Недоговірні зобов'язання

Крім договірних зобов'язань, законодавство передбачає та­кож недоговірні зобов'язання, що виникають з інших підстав, ніж договір, тобто це може бути правочин, інші юридичні факти чи закон.

Види недоговірних зобов'язань:

- публічна обіцянка винагороди;

- вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її дору­чення;

- рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізич­ної або юридичної особи;

- створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

- відшкодування шкоди;

- набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Публічна обіцянка винагороди

Особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка вина городи є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інфор­мації або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди.

Конкурс (змагання) має право оголосити фізична або юридична особа (засновник конкурсу). Конкурс оголошується публічно через засоби масової інформації. Оголошення про конкурс може бути зроблено іншим чином. Засновник конкурсу має право запросити до участі в ньому персональних учасників (закритий конкурс).

Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого ре­зультату. Переможець конкурсу визначається в порядку, вста­новленому засновником конкурсу. Результати конкурсу оголо­шуються в тому ж порядку, в якому його було оголошено.

Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має пра­во без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються поло­ження про відповідний договір.

Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї за­ходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в май­нових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів.

Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи

Шкода, завдана особі, яка без відповідних повноважень ря­тувала здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.

Шкода, завдана майну особи, яка без відповідних повнова­жень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небез­пека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює. У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної осо­би або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

- вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

- відшкодування завданої шкоди;

- заборони діяльності, яка створює загрозу.

Відшкодування шкоди

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодуван­ня, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі непра­вомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого са­моврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

а) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підви­щеної небезпеки;

б) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незакон­ного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного за­ходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незакон­ного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

в) в інших випадках, встановлених законом.

Шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самоза­хист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшко­довується. Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодова­на особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать мораль­ним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчи­нила протиправну дію.

Шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямова­них на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю не­безпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала. Особа, яка відшкодувала шкоду, має право пред'явити зворот­ну вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотир­надцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, – якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за ма­лолітньою особою. Якщо малолітня особа завдала шкоди під час перебування під наглядом навчального закладу, закладу охорони здоров'я чи іншого закладу, що зобов'язаний здійснювати нагляд за нею, а також під наглядом особи, яка здійснює нагляд за малолітньою особою на підставі договору, ці заклади та осо­ба зобов'язані відшкодувати шкоду, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини

Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадця­ти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загаль­них підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному об­сязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'я­заний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в по­вному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини

Шкода, завдана недієздатною фізичною особою, відшкодо­вується опікуном або закладом, який зобов'язаний здійснюва­ти нагляд за нею, якщо він не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов'язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, не припиняється в разі понов­лення її цивільної дієздатності.

Шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища по­терпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повно­му обсязі. Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних на­поїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завда­на нею, відшкодовується на загальних підставах.

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних за­собів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завда­на джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре­чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспорт­ним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, збері­гання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Осо­ба, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвище­ної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

а) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодо­вується винною особою;

б) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

в) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шко­ди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (без­підставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підста­ва, на якій воно було набуте, згодом відпала.