Лекція 3
ТЕМА: Промислове природокористування. Транспорт і природокористування.
Основні питання для вивчення:
Промисловість — головний чинник екологічної небезпеки. Зміни структури промислового виробництва України та їх прояв на стані довкілля.
Видобувна і обробна промисловість: вплив на довкілля.
Відходи промислового виробництва та проблема їх утилізації. (C.Р.)
Види транспорту та його вплив на навколишнє середовище.
Структура транспортних забруднень.
Хід заняття.
1. Зміни структури промислового виробництва України та їх прояв на стані довкілля.
Про особливості використання природних ресурсів у промисловості свідчить той факт, що відходність промислового виробництва становить близько 90 %. Це зумовлено масштабними втратами природних ресурсів, у тому числі готової продукції. Висока частка відходів промислового виробництва є основною причиною його низької екологічності. Тому утилізація і знешкодження промислових відходів нині є серйозною екологічною проблемою на національних, регіональних і глобальному рівнях.
Завдяки промисловості держава отримує 2/3 валютних надходжень від загального експорту товарів і послуг.
Промислове виробництво базується на переробці різноманітних видів природних ресурсів з отриманням або засобів виробництва, або корисних для людини продуктів. Промисловість підрозділяють на дві основні галузі – видобувну та переробну. Видобувна промисловість включає в себе видобування рудних та нерудних корисних копалин, лісову промисловість та деякі інші види. Переробна працює на сировині, що отримується від видобувної промисловості та сільського господарства. Вона підрозділяється на металургійну, машинобудівну, деревообробну, текстильну, електротехнічну та інші види промисловості. Будь-яке промислове виробництво включає три етапи:
Виявлення та освоєння природних ресурсів.
Розгортання виробництва з переробки цих ресурсів та отримання корисної продукції.
Накопичення відходів та їх видалення.
Усі ресурси промислового виробництва є речовинами, що вилучені з планетарного кругообігу або з їхнього природного депо. Для будь-якого промислового виробництва характерна тенденція до концентрації. Вона випливає з нерівномірного розподілу ресурсів, а також пов’язана з тим, що територіальна сконцентрованість видобувної та переробної галузей дає економію транспортних засобів. Виникають територіально-виробничі комплекси – групи технологічно та економічно зв’язаних виробництв та підприємств. Розташовуються промислові підприємства в основному в містах. При їхньому розміщенні за межами міста вони швидко перетворюються в міста або населені пункти.
Україна в європейському масштабі залишається знаним виробником певних видів продукції: вугілля, залізної руди прокату чорних металів, сталевих труб, цементу, мінеральних
добрив, кальцинованої соди, продукції важкого машинобудування, верстатів, електротехнічної промисловості, сільськогосподарських машин та ін.
Отже, економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, упровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш «дешевим» способом — без будівництва відповідних очисних споруд.
Промисловість — головний чинник екологічної небезпеки
Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря й земель, накопичення в дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва. Такі процеси тривали десятиріччями й призвели до різкого погіршення стану здоров'я людей, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України. Винятковою особливістю екологічного стану України є те, що екологічно гострі локальні ситуації погіршуються великими регіональними кризами. Чорнобильська катастрофа з її тривалими медико-біологічними, економічними та соціальними наслідками сформувала в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.
Головними причинами, що призвели до загрозливого стану довкілля, є:
застаріла технологія виробництва й обладнання, висока енергоємність та матеріаломісткість, що у два-три рази перевищують відповідні показники розвинених країн;
високий рівень концентрації промислових об'єктів;
несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;
відсутність належних природоохоронних систем (очисних споруд, оборотних систем водозабезпечення тощо), низький рівень експлуатації наявних природоохоронних об'єктів;
відсутність належного правового й економічного механізмів, які стимулювали б розвиток екологічно безпечних технологій та природоохоронних систем;
відсутність належного контролю над обороною довкілля.