Змістовні теорії мотивації.
Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації (класифікації) потреб людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створити умови для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.
Найвідоміші змістовні теорії мотивації: теорія ієрархій потреб Абрахама Маслоу; теорія потреб Девіда МакКлеланда; теорія мотиваційної гігієни Фредеріка Герцберга.
Теорія ієрархії потреб Абрахама Маслоу ґрунтується на тезах:
потреби людини мають ієрархічну структуру (пріоритетність) ;
поведінка людини визначається найсильнішою на даний момент потребою;
найсильніша потреба визначає поведінку людини до моменту її задоволення;
за одночасного існування кількох сильних потреб домінують потреби нижчого рівня.
Теорія потреб Девіда МакКлеланда пропонує інші три види потреб
а) потреби в успіху (досягненнях), тобто потреби в перевищенні встановлених стандартів діяльності, в усвідомленні особистих досягнень (не у винагородженні таких досягнень). Люди з такою потребою намагаються виконати свою роботу краще, якісніше, ефективніше, ніж це було зроблено до них; б) потреби у владі, тобто потреби впливати на поведінку інших людей, бути впливовим, “мати вагу”; в)потреби в належності, тобто потреби в дружніх, товариських міжособових стосунках з колегами по роботі.
Теорія мотиваційної гігієни розроблена Фредеріком Герцбергом.
Дві групи факторів : фактори, які спонукають людину до високопродуктивної праці і викликають задоволення від роботи. Такі фактори отримали назву "дійсних (істинних) мотиваторів"; фактори, що викликають незадоволення в процесі роботи. Такі фактори називаються "гігієнічними".
«Дійсні мотиватори» |
«Гігієнічні фактори» |
Визнання результатів праці (заслуг) працівника. Змістовністьпраці (можливістьрозвитку особистості). Досягнення (успішність) в роботі. Високий ступінь відповідальності. Просування службою. Можливості творчого та ділового зростання. |
Заробітна платня. Умови праці. Соціально-трудова політика фірми. Міжособові стосунки в колективі. Ступінь контролю з боку керівника. Ставлення безпосереднього керівника. |
32.Контроль як загальна функція менеджменту.
Контроль – це процес, за допомогою якого керівництво організації визначає, чи правильні їх рішення, чи ні, чи потребують вони коригування та змін.
Процес контролю – це послідовність дій, яка складається становленням стандартів виміру фактично досягнених результатів та проведення корегування у випадках суттєвого відхилення, досягнених результатів від попередньо-встановлених стандартів.
Основними вимогами проведення ефективного контролю є стратегічною його направленість, орієнтир на результат, своєчасність, гнучкість, економічність та інше.
Виділяють наступні види контролю: 1) попередній контроль. Здійснюється до фактичного початку робіт. Засоби здійснення — реалізація певних правил, процедур і ліній поведінки. Використовується по відношенню до людських (аналіз професійних знань і навиків, необхідних для виконання посадових обов'язків, відбір кваліфікованих людей), фінансових (складання бюджету) і матеріальних ресурсів 2) поточний контроль. Здійснюється безпосередньо в ході проведення робіт. Базується на вимірі фактичних результатів, отриманих після проведення роботи. Для здійснення контролю апарату управління необхідний зворотний зв'язок; 3) завершальний контроль. Одна з функцій полягає в тому, що контроль дає керівництву інформацію, необхідну для планерування, якщо аналогічні роботи передбачається проводити в майбутньому. Також сприяє мотивації, оскільки вимірює досягнуту результативність. Технологія контролю здійснюється за наступною схемою: 1) вибір концепції контролю (система, процес, приватна перевірка); 2) визначення цілей контролю (доцільність, правильність, регулярність і ефективність контролю); 3) встановлення норм контролю (етичні, виробничі, правові); 4) вибір методів контролю (діагностичний, терапевтичний, попередній, поточний, завершальний); 5) визначення об'єму і області контролю (суцільний, епізодичний, фінансовий, якості продукції).