3. Вимоги до оформлення курсової роботи

Обсяг роботи повинен становити 2-2,5 авторських аркуші (32-40 сторінок).

Роботу оформлюють за допомогою комп’ютера. Текст друкують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через полуторний міжрядковий інтервал до тридцяти рядків на сторінці. Шрифт - Times New Roman текстового редактора MS Word з мінімальною висотою 1,8 мм (14 пт). На кожному аркуші повинні бути поля: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, пастою тільки чорного кольору.

Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти, підпункти.

Заголовки основних структурних частин роботи - "ЗМІСТ", "НАЗВА РОЗДІЛУ", "ВСТУП", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ", "ДОДАТКИ" - друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів, пунктів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Відстань між заголовком та текстом повинна становити 1,5 інтервалу. Заголовки підпунктів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацу в розрядку в підбір до тексту. У кінці заголовка підпункту ставиться крапка.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки, при цьому обсяг неповної сторінки повинен бути не менше двох третин аркуша. Інших неповних сторінок у роботі не повинно бути.

До загального обсягу курсової роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки, на яких розміщені зазначені елементи роботи, підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерацію сторінок, розділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака „№”. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи (приклад оформлення титульного аркуша наведено у дод. Б).

На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Підрозділи, пункти нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад: "2.3." (третій підрозділ другого розділу), потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку, наприклад "2.3.1" (перший пункт третього підрозділу другого розділу), потім у тому ж рядку йде заголовок пункту

Якщо пункти містять підпункти, вони нумеруються у межах кожного пункту за попередніми правилами.

Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Посилання у тексті на ілюстративний матеріал є обов’язковими. Ілюстрації позначають словом "Рис." і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад "Рис. 1.2". Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу й порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад (3.1).

Примітки до тексту і таблиць, у яких вказують довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова "Примітки" ставлять двокрапку, і вони нумеруються, наприклад "Примітки: 1.... 2...". Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова "Примітка" ставиться крапка.

Цифровий матеріал необхідно оформлювати у вигляді таблиць.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця" із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад "Таблиця 1.2". При переносі частини таблиці на іншу сторінку слово "Таблиця" та її номер вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл." або "Закінчення табл." і вказують номер таблиці, наприклад "Продовження табл. 1.2".

На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" пишуть скорочено, наприклад "...в табл. 1.2". У повторних посиланнях на таблиці треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад "див. табл. 1.3".

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву починають з великої літери. Назву не підкреслюють, а друкують жирним шрифтом.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки — з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком; із великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини й розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, у другому випадку – боковик.

Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Контур та головку таблиці від інших її частин відокремлюють жирною смужкою.

У роботі необхідно давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад із досвіду роботи тощо. Посилатися слід на останні видання публікацій. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання в роботі.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури у квадратних дужках, наприклад: "...у працях [1—7]...".

Під час оформлення науково-довідкового апарату використовуються також підрядкові посилання, до оформлення яких ставляться такі вимоги:

• посилання нумеруються посторінково, тобто на кожній новій сторінці починаються з цифри 1;

• кожне нове посилання починається з нового рядка;

• знизу сторінки посилання відокремлюються від тексту рискою і друкуються через 1,5 інтервалу;

• ініціали авторів подаються після прізвища;

• назви книг, брошур, газет, журналів у посиланнях наводяться без лапок.

Посилання оформлюються також в основному тексті із зазначенням номера джерела зі списку літератури та сторінки, з якої наводиться цитата, які поміщують у квадратні дужки, наприклад [3, с. 42]; [12, с. 33].

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого тексту слід наводити цитати. Цитата має бути точною, ніякі виправлення в запозичених словах та реченнях не допускаються.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

• цитування повинне бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, в середині, у кінці);

• кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

• у разі непрямого цитування слід бути гранично точним у викладенні думок автора і також давати відповідні посилання на джерело.

Список використаних джерел розміщується після висновків. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: в алфавітному порядку прізвищ авторів чи заголовків або у порядку подання посилань у тексті.

Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Приклад оформлення використаних джерел наведено у дод. Д.

Список літератури має самостійну нумерацію. Література розміщується в алфавітному порядку прізвищ авторів чи перших слів назв, якщо автори не вказані, або в порядку появи посилань у тексті. Авторів-однофамільців розміщують за алфавітом їх ініціалів, а праці одного автора – за алфавітом заголовків його видань чи згідно з хронологією написання робіт. Назви використаних робіт перекладу не підлягають і подаються мовою оригіналу.

Необхідно мати на увазі, що в списку використаної літератури обов’язково вказуються джерела, на які автор посилався в роботі, а також ті, на які немає посилань, але її опрацювання допомогло авторові більш змістовно написати ті чи інші розділи. Перелік рекомендованих джерел наведено в дод. Е.

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках у порядку подання посилань на них у тексті роботи.

Кожен додаток починається з нової сторінки, в правому верхньому куті якої друкується слово "Додаток ___" і велика літера, що позначає додаток. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад "Додаток А", "Додаток Б" і т.д. Один додаток позначається як "Додаток А".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. Перед кожним номером ставиться позначення додатка (літера) і крапка, наприклад "В.3.1" – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Рисунки, таблиці та формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад "рис. Д.1.2." – другий рисунок першого розділу додатка Д; "табл. Б.1.3" – третя таблиця першого розділу додатка Б; формула (А.1) – перша формула додатка А.