Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цінні папери заочне 2010.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
3.11 Mб
Скачать

Питання та завдання для самоконтролю

1. Які існують основні стратегії портфельного інвестування?

2. Що є спільного і в чому різниця при здійсненні портфельного інвестування у акції і облігації?

3. В чому особливості індексної стратегії управління портфелем облігацій?

4. В чому полягають особливості застосування стратегій, заснованих на прогнозі процентних ставок?

Змістовий модуль 5. Депозитарна діяльність на ринку цінних паперів

Тема 15

Реєстраторська діяльність на ринку цінних паперів. Діяльність зберігачів цінних паперів та депозитарію.

Мета заняття

Ознайомитися з основними засадами діяльності реєстраторів та зберігачів цінних паперів в Україні

План вивчення теми

1. Поняття депозитарної діяльності на ринку цінних паперів. Поняття реєстратора, зберігача та депозитарію цінних паперів.

2. Основні функції прямих учасників депозитарної системи. Особливості Українського законодавства, що регулює депозитарну діяльність на ринку цінних паперів.

3. Відмінності у діяльності прямих учасників депозитарної системи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Реєстратори - це юридичні особи, що мають відповідну ліцензію та здійснюють діяльність по веденню реєстру власників іменних цінних паперів. Також функції реєстратора може виконувати емітент, якщо максимальна кількість власників іменних цінних паперів (у сукупності всіх випусків) не перевищує 250 і отримана відповідна ліцензія від Комісії на самостійне ведення реєстру. За законодавством України, за наявності понад 250 власників іменних акцій товариство зобов'язане передати ведення реєстру незалежному реєстраторові. Емітент не має права передати ведення реєстру кільком реєстраторам. Незалежні реєстратори - це завжди юридичні особи.

У зв'язку с тим, що набув чинності Закон України «Про акціонерні товариства», Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку повинна розробити і прийняти відповідні підзаконні нормативно-правові акти, яки відповідають нормам цього закону. Тому слід очіку­вати зміни у викладених далі умов функціонування реєстраторів.

Наявність реєстраторів є важливою умовою функціонування фондового ринку, і необхідність у реєстраторі виникає відразу після випуску емітентом ЦП. Під системою ведення реєстру власників ЦП розуміється сукупність даних, зафіксованих на паперовому носії та/або з використанням електронної бази даних, що забезпечує ідентифікацію зареєстрованих у реєстрі власників ЦП і облік їхніх прав щодо ЦП, зареєстрованих на їхнє ім'я, що дозволяє одержувати й спрямовувати інформацію зазначеним особам і складати реєстр власників ЦП. Основними функціями реєстратора є:

  • ведення особових рахунків емітента й зареєстрованих осіб, об­лік іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов'язаних із проведенням корпоративних операцій і операцій з викупу й погашення іменних цінних паперів;

  • ведення обліку виданих, погашених і анульованих іменних цінних паперів (їх сертифікатів).

  • облік і зберігання документів, що є підставою для внесення змін до реєстру.

Реєстратор веде реєстр і забезпечує емітентів такою інформацією:

  • хто є власником ЦП;

  • скільки ЦП у кожного власника;

  • скільки дивідендів виплатити кожному власникові;

  • скільки голосів у кожного власника.

Якщо емітент не одержить цю інформацію, то він не зможе сумлінно виконувати зобов'язання перед тими, хто купив його цінні папери.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які виконують професійну діяльність щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, зобов'язані передавати в Державну комісію з цінних паперів і фондо­вого ринку інформацію про власників, які володіють 10 і більше від­сотків акцій емітента або номінального держателя цих акцій. Термін передачі інформації - один місяць.

Внесення до системи реєстру записів про перехід права власності на іменні ЦП за результатами цивільно-правових угод здійснюється реєстратором на підставі надання таких документів:

  1. передатного розпорядження, складеного від імені зареєстрованої особи;

  2. сертифіката ЦП власника, що передає ЦП (при документарній формі випуску ЦП);

  3. оригіналу або нотаріально засвідченої копії цивільно-правової угоди, що підтверджує перехід права власності на ЦП;

  4. у випадку угоди або надання документів реєстраторові за участю третіх осіб, оригіналів або копій документів, які підтверджують право­мірність участі й повноваження третіх осіб щодо внесення відповідних змін до системи реєстру від імені зареєстрованої особи.

Клієнтами реєстратора можуть бути не лише емітенти, а й номі­нальні держателі, що виконують із доручення власників і в їхніх ін­тересах операції з цінними паперами. Реєстратор відкриває кожному емітенту особові рахунки для зарахування емісії й окремо на викуплені емітентом цінні папери. Аналогічно відкриваються особові рахунки для кожного власника цінних паперів і для кожного номінального держателя.

Діяльність по веденню реєстрів власників іменних цінних папе­рів регулюється в Україні «Положенням про порядок ведення реєстрів власників іменних цінних паперів», затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку № 1000 від 17.10.2006.

Професійний учасник ринку цінних паперів не може володіти час­тиною в статутному фонді реєстратора розміром понад 10% .

Депозитарій – це організація, що здійснює зберігання цінних паперів своїх клієнтів (або сертифікатів цих паперів), облік прав власності своїх клієнтів на цінні папери, що зберігаються, й обслуговування цих ЦП (ін­касація, розподіл відсотків, дивідендів тощо). Як правило, це професійні учасники ринку, які отримують на свою діяльність дозвіл (за українськи­ми нормами - від Комісії з цінних паперів і фондового ринку).

Основні правила функціонування депозитарної системи в Україні визначаються Законом України «Про Національну депозитарну сис­тему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10 грудня 1997 року за № 710/97-ВР. Для виконання поточних депо­зитарних функцій між хранителем і депозитарієм має бути укладений відповідний депозитарний договір щодо відкриття й ведення рахунку в цінних паперах, збереження приналежних хранителю та його депо­нентам цінних паперів, обслуговування операцій по цьому рахунку на підставі розпоряджень хранителя. Для обслуговування емісії цінних паперів емітент має укласти з депозитарієм договір щодо обслуговуван­ня випуску цінних паперів і зокрема на відкриття й ведення рахунку в цінних паперах і окремому рахунку по викуплених емітентом цінних паперів власного випуску.

Порядок виконання грошових розрахунків по операціях із цінними паперами в Національному депозитарії встановлений Постановою НБУ від 27 липня 1999 року за № 375.

За станом на кінець 2008 року в Україні ліцензовано два депозитарії - «Міжрегіональний фондовий союз» і Національний депозитарій. «Міжрегіональний фондовий союз» працює як кліринговий депозита­рій та проводить розрахунки за принципом « поставка проти платежу» та виконує розрахунки з використанням взаємозаліків і системою гарантування угод.

Відповідно до міжнародних норм, основне завдання депозитарію, що безпосередньо випливає з інтересів його клієнтів - професійних учасників фондового ринку, полягає в іммобілізації сертифікатів цінних паперів з мстою спрощення й прискорення процесу їх обігу, а також зниження можливих ризиків, неусувних при фізичній передачі від продавця до покупця.

У зв'язку з дворівневою структурою депозитарної системи в Україні розглянемо основні функції локального депозитарію:

  • зберігання тимчасових і глобальних сертифікатів;

  • зберігання матеріалізованих (документарних) цінних паперів;

  • позбавлення руху цінних паперів, випущених у документарній формі (частини випуску або всього випуску);

  • облік і обслуговування обігу бездокументарних цінних паперів на рахунках ДЕПО;

  • обслуговування операцій емітентів із цінними паперами.

Депозитарії укладають зі своїми клієнтами (депонентами) договори про ведення рахунків «депо», тобто рахунків відповідального зберігання цінних паперів. Ці договори передбачають обов'язок депозитарію приймати на зберігання ЦП клієнтів, обслуговувати їх, а також на вимогу власників перереєструвати права власності на ЦП, які збері­гаються, на користь інших осіб.

Депозитарій, одержавши розпорядження власника про переказ ЦП, списує (дебетує) ЦП Із рахунку депо старого власника й зараховує (кредитує) ці папери на рахунок нового власника. Самі сертифікати ЦП, які мають бути переказані на нового власника, залишаються у сховищі депозитарію без руху (якщо вони існують), змінюється лише стан реєстру депозитарію, а саме цінні папери, що зберігаються, зна­чаться тепер за новим власником.

Тільки із упровадженням інституту «номінального держателя», функції якого виконуватиме локальний депозитарій разом з реєстрато­ром, можна перебороти ту громіздкість, яка існує при обігу іменних ЦП, і забезпечити їх обіг за технологіями, близьким до ЦП на пред'явника.

Депозитарії можуть виконувати за договором операції для емітен­тів щодо випущених ними цінних паперів. У результаті на рахунках у цінних паперах відображаються певні операції з цінними паперами.

Відмінності між реєстратором і депозитарієм.

Депозитарій є структурою, що забезпечує нормальну роботу вторин­ного ринку цінних паперів, тобто ринку, на якому відбувається активна купівля-продаж ЦП різних емітентів. Депозитарій насамперед необ­хідний активним учасникам вторинного ринку ЦТ, тобто торговцям, великим інвесторам. Якщо відсутня торгівля ЦП у великому обсязі з великими угодами, то в основному немає потреби у створенні серйозних депозитарних структур. При обслуговуванні депозитарієм фондових бірж у нього існує тісний зв'язок з розрахунково-кліринговою систе­мою.

Клієнти депозитарію – депоненти, якими можуть бути торговці, влас­ники ЦП, інвестиційні фонди, трастові компанії, інші депозитарії.

Клієнти реєстратора - емітенти ЦП. З ними реєстратор укладає договір на ведення реєстру ЦП і зобов'язується оформляти всі зміни права власності на ЦП.

Депозитарій може здійснювати зберігання ЦП депонента.

Реєстратор звичайно не зберігає ЦП власників ЦП, але може збе­рігати бланки цих паперів.

Послуги реєстратора, відповідно до світової практики, оплачує емітент, однак послуги зі зміни прав власності звичайно оплачують власники (продавці або покупці ЦП).

Послуги депозитарію оплачують його депоненти, учасники угод.

Реєстратор діє від імені та за дорученням емітента й тому най­частіше відбиває інтереси емітента. Тому в нас часто спостерігаються випадки затримки в перереєстрації прав власності й навіть незаконні відмови у визнанні таких прав.

Депозитарій діє лише за дорученням депонента й відбиває інтереси кожного окремого депонента.

Послугами реєстратора в усьому світі користуються насамперед ті інвестори, які не проводять активні операції з даними ЦП, не занадто часто їх купують і продають.

Послугами депозитарію користуються насамперед активні й великі інвестори (наприклад інституціональні) і торговці, які часто купують і продають ЦП. До того ж депонент часто має можливість вибору де­позитарію, може звернутися до іншого хранителя.

Отже, реєстратор і депозитарій - це різні інфраструктурні учасники ринку цінних паперів, створені для різних цілей.

Ведення реєстрів власників акцій в документарній формі існування може гальмувати розвиток фондового ринку. Тому відповідно до За­кону «Про акціонерні товариства» акції товариств повинні існувати виключно в бездокументарній формі й через 2 роки після того, як набирає чинності цей закон, функції ведення реєстрів власників іменних акцій будуть виконувати зберіганні (депозитарії).

У багатьох країнах доходять висновку, що доцільно об'єднати в цен­тральному депозитарії функції зберігання й обліку ЦП із функціями проведення грошових розрахунків і клірингу при операціях з ЦП.