§ 3. Державний земельний кадастр та значення його ведення

Поняття і загальна характеристика державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр є найважливішим інструментом державного управління земельним фондом. Він забезпечує прийняття науково-обґрунтованих рішень у галузі організації раціонального використання та охорони земель. Роль земельного кадастру як інструмента державного управління особливо зросла в умовах проведення земельної реформи, введення плати за землю, включення земельних ресурсів у систему ринкових відносин.

Згідно ст. 193 Земельного кодексу державний земельний кадастр являє собою єдину державну систему земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Іншими словами це зведення систематизованих, науково обґрунтованих та достовірних відомостей про землі всіх категорій.

Державний земельний кадастр призначений для забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зацікавлених підприємств, установ, організацій і громадян можливими і необхідними відомостями про природний стан, господарське призначення і правовий режим земель з метою організації їх раціонального використання і охорони, регулювання земельних відносин, економічного і екологічного обґрунтування бізнес-планів та здійснення землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю. Порядок ведення державного земельного кадастру визначається відповідним Положенням¹.

Згідно ст. 195 Земельного кодексу, основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею і договорів оренди землі, обліку кількості і якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної і грошової оцінки земель, а також кадастрових зйомок. Він ведеться Держкомземом, Державним комітетом Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному кадастру, обласними, Київським і Севастопольським міськими головними управліннями, районними відділами, міськими (міст обласного і районного підпорядкування) управліннями (відділами) земельних ресурсів, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад.

До умов ведення державного земельного кадастру і його відомостей пред'являються певні вимоги. Для того, щоб кадастр виконував покладені на нього завдання, відомості, які містяться у всіх його розділах повинні бути об'єктивними і достовірними, відповідати фактичному стану земель та їх використанню. Об'єктивність і достовірність земельного кадастру, підтримка його даних на сучасному рівні забезпечується безперервністю кадастрових відомостей, проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів оренди землі, обліком кількості і якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів і економічною оцінкою земель. Для отримання оперативних і точних даних використовуються аерокосмічні зйомки та методи дистанційного зондування земної поверхні.

Одним із принципів ведення кадастру є порівнянність кадастрових даних у розрізі адміністративно-територіальних одиниць і даних про землю, що містяться в кадастрах інших природних ресурсів (лісовому, водному, кадастрі родовищ і проявів корисних копалин тощо)¹. Порівнянність кадастрових даних визначається єдністю методів ведення кадастру на всій території країни за єдиною системою на основі нормативних документів, які затверджуються Держкомземом.

Всі кадастрові відомості про землю оформляються у вигляді спеціальної базової документації, яка періодично оновлюється і щорічно складається. Вона може бути текстовою і картографічною із застосуванням сучасних технічних систем¹ . До такої документації відносяться кадастрові карти і плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень і земельних ділянок власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, які знаходяться в державній, комунальній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність і продуктивність. Земельно-кадастрова документація також включає книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, право постійного користування землею і договорів оренди землі.

Склад і форми земельно-кадастрової документації уніфіковані і затверджуються Держкомземом. Він організує роботи з картографування земельних угідь, обстеження, розвідування та оцінки земель, розробляє методичні вказівки та інструкції з ведення кадастру, узагальнює і аналізує земельні звіти по різних областях, здійснює іншу діяльність у межах своєї компетенції. За недостовірність відомостей і даних кадастрової документації керівники місцевих відділів і управлінь по земельних ресурсах, на які покладені функції ведення земельного кадастру, несуть юридичну відповідальність.

Дані державного земельного кадастру підлягають обов'язковому застосуванню при плануванні використання та охорони земель, вилученні і наданні земель, проведенні землеустрою, оцінки господарської діяльності, здійсненні державного контролю за використанням і охороною земель та інших заходів. Земельний кадастр використовується для відшкодування шкоди, заподіяної землям, при припиненні права на земельну ділянку у випадку її нераціонального використання, виплаті вартості витрат на поліпшення земель у зв'язку з припиненням діяльності землекористувача або орендаря.

Зміст державного земельного кадастру. Державний земельний кадастр складається з наступних взаємозалежних елементів: державної реєстрації права власності, права користування землею і договорів оренди земельних ділянок; обліку кількості та якості земель; бонітування ґрунтів; зонування територій населених пунктів; економічної і грошової оцінки земель; кадастрових зйомок.