
- •3. Визначення геометричних характеристик поперечного перерізу
- •3.1 Загальні теоретичні положення
- •3.2 Звіт по роботі
- •3.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 4
- •4. Визначення модуля пружності при розтязі
- •4.1 Загальні теоретичні положення
- •4.2 Методика визначення модуля пружності
- •4.3 Лабораторне обладнання для визначення модуля пружності .
- •4.4 Звіт по роботі
- •4.4.1 Характеристика тензометра:
- •4.4.2 Дані дослідів:
- •4.4.3 Результати дослідів
- •4.5 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 5
- •5. Визначення коефіцієнта поперечної деформації (коефіцієнта Пуассона)
- •5.1 Загальні теоретичні положення
- •5.2 Обладнання та виконання роботи
- •5.3 Звіт по роботі
- •5.3.1 Дані для розрахунку
- •5.3.2 Порядок виконання роботи
- •5.3.3 Теоретичне значення
- •5.3.4 Експериментальне визначення
- •5.3.4 Порівняння теоретичного (табличного) і експериментального значення
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 6
- •6. Дослідження закону розподілу нормальних напружень при згині консольної балки
- •6.1 Загальні теоретичні положення
- •6.2 Метод електротензометрування, основні поняття
- •6.4 Звіт по роботі
- •6.4.1 Тарування приладу
- •6.4.2 Визначення напруження в довільній точці перерізу
- •6.5 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 7
- •7. Визначення модуля пружності другого роду (модуля зсуву) при крученні
- •7.1 Загальні теоретичні положення
- •7.2 Устаткування для експеременту
- •7.3 Звіт по роботі
- •7.3.1 Дані для розрахунку
- •7.4 Дані експерименту
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 8
- •8 Випробовування гвинтової циліндричної пружини
- •8.1 Основні теоретичні положення
- •8.2 Опис установки
- •8.3 Звіт по роботі
- •8.3.1 Дані для розрахунку
- •8.3.2 Експериментальне визначення характеристики пружини
- •8.3.3 Теоретичне визначення жорсткості пружини
- •8.4 Контрольні запитання
- •Лабораторна робота № 9
- •9. Дослідження напруженого стану в точці суцільного середовища
- •9.1 Загальні теоретичні відомості
- •9.2 Звіт по роботі
- •9.2.1 Порядок виконання роботи. Знайти згідно рисунку 9.1 і таблиці 9.1
- •9.3 Приклад
- •9.4 Контрольні запитання
Лабораторна робота № 4
4. Визначення модуля пружності при розтязі
Мета роботи: ознайомлення із методикою визначення модуля Юнга при розтягу стального зразка, вивчення конструкції важільного тензометра і визначення модуля Е сталі.
4.1 Загальні теоретичні положення
Під дією розтягуючої сили
прямий
брус постійного поперечного переріза
довжиною
видовжується на деяку
величину
,
яка називається
абсолютним видовженням при розтягу.
Лінійну відносну деформацію
визначають по формулі:
.
Стержні з різних матеріалів видовжуються по різному. Для випадку, коли напруження в брусі не перевищує границю пропорційності, дослідом встановлена наступна залежність
,
де N – повздовжня сила в поперечних перерізах бруса;
А – площа поперечного перерізу бруса;
E – модуль Юнга, який залежить від фізичних властивостей матеріалу.
Справедливий закон Гука
,
де
– модуль Юнга.
Абсолютне видовження бруса визначається за формулою:
.
В даній роботі модуль Юнга
визначається із досліду на розтяг
стального зразка.
4.2 Методика визначення модуля пружності
Спочатку вимірюють розміри зразка.
Потім встановлюють на зразку два однакових тензометра (рис. 4.1), з допомогою яких виміряються абсолютні повздовжні деформації (видовження) розтягнутого зразка. Бази тензометрів повинні бути однаковими, причому леза призм обох тензометрів повинні знаходитися в одній вертикальній площині.
Щоб виключити
ненадійні виміри зусиль і деформацій
на початку навантаження, відлік
навантажень починають не від нуля, а
від деякого навантаження
.
Для стальних зразків початкове
навантаження повинно відповідати
напруженню не менше 50 МПа.
Потім задаються
величиною приросту навантаження, тобто
ступінню навантаження, яку в даній
роботі слід прийняти рівній
= 1,5
кН.
Визначають
величину найбільшої сили
,
яку можна прикласти до зразка, не
викликаючи в ньому напружень, що
перебільшують границю пропорційності
матеріалу
зразка. Остання для випробуваної
сталі може бути прийнята
= 200 МПа.
Переконавшись в правильності показів тензометрів, навантажують зразок, починаючи із , і додаючи послідовно навантаження по . Після кожного ступеня навантаження роблять відлік показів тензометрів. Навантаження і відповідні їм покази тензометрів записують в протокол лабораторної роботи.
4.3 Лабораторне обладнання для визначення модуля пружності .
В даній роботі, використана універсальна випробувальна машина типу УММ-5, яка являється контрольно-випробувальним приладом і призначена для статичних випробувань металів (зразків, виробів, деталей) на розтяг, стиск, згин і загин з граничним навантаженням 50 кН.
Машина УММ-5 влаштована по принципу розривних машин з механічним навантаженням зразка і важільно-маятниковим силовимірювачем.
Для виміру діючих на зразок навантажень використовують силовимірювач, який кріпиться на колоні з лівої сторони машини. В силовимірювачі встановлений діаграмний апарат барабанного типу, який може записувати діаграму "навантаження-деформація" випробуваного зразка.
Для виміру
абсолютних повздовжніх деформацій
стального зразка приміняється важільний
тензометр. Цей тензометр звичайно має
базу
=
20 мм (в деяких моделях 10 мм). Якщо приєднати
спеціальний видовжувач, база може
бути збільшена до любих розмірів в
межах 50 - 100 мм. Схема тензометра
показана на рисунку 4.1.
Рисунок 4.1 – Схема тензометра
Тензометр притискується до випробувального зразка С за допомогою струбцини, не показаній на схемі. Відстань між нижнім ребром призми 1 і вістрем ножа 2 являється базою приладу. Жорстка рамка 6 приладу разом з призмою 1 складає частину приладу, яка сприймає деформацію. Частиною приладу, яка збільшує деформацію, являється важіль 3, який жорстко з’єднаний із призмою 1, а стрілка 5 шарнірно з'єднана з важелем 3 тягою 4. Стрілка 5 верхнім кінцем 6 шарнірно прикріплена до рамки. По шкалі 7 знімаються покази.
При збільшенні
довжини
(бази приладу) на величину
буде
поворот призми 1 навколо її верхнього
ребра на деякий кут. Разом з призмою на
цей же кут повернеться важіль 3 і за
допомогою тяги 4 відхилить нижній її
кінець на величину
- з
відліку
до відліку
по
шкалі 7. Різниця відліків по шкалі
пропорційна видовженню
.
Коефіцієнт збільшення
залежить
від співвідношення важелів 3 і 5 і
дорівнює:
Звичайно збільшення
приладу
дорівнює
1000 - 1200. В даному тензометрі
=
1000. Якщо відомий коефіцієнт збільшення
приладу, то по різниці відліків легко
визначають видовження:
.