21.Політика гетьмана п.Конашевича- Сагайдачного.

Багато зусиль для мирного розвитку сто­сунків з Польщею доклав Петро Конаше-вич- Сагайдачний.

Родом П.Конашевич-Сагайдачний із дрібної української шляхти с.Кульчиць під Самбором на Львівщині. Навчався в Острозі, у 1616 р. при­був на Запорізьку Січ. На чолі з ним козаки здійснили кілька успіш­них походів проти татар і турків (1607, 1608,1614,1615,1616 рр.). Особливу славу здобув по­ходом на Кафу (Феодосію) у 1616 р., захопивши її і визволивши з не­волі полонених.____Історики оці­нюють П.Кона-шевича-Сагайдач-ного як найвизнач­нішого гетьмана до Б.Хмельницького.

Намагаючись зміцнити становище України та козаків, Сагайдачний проводив компро­місну політику щодо Речі Посполитої.__Він здійснив реформу козацького війська, вперше перетворивши його на регулярне вій­сько з жорсткою дисципліною. Козацьке вій­сько піднялося до рівня кращих європейських армій.

Найбільшою заслугою Сагайдачного було те, що він навернув козаків до підтримки укра­їнської культури та православної церкви, об'єднав військову силу козаків з політичне слабкою церковною та культурною верхівкою України. Так, у 1620 р. Сагайдачний разом з усім козацьким військом вступив до Київ­ського братства, відраховуючи на його діяль­ність значні кошти. Цього ж року гетьман за­просив до Києва єрусалимського патріарха, який відродив в Україні православну церкву (уряд офіційно визнав її у 1632 р.).___Союз козаків з духовенством був на ко­ристь національним інтересам, сприяв оформленню ідейної програми козацтва.

У1620 р. розпочалася війна між Туреч­чиною та Річчю Посполитою. Річ Поспо­лита опинилася на межі втрати державної незалежності. У битві під Хотином у 1621 р. військо Сагайдачного врятувало Польщу від політичної катастрофи. Але сам гетьман був важко поранений і помер у Києві в 1622 р.

26.Березневі статті: умови і правове значення.

Основні положення "Березневих статтей"

>Україна (територія колишніх Київ­ського, Чернігівського і Брацлавського воє­водств) переходить під протекторат Росії;

> влада в автономії належить гетьману, якого обирає військо і затверджує цар; передбачалася пожиттєвість влади Богдана Хмельницького;

> чисельність козацького війська - 60 тис. чоловік;

> в містах зберігалося право на само­управління;

> визнавалася самостійність української православної церкви;

> Україна отримала право на зовнішню політику, крім відносин з Польщею і Туреч­чиною;

> передбачалися спільні воєнні дії України і Росії.

Оцінка договору 1654 року

Серед істориків немає згоди в оцінці ха­рактеру Переяславської угоди. Справа ускладнюється тим, що оригінальні доку­менти втрачено, збереглися лише неточні їх копії.

Переяславська угода була формою васальної залежності, за якої сильніша сторона (цар) зобов 'язувалася захищати слабшу (українців), не втручаючись у її внутрішні справи.

Український історик В.Липинський вва­жав, що угода була тимчасовим військовим союзом України з Москвою проти Польщі.

За офіційною радянською теорією, Переяславська угода стала результатом прагнення українців і росіян до возз'єднан­ня і що возз'єднання двох народів було ос­новною метою визвольної боротьби україн­ського народу і самого Б.Хмельницького.

Насправді ж, Б.Хмельницький споді­вався, спираючись на підтримку Москви, завершити, нарешті, війну проти Польщі, розширити і зміцнити козацьку державу.