12.Реформаторська діяльність Ярослава Мудрого.

Після смерті Володимира між його сина-Давньоруської культури, входженню Русі в ми спалахнула міжусобна боротьба, в якій сім'ю європейських народів. переміг Ярослав, прозваний у народі Мудріш.

Однією із найбільших заслуг Ярослава вва­жається запровадження на Русі першого збірника законів - "Руської правди".

Завдяки підтримці Ярослава зростала цер­ква, стрімко розвивалася культура. Він зас­нував Києво-Печерську Лавру, збудував ба­гато церков, серед яких був і Софійський собор, зведений у Києві на честь перемоги над печенігами.

Ярослав Мудрий зміцнив стосунки Русі з європейськими державами, правителі яких вважали за честь мати шлюбні зв'язки з київ­ською династією. Дружина Ярослава була шведською принцесою, троє його синів одру­жилися з європейськими принцесами, а три доньки вийшли заміж за французького, угорського і норвезького королів. Не дивно, що історики називають Ярослава тестем Європи.

Правління Ярослава Мудрого було апо­геєм могутності Русі.

17.Історичне значення Галицько-Волинської держави.

> Це друга велика держава в україн­ських землях після Київської Русі, спадко­ємиця Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

> Забезпечила високий рівень економіч­ного та духовно-культурного розвитку українських земель.

> Своєю орієнтацією на Захід відкрила доступ в українські землі західноєвропей­ським культурним впливам.

29.Андрусівське перемир’я 1667 р., “Вічний мир” та їх значення для України.

30 січня 1667 р. вони уклали Андрусівське перемир'я на 13,5 років:

> визнавалося входження Лівобереж­ної України до складу Росії, а Право­бережної України - до складу Польщі, Київ на два роки залишався за Росією, За­порізька Січ мала перебувати під владою обох держав.

13.Еволюція політичного устрою Київської Русі. Причини політичної децентралізації Русі.

Київську Русь характеризують як ранньо­феодальну державу: стрімка її феодалізація відбувалася при збереженні помітних за­лишків родоплемінного ладу. Серед них, перш за все, виділяються такі:

©збереження до XI ст. колективної влас­ності на землю. (Індивідуальна земельна власність зародилася на Русі у другій пол. XI ст.).

® збереження до X ст. (до адміністра­тивної реформи Володимира Великого) племінних князівств;

® збереження таких форм родоплемін­ного ладу, як віче, народне ополчення.

Щоб зрозуміти, що являла собою Київ­ська Русь, слід дати характеристику її еко­номічного, соціального, політичного та етнічного устрою.

Територіально-політичний устрій

Територіальне Київська Русь не була єди­ною і монолітною державою. Вона склада­лася приблизно з 15 удільних князівств, які характеризувалися значною самостійністю у внутрішньому житті. В оцінках територі­ально-політичного устрою Давньоруської держави існують розбіжності, її називають і конфедерацією, і суперсоюзом, і співдруж­ністю князівств.

До адміністративної реформи Володи­мира Великого (близько 988 р.) влада в удільних князівствах належала місцевим племінним династіям, які протистояли київ­ському князю в його прагненні об'єднати під своєю владою племінні князівства. Володимир же замінив племінних вождів своїми синами (а їх він мав 12 ), вірними боярами, зміцнивши тим самим владу київ­ського князя.

Пичини роздріблення Київської Русі.

> Великі простори держави при відсут­ності тісних економічних зв'язків за умов панування натурального господарства.

> Напади степових кочовиків.

> Розвиток і піднесення удільних кня­зівств і земель, що сприяло зростанню міс­цевого сепаратизму і загостренню між-князівських взаємин.

> Посилення боярства, яке ставило міс­цеві інтереси вище загальнодержавних.

> Зміна торговельноїкон'юнктури. Захід­на Європа почала торгувати безпосередньо з Близьким Сходом, а Київська держава за­лишилася поза світовими торговельними шляхами.

Роздробленість, що охопила Русь, отри­мала назву феодальної, оскільки вона була закономірним наслідком еволюції фео­дальних відносин (розвиток феодального землеволодіння - вотчин, посилення влади удільних князів і бояр).

Роздробленість кваліфікують також як політичну, бо вона призвела до змін в державному устрої Русі, а саме - до де­централізації системи управління. Київ­ський князь втратив контроль над уділь­ними князівствами, влада в яких зосере­дилася в руках місцевих князів.

Централізована форма державної влади змінилася на поліцентричну.

Роздробленість, спричинивши політичне ослаблення Київської Русі, не призвела до занепаду економічного і культурного життя князівств і земель.