- •Поняття та сутність менеджменту. Мета, задачі менеджменту.
- •Загальні принципи менеджменту.
- •Наукова школа управління.
- •Принципи наукового управління за ф. Тейлором.
- •Порівняльна характеристика японської та американської моделей менеджменту.
- •Адміністративна школа управління.
- •Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •Системна концепція управління “7с” Томаса Пітерса і Роберта Уотермана.
- •А. Файоль. Принципи менеджменту.
- •Школа людських стосунків (розвитку поведінських наук).
- •Організація як об’єкт управління. Необхідність і передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •Організації та їх ознаки. Види організацій.
- •Зовнішнє середовища організації.
- •Внутрішнє середовища організації.
- •Місія, цілі та культура організації.
- •Життєвий цикл організації та його стадії.
- •Організаційна культура: формування, фактори формування, підтримка та зміни.
- •Загальна характеристика та класифікація функцій менеджменту.
- •Організаційні структури, принципи їхньої побудови.
- •Типи організаційних структур.
- •Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •Типи організаційних структур: лінійна, функціональна, лінійно-функціональна, матрична.
- •Процес формування структури управління.
- •Оцінка та аналіз організаційних структур управління.
- •Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Головні форми проектування організацій.
- •Гірт Хофстед і концепція ділової культури організацій.
- •Методи моніторингу зовнішнього середовища організації та оцінка економічної ефективності моніторингу.
- •Види планування та їх взаємозв’язок. Складові процесу стратегічного планування.
- •Змістовні теорії мотивації.
- •32.Контроль як загальна функція менеджменту.
- •33.Процесійні теорії мотивації.
- •34.Елтон Мейо і теорія людських відносин.
- •35. Особливості концепції “любові і страху” Амітая Етціоні.
- •36.Поняття та процес контролю.
- •37.Види управлінського контролю.
- •38.Інструменти управлінського контролю.
- •39.Поведінкові аспекти контролю.
- •40.Умови ефективного та наслідки неефективного контролю.
- •41,Поняття контролінгу. Основні функції та елементи контролінгу.
- •42.Методологія планування. Організаційні рівні планування.
- •43.Стратегічне планування, мета і принципи стратегічного планування. Види стратегій.
- •44.Тактичне планування, основні задачі і прийоми.
- •47. Система стратегiчних, тактичних, оперативних планiв.
- •49. Процес формування стратегічногоплану.Основні етапи.
- •50.Сутність та значення інформації
- •53. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
- •55 Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •60. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •62.Етапи процессу прийняття управлінських рішень.
- •63.Розробка та ухвалення управлінських рішень в ситуаціях визначеності, ризику і невизначеності.
- •64.Японський досвід стратегічних рішень методом “ринги се”.
- •65. Поняття про моделі і методи прийняття управлінських рішень.
- •66.Необхідність моделювання. Моделювання як складова наукового підходу до прийняття рішень
- •67 Прогнозування результатів прийняття рішень
- •68.Типи моделей: фізична, аналогова, математична.
- •69.Основні моделі застосування в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель керування запасами, моделі лінійного програмування, імітаційні моделі, економічний аналіз.
- •71. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений.
- •72.Феномен влади в менеджменті.
- •73. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •74. Підходи до вивчення лідерства
- •75. Модель управлінської сітки Блейка і Маутона
- •76. Ситуаційні теорії лідерство
- •77. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і відмінності
- •78. Формальне і неформальне лідерство.
- •79. Поняття про стилі керівництва. Автократичні, ліберальні і демократичні керівники.
- •80. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників в масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •81. Поняття кар’єри та сфери її реалізації.
- •82. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції
- •83. Структура (цикл) конфлікту та основні форми поведінки у конфліктній ситуації.
- •84. Стадії конфлікту: виникнення, передконфліктне становище, назрівання, розростання та хід, остаточний результат.
- •85. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •86. Поняття стресу. Причини стресу.
- •87. Поява опору у вигляді страйку, саботажу та інших методів. Прояви невдоволення колективу.
- •88. Технократизм і формалізм організаційної управлінської структури.
- •89. Вплив бюрократії та корупції на ефективність управління.
- •90. Підходи до оцінки ефективності управління.
Типи організаційних структур.
Організаційна структура управління - це сукупність управлінських ланок, розташованих у суворій підпорядкованості і яка забезпечує взаємозв'язок між керуючою і керованою системами. Лінійна організаційна структура управління - це коли накази передаються безпосередньо від керівника до підлеглого і далі до інших підлеглих.Лінійні зв'язки показують рух управлінських рішень і інформації, що виходять від лінійного менеджера, тобто особи, що відповідає за діяльність чи її структурних підрозділів. Переваги лінійної організаційної структури управління: - єдність і чіткість розпоряджень; - погодженість дій виконавців; - простота управління (один канал зв'язку); - чітко виражена відповідальність; - оперативність у прийнятті рішень; - особиста відповідальність керівника за кінцеві результати діяльності свого підрозділу.
Функціональна організаційна структура управління - це коли накази делегуються керівником вищого рівня управління, який керує певною функцією менеджменту, керівнику нижчого рівня, який керує аналогічною функцією.
Функціональне управління здійснюється підрозділами, які спеціалізуються на виконанні конкретних видів робіт, необхідних для прийняття рішень у системі лінійного управління.
Ідея полягає в тому, що виконання окремих функцій покладається на фахівців. Переваги функціональної структури: - висока компетентність фахівців, які відповідають за здійснення конкретних функцій; - звільнення лінійних менеджерів від рішення деяких спеціальних питань; - стандартизація, формалізація і програмування явищ і процесів; - виключення дублювання і паралелізму у виконанні управлінських функцій; - зменшення потреби у фахівцях широкого профілю.
Лінійно-функціональна (штабна) структура управління . За такої структури управління всю повноту влади бере на себе лінійний керівник, що очолює визначений колектив. Під час розробки конкретних питань і підготовки відповідних рішень, програм, планів йому допомагає спеціальний апарат, що складається з функціональних підрозділів.
Таким чином, лінійно-функціональна структура містить у собі спеціальні підрозділи при лінійних керівниках. Переваги лінійно-функціональної структури: - краща підготовка рішень і планів, пов'язаних зі спеціалізацією працівників; - звільнення головного лінійного менеджера від детального аналізу проблем; - можливість залучення консультантів і експертів.
Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
До структури управління подається безліч вимог, що відбивають її ключове значення для менеджменту. Вони враховуються в принципах формування ОСУ, розробці яких було присвячено немало робіт вітчизняних авторів в дореформений період. Головні з цих принципів можуть бути сформульовані слідуючим чином:
1. Організаційна структура управління повинна передусім відбивати мету і завдання організації, а отже, бути підлеглій виробництву і його потребам.
2. Слід передбачити оптимальний розподіл праці між органами управління і окремими робітниками, що забезпечує творчий характер роботи і нормальне навантаження, а також належну спеціалізацію.
3. Формування структури управління потрібно зв'язувати з визначенням повноважень і відповідальності кожного робітника і органу управління, зі встановленням системи вертикальних і горизонтальних зв'язків між ними.
4. Між функціями і обов'язками, з одного боку, і повноваженнями і відповідальністю з іншого, необхідно підтримувати відповідальність, порушення якого призводить до дисфункції системи управління в цілому.
5. Організаційна структура управління повинна бути адекватною соціально-культурним умовам організації, що виявляє істотний вплив на рішення відносно рівня централізації і деталізації, розподілу повноважень і відповідальності, міри самостійності і масштабів контролю керівників і менеджерів. Практично це означає, що спроби сліпо копіювати структуру управління, що успішно функціонують в інших соціально-культурних умовах, не гарантують бажаного результату.