Принципи навчання у вищій школі

Принципи навчання (дидактичні принципи) – визначена система вихідних, основних дидактичних вимог до навчання, виконання яких забезпечує їх необхідну ефективність.

Дидактичні принципи покладено в основу навчання всіх навчальних дисциплін, вони суттєвою мірою визначають їх зміст, форми організації і методи навчання.

Основними принципами дидактики вищої школи на сучасному етапі її розвитку є:

Принцип науковості. Полягає в доборі матеріалу, який би відповідав структурі побудови певної науки і навчальної дисципліни, специфіці її розділів і тем, висвітлював би її сучасні досягнення. Принцип зобов’язує викладача викладати навчальний курс, спираючись на перевірені наукові дані, розкривати причинно-наслідкові зв’язки явищ, процесів, подій, інформувати про сучасні досягнення науки та й розвитку, їх зв’язок з іншими науками.

Принцип систематичності і послідовності. Певною мірою він є похідним від принципу науковості, оскільки кожна наука має свою систему і послідовність викладу в навчальному процесі. У вищій школі систематичність досягається послідовним викладом навчального матеріалу, переходом від простого до складного, від відомого до невідомого, від часткового до загального; наявністю логічних зв’язків, які сприяють проникненню студентів у структуру знань, з’ясуванню логічних зв’язків між частинами навчального курсу. Реалізація цього принципу дозволяє досягти системності знань (а відповідно і системності мислення) студентів.

На основі послідовності будуються навчальні програми, які передбачають розміщення матеріалу за принципом лінійності (вивчається матеріал з повторенням) та концентричності (без повторення, на більш високому з кожним наступним заняттям рівні мислення студентів).

Принцип доступності, дохідливості викладання. Він виявляється в компенсуванні складнощів змісту матеріалу майстерним його викладанням викладачем або вдалою його подачею авторами підручника. Чим складніший матеріал, тим простіше, дохідливіше і послідовно має його викладати викладач. Принцип доступності залежить і від дотримання правила послідовності: від простого – до складного, від нижчого – до вищого.

Принцип зв’язку теорії з практикою. Полягає у розкритті практичної значимості знань, застосуванні їх у практичній діяльності, наданні професійної спрямованості майже усім навчальним дисциплінам у процесі навчання у вищому навчальному закладі. Відповідно до принципу, наукові положення в навчально-виховному процесі повинні підтверджуватися конкретною педагогічною практикою, яка потребує постійного зв’язку науки, техніки і виробництва.

Принцип свідомості й активності студентів. Виник і розвивався як заперечення догматизму і пасивної ролі студентів у навчанні. Плідний результат у будь-якій діяльності людини визначається ступенем її активності в цій діяльності і свідомим до неї ставленням. Принцип передбачає широке застосування в навчальному процесі вищого навчального закладу проблемних методів, впровадження всіх психічних процесів, які сприяють активізації пізнання.

Активне й свідоме засвоєння знань, умінь і навичок забезпечується залученням різноманітних розумових операцій (порівняння, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія), з’ясуванням взаємозв’язків і взаємообумовленості у вивченому матеріалі, правильним розкриттям думки при усному мовленні.

Активізації пізнавальної діяльності студентів сприяє, зокрема, позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу, позитивні емоційні переживання, зумовлені навчальною діяльністю. Успіх активізації пізнавальної діяльності залежить від рівня зв’язку теорії з практикою, єдності між інтелектуальною і мовною діяльністю студентів, ступеня застосування на практиці засвоєних знань, умінь і навичок. На процес до того ж позитивно впливають систематичне повторення засвоєних знань, варіативність і диференціація вправ, можливість засвоєння важкого матеріалу доступними шляхами. Викладач вищого навчального закладу має конструювати методику застосування знань для узагальнення інтелектуальних умінь під час виконання конкретних завдань. Цьому сприяють проблемне навчання, диференціювання матеріалу відповідно до навчальних можливостей студентів, впровадження сучасних технічних засобів у процес навчання, уміння викладача реагувати на психологічний стан студентів і зважати на стадії їх психічного розвитку.

Принцип наочності. Передбачає навчання на основі живого сприймання конкретних предметів і явищ дійсності або їх зображень. Види наочності: натуральна (рослини, тварини, гірські породи, зоряне небо, прилади, машини, явища природи тощо); образна (картини, таблиці, моделі, муляжі, математичні фігури тощо); символічна (географічні карти, графіки, діаграми, схеми, формули та ін.).

Наочність сприяє розумовому розвитку студентів, допомагає виявити зв’язок між науковими знаннями і життєвою практикою, полегшує процес засвоєння знань і сприяє розвитку інтересу до них, допомагає сприймати об’єкт у всьому його розмаїтті, сприяє розвитку мотиваційної сфери студентів.

Послуговування наочністю повинно бути підпорядковане конкретній меті, розвитку самостійності й активізації студентів. Наочність як така має бути змістовою, естетично оформленою, відповідати психологічним законам сприймання, не бути перевантаженою або такою, що викликає додаткові асоціації. Отже, готуючи студентів до її сприймання, не слід переоцінювати, як і недооцінювати наочності у процесі навчання.

Принцип міцності знань, умінь і навичок. Передбачає тривале збереження в пам’яті набутих знань, умінь і навичок. Існує багато прийомів реалізації цього принципу в процесі повторення, закріплення і застосування знань, умінь і навичок:

• повторення навчального матеріалу за розділами і структурними смисловими частинами;

• запам’ятовування нового матеріалу в поєднанні з засвоєним раніше;

• стимулювання під час повторення активізації студентів (запитання, порівняння, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення);

• перегрупування матеріалу з метою зведення його до системи;

• виділення під час повторення провідних ідей;

• застосування у процесі повторення різноманітних методик, форм і підходів;

• виконання вправ;

• впровадження самостійної роботи з творчого застосування знань;

• послуговування раніше засвоєними знаннями з погляду їх трактування.

Принцип індивідуального підходу до студентів. Його головною ознакою є врахування рівня розумового розвитку, знань і умінь, працездатності, пізнавальної і практичної самостійності студентів, ставлення до навчання, характеру пізнавальних інтересів, вольового розвитку студентів.

Принцип емоційності навчання. Реалізується через жвавий, образний виклад навчального матеріалу; наведення цікавих прикладів; застосування наочності і технічних засобів навчання; створення відчуття виконаного обов’язку; мову викладача, його ставлення до студентів, зовнішній вигляд.

Принцип єдності наукового і навчального процесів. Реалізацію цього принципу повинні забезпечувати викладачі вищого навчального закладу, відомі в науці своїми творчими здобутками. Саме вони формують у студентів наукове мислення, залучають їх до пошукової наукової діяльності, заохочують до участі в наукових студентських гуртках і групах з певної проблематики.

? Запитання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність основних закономірностей навчання?

2. З’ясуйте поняття єдності і взаємозв’язку принципів навчання у вищому навчальному закладі.

3. Як реалізується в навчанні єдність теорії і практики?

4. У чому виявляється взаємозв’язок слова, наочності і практичної діяльності у навчанні?

5. Як співвідносяться доступність навчання й індивідуальний підхід до студентів?

6. Які фактори впливають на пізнавальну активність студентів у процесі навчання у вищому навчальному закладі?

7. У чому проявляється вербалізм у навчанні, і як можна йому протистояти?

8. В аудиторії є студент, якого ніхто не помічає. Поставте за мету знайти у процесі його навчально-пізнавальної діяльності те, що не бачать інші, і накресліть конкретні кроки до цього.

9. Експериментальні досліди психологів дозволили встановити залежність забування від часу: найбільш швидко воно проходить у перший день, перші години після заучування, тобто забування інтенсивне відразу після вивчення матеріалу, а потім воно уповільнюється. Запропонуйте студентам ефективні прийоми підготовки до екзаменаційних сесій.

10. Опрацюйте фрагмент заняття, який би розкривав ті чи інші шляхи позитивної мотивації навчання, формування активності і самостійності студентів.