Питання для самоперевірки:

1. В чому новизна системного підходу до аналізу політики?

2. Які основні структурні компоненти складають політичну систему? Дайте коротку характеристику.

3. Якою є політична система за Д.Істоном?

4. В чому особливості моделі політичної системи Г.Алмонда?

5. За якими параметрами подана типологія політичних систем Ч. Ендрейна?

6. Які основні функції політичної системи? Розкрийте їх зміст.

7. Визначить основні фактори, що впливають на збереження стабільності політичної системи.

8. В чому полягає зміна місця і ролі держави в контексті світових тенденцій політичного розвитку?

9. Визначить особливості становлення політичної системи України.

Рекомендована література:

1. Истон Д. Категории системного анализа политики. // Антология мировой политической мысли: в 5-ти т. – М., 1997. –Т.2. – С. 630-642.

2. Парсонс Т. Очерк социальной системы / Т.Парсонс // О социальных системах / пер. с англ.. А.Хараша. Под ред.. В.Ф. Чесноковой и С.А. Белаковского. – М.: “Академпроект”, 2002. – С.545 – 687.

3. Погорілий Д.Є. Політологія: кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літ-ри, 2008. – 432 с.

4. Политология: учебник / под ред. В.А. Ачкасова, В.А. Гуторова. – М.: Высшее образование, 2009. – 692 с.

5. Політологія: Підручник / За ред.. О.В.Бабкиної, В.П.Горбатенка. – 3-е вид., перероб., доп. – К.: ВЦ «Академія», 2008. – 568 с. (Альма-матер)

6. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку: навч. посіб. для студентів вищ. закладів освіти / За ред.. Ф. М.Рудича.- К.: Парламентське вид - во, 2002. – 326 с.

7. Політична система і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: Монографія / За заг. ред.. д.і.н., проф.. А.І.Кудряченка. – К.: НІСД, 2007. – 396 с.

8. Порівняльна політика. Основні політичні системи сучасного світу / За заг. ред. В.С.Бакірова, М.І.Сазонова. – Харків, 2008. – С. 12-47.

9. Эндрейн Ч. Сравнительный анализ политических систем. Эффективность осуществления политического курса и социальные преобразования. Учебн. пособие / Ч.Эндрейн; [пер. с англ.]. – М.: “ИНФРА-М”. Изд-во “Весь мир”, 2000. - 319 с.

Персоналії:

Габріель Алмонд (1911-2002) – американський політолог, видатний фахівець в галузі загальнотеоретичної та порівняльної політології. Найбільш відомі його дослідження з теорії політичної системи та політичної культури. Президент Американської асоціації політичних наук у 1965-1966 рр. На поч.. 60-х рр.. ввів у науковий обіг поняття “політична культура”. У спільній роботі із С.Вербою “Громадянська культура та стабільність демократії” (1963) за допомогою компаративістського методу дав аналіз основних типів сучасної політичної культури. Основні роботи: “Порівняльна політика: концепція розвитку” (1966), “Політичний розвиток” (1970), “Порівняльна політологія сьогодні” (1974),“Порівняльна політологія. Система, процес і політичний курс” (1978), “Громадянська культура: перегляд концепцій” (1980), “Порівняльна політологія. Теоретична структура” (1993), “Сучасна європейська політика” (1999).

Роберт Даль (1915) – один з найбільш відомих представників політичної науки у США. У 1946 р. здобув посаду професора політології в Йельському університеті. У 1953 р. спільно з Ч. Ліндбломом теоретично обґрунтував та ввів у науковий обіг поняття “поліархія” (влада багатьох), яка дозволяла провести більш чітку відмінність між сучасними та класичними демократіями. Основні роботи: “Вступ до теорії демократії ” (1956), "Сучасний політичний аналіз" (1964), «Політична опозиція в західних демократіях" (1966), "Дилеми плюралістичної демократії" (1982), “Демократія, свобода та рівність” (1986), “Демократія та її критики” (1989), “Про демократію” (1998). В останні роки - член Національної академії наук, Американського філософського товариства, Американської академії мистецтв та наук, член-кореспондент Британської академії наук. В книзі "How Democratic is the American Constitution?" (2001) він стверджує, що Конституція США менш демократична, ніж має бути, й мало що може бути зроблено для разв’язання "цього поддіб’я конституційоного безпорядку….".

Девід Істон (1917) – відомий американський політолог, народився в Торонто, де здобув вищу університетську освіту. В 1947 р. получив ступень PhD в Гарвардському університеті. В цьому ж році почав свою кар’єру в Чикагському університеті на кафедрі політичної науки. С 1981 р. — професор Каліфорнійського університету. В 1968—1969 рр. президент Американської асоціації політичних наук. В 1984 р. був обраний на посаду віце-президента Американської академії наук і мистецтв.

Основний внесок Істона в політичну науку пов’язаний з адаптацією та застосуванням принципів і методів системного аналізу до вивчення функціонування політичних систем, а також з дослідженням проблем політичної соціалізації. Основні положення теорії політичної системи виклав у роботах “Політична система: політологічні дослідження про державу” (1953), «Концептуальна структура для політичного аналізу» (1965), “Системний аналіз політичного життя” (1965), “Розвиток політичної науки” (1991).

Толкотт Парсонс (1902-1979) - син священика. Вивчав біологію та філософію в Амхерсте (Массачусетс), потім навчався в Лондонській школі економіки і Гейдельбергському університеті. В 1927—1973 рр. працював в Гарварді, в якому створив і очолив міждисциплінарний відділ соціальних відносин. В 1962—1968 рр. багаторазово відвідував СРСР, зокрема виступав на семінарі Ю. А. Левади в Інституті соціології в Москві та зустрічався на семінарі в Ленінграді з І. С. Коном. Парсонс є одним з засновників сучасної соціології й соціальної антропології, автор структурно-функціонального методу та теорії соціальної дії. Основні роботи: “Структура соціальної дії”(1937),“Соціальна система”(1951), “Соціальна система та еволюція теорії дій” (1977).

Френсис Фукуяма (1952) – американський соціальний філософ і політолог. Родився в Чикаго, в родині протестантського священика. Працював у Відділі планування політики Держдепартаменту США, консультантом “Rand Corporation”. Стійкий послідовник позицій Республіканської партії США. Завдяки статті “Кінець історії” (1989) став всесвітньо відомим. Темою інших робіт “Довіра” (1996) та “Великий злам. Людська природа і відтворення соціального порядку”(1999) став взаємозв'язок та співвідношення між економічним розвитком та внутрішньою солідарністю, єдністю суспільства. Останні роботи: “Наше постлюдське майбутнє. Наслідки біотехнологічної революції” (2002) і “Сильна держава: управління й світовий порядок у ХХІ столітті” (2004). Його ідеї значно вплинули на філософію “нових правих”.

17