Zn²⁺ = 5 мг/дм³, Fe²⁺ , Fe³⁺ = 0,3 мг/дм³).

Зміни якості прісних вод зони активного водообміну під впливом техногенних дій можуть виразитися у збільшенні їх мінералізації, вмісту токсичних макро- (Cl^-, SO₄^2-, Ca^2+, Mg²⁺), мезо- (Fe²⁺, Fe³⁺) та мікрокомпонентів (J, Br, В, F і ін.), у появі в ПВ невластивих їм ЗР антропогенного генезису (СПАР, пестициди та ін.), у зміненні температури, рН, Еh, у появі специфічного запаху, кольору і т.д.

Радіоактивні елементи враховуються згідно до норм радіаційної безпеки (НРБ -76/37 і інші нормативні документи).

При вмісті в воді деяких ЗР (за винятком F^-, NO₃ ^-) сума їх концентрацій не повинна перевищувати 1, тобто:

С₁ /С'₁ + С₂ /С'₂ … + С_n/ С'  1, (3.1)

де С₁ , С₂ ... С_n- виявлені концентрації речовин, мг/дм³;

С'_1 , С'₂ ... С'_n - ГДК цих же речовин, мг/дм³.

Забруднення ПВ може бути викликане більшою кількістю ЗР (n∙10 і більше). Звичайно обирають 2-3 типові ЗР і найбільш перевищуючі значення ГДК (C/С' > 1), але при цьому враховуються і загальні, тобто ті показники, що виявляються часто і повсюдно (мінералізація, загальна жорсткість, хлор­-iон, сульфат-­iон, нітрат-­iон, органічні речовини та ін.).

Техногенне (антропогенне) забруднення ПВ неоднакове за ін­тенсивністю та масштабами.

Якщо до забруднення ПВ відносити лише випадки з С > 1 ГДК, то картина забруднення ПВ буде мати переважно локальний характер. Якщо відносити випадки, коли С > фону, але менше за ГДК, то картина буде носити регіональний характер.

Для характеристики взаємозв'язку забруднення ПВ із загальним забрудненням НПС використовується показник схильності підземних вод до забруднення – ПCЗ:

ПCЗ = М_т / ПЗ, (3.3)

де М_т – модуль техногенного навантаження території ЗР, обумовлений як річний обсяг викидів ЗР, т/км² на рік;

ПЗ – показник захищеності ПВ, що виражається в балах (див. розділ, присвячений якісній оцінці захищеності ПВ).

Значення М_т можуть мінятися від менш 0,1 до 1000 і більше тис.т/км² рік, а значення ПЗ від менш 5 балів до 25 балів і більш. З урахуванням цього можна виділити наступні градації ПСЗ: 1) ППЗ < 0,01 (дуже низький ступінь схильності); 2) ППЗ = 0,01-0,1 (низький ступінь схильності); 3) ППЗ = 0,1-1 (помірний ступінь схильності); 4) ППЗ = 1-10 (середній ступінь схильності); 5) ППЗ = 10-100 (високий ступінь схильності); 6) ППЗ > 100 (дуже високий ступінь схильності).