35. Особливості концепції “любові і страху” Амітая Етціоні.

Амітай Етціоні- відомий американський соціолог і політолог системної орієнтації, дослідник проблем управління і організаційної поведінки, представник школи соціальних систем в теорії менеджменту.

За совєю методологічною орієнтацією Етціоні належить до прихильників синтезу ідей веберського раціоналізму, природно-систематичної версії Парсонса і Селзнікаі кібернетичного підходу в теорії організації та управління. Його основна ідея полягає в тому, що «будь-яка бюрократична організація може бути одночасно розглянута як у термінахзабеспечення утилітарних вимог ефективності, так і в термінах її виживання у зовнішньому середовищі». Ці два підходи до вивчення організацій визначаються ним як дві моделі раціональності: 1)модель ефективності організації; 2)модель виживання організації.

Особливої уваги заслуговують дослідження ефективності управлінської діяльності керівника, які були здійснені Етціоні і на підставі яих він сформував свою концепцію організації поведінки – «концепію любові і страху». У цій концепції він запозичує і розвиває ідеї, які були висловлені ще у ХVІ ст вченим Макіавелі.

Етціоні вважає, що ефективний керівник має враховувати і те, і інше. Адже ефективність управлінської діяльності, на його думку має розглядатися як результуюча цих двох стилів, тобто персональної влади і позиційної влади, а найефективнішим вважатиметься такий стиль управління підлеглими, який найбільшою мірою відповідатиме ситуації ,що склалася.

При цьому відносини між підлеглим і керівником, стверджував Етціоні, які засновані на любові (персональна влада), непостійна і короткочасні, якщо з боку підлеглих відсутній страх перед покаранням. В той же час, відносини, що засновані на страху ( позиційна влада), є більш тривалими, але й вони викликають у підлеглих скриту форму непокори.

Тому, як вважає Етціоні, успішний керівник повинен іноді приносити в жертву прийняті, але короткострокові відносини, що побудовані на любові, заради довгочасної поваги з боку підлеглих, що побудована на старху .і водночас бути досить обережними, якщо не хоче, щоб страх перейшов у ненависть до нього.

36.Поняття та процес контролю.

Контроль – це процес забезпечення досягнення цілей організації шляхом постійного спостереження за її діяльністю та усунення відхилень, які при цьому виникають.  В межах процесу контролю можна виділити три основних етапи: 1) вимірювання реальних процесів, що здійснюються в організації 2) порівняння результатів реального виконання із заздалегідь встановленими стандартами; 3) реакція на порівняння (коригуючі дії або зміна стандартів).

1Етап характеризується особистими спостереженнями; статистичними звітами; усними звітами підлеглих; письмовими звітами підлеглих. Кожний із методів має свої переваги та недоліки, тому їх спільне використання збільшує ймовірність отримання достовірної інформації. Метод особистих спостережень не завжди підходить, оскільки на особисті спостереження впливають особисті якості і почуття спостерігачого.Статистичні звіти набувають все ширшого застосування в управлінському контролі внаслідок використання комп’ютерних технологій. Переваги та недоліки цього методу подібні до методу особистих спостережень. При цьому: - виникає фільтрація інформації; - для цього методу характерним є швидке отримання інформації; - наявність гарного зворотнього зв’язку; - до останнього часу виникали труднощі з документуванням такої інформації для наступної звітності. 2Етап характеризується На етапі порівняння встановлюється ступінь відхилення реального виконання від стандарту. На цьому етапі принципово важливим є визначення прийнятного (допустимого) рівня відхилень. Відхилення реального виконання, що перевищують допустимий рівень, і стають об’єктом діяльності мереджера. 3. Заключний третій етап процесу контролю – це реакція менеджера на результати порівняння.